КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-265/10 Головуючий у 1-й інстанції: Голік Г.К.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
"15" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Березань Київської області на прийняту в порядку письмового провадження постанову Березанського міського суду Київської області від 28.12.2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Березань Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
10 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов’язання Управління ПФ України в м. Березань Київської області відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»здійснити донарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року з подальшою виплатою до внесення відповідних змін у законодавство з відрахуванням вже фактично сплачених коштів.
Постановою Березанського міського суду Київської області від 28.12.2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління ПФ в м. Березань Київської області та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 10.06.2010 року по 10.12.2010 року, із врахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу державна соціальна допомога як дитині війни має розраховуватися з червня 2010 року відповідно до мінімальної пенсії за віком.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі –Закон) він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Що стосується вимог позивача про виплату щомісячної державної соціальної надбавки як дитині війни за 2010 рік, то колегія суддів вважає наступне.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У свою чергу, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Березань Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Березанського міського суду Київської області від 28.12.2010 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч.10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді В. Кузьменко
О. Шурко