КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-393/10                                      Головуючий у 1-й інстанції:   Семенченко О.М.  

Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                    - Степанюка А.Г.,

суддів:                                        - Кузьменко В.В., Шурко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 16.12.2010 року, прийняту в порядку письмового провадження, за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

18 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління ПФ України у Варвинському районі незаконними та стягнення з відповідача невиплаченої соціальної допомоги з 01.01.2009 року по 16.11.2010 року.

Ухвалою від 16 грудня 2010 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення неотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01 січня 2009 року по 18 травня 2010 року.

Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 16.12.2010 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано Управління ПФ України у Варвинському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату позивачу державної соціальної допомоги у розмірі 30% пенсії за віком за період з 19.05.2010 року по 16.11.2010 року включно відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилався на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу державна соціальна допомога як дитині війни має розраховуватися з 19 травня 2010 року відповідно до мінімальної пенсії за віком.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі –Закон) він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно ст.6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.  

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий  суддя                                                                                    А. Степанюк

Судді                                                                                            В. Кузьменко

                                                                                                    О. Шурко