КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року Справа № 1170/2а-401/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
представників
позивача –ОСОБА_1
відповідача –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача: Житлово–експлуатаційної контори № 3
про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, суд - ,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2008 року Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Житлово–експлуатаційної контори № 3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Постановою суду від 24.11.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2010 року, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року було скасовано, а справу направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Адміністративній справі присвоєно №1170/2а-401/11 та передано на розгляд судді Петренко О.С.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві не було зайнятими одне з 2 робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда. У зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу у розмірі 11906,98 грн., а також пеня за їх несвоєчасну сплату у розмірі 471,72 грн., які позивач просить суд стягнути на свою користь.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судове засідання прибув та позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що відповідачем вживаються всі можливі заходи по створенню робочих місць для інвалідів та їх працевлаштуванню. До районної служби зайнятості ними регулярно подаються заявки на вакантні посади для людей з фізичними вадами, що підтверджується звітністю. Так, відповідач вважає що неподання ним щомісяця звітів форми №3-ПН не порушує права інвалідів на працевлаштування.
Суд, вислухавши доводи представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Згідно з п.9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Судом встановлено, що відповідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом директора від 01.03.07р. №16, Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є, зокрема, контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закону). У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.
З огляду на викладене, та відповідно до п.1 ч.1 ст.3, п.4 ч.1 ст.17 КАС України, спори за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно з п.1.9 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. №286, показники кількості працівників у формах державних статистичних спостережень відображаються у цілих одиницях. Тому роботодавцям слід визначати середньооблікову чисельність працівників та чисельність працівників за встановленим Законом нормативом у цілих числах, округлюючи дробові числа відповідно до встановлених правил математики.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.19 Закону роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону.
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1 ст.18 Закону).
Згідно з ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону передбачено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Судом встановлено, що відповідно до звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік від 21.07.2008 року середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2007 році складала 11 906 грн. 98 коп.
Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2007 рік, форма № 10-ПІ, вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2007році - 43 осіб та виходячи з нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у відповідача мало бути створено два робочих місця для працевлаштування інваліда.
При цьому, відповідно до розділу 2 зазначеного звіту на підприємстві протягом 2007 року працював лише один інвалід.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 18 Закону , забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Частиною 3 ст.18-1 Закону передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Стверджуючи про відсутність своєї вини у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач посилається на те, що ним упродовж 2007 року направлялися дані про наявну вакансію до міськрайонного центру зайнятості, на якого покладено обов'язок підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створене у підприємстві робоче місце.
Пунктом 2 ст.19 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників; направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації усіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" зазначено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості, зокрема, на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Згідно з п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.05 за №1534/11814, затверджено форму звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та Інструкцію щодо її заповнення.
Відповідно до цієї Інструкції форма №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У графі 15 форми наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, зокрема, інвалідів.
У відповідностіц до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем у жовтні 2007 року до Світловодського міськрайонного центру зайнятості подавалася звітність №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" з інформацією про наявність 1 вільного робочого місця (вакантної посади) для працевлаштування інваліда на посаду двірника; у листопаді 2007 року - про наявність 2 вільних робочих місць для працевлаштування інваліда на посаду двірника. У січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, грудні 2007 року такі звіти відповідачем не подавалися.
Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в зв'язку з порушенням відповідачем ст.19 Закону, нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, що становить 11906 грн.98 коп.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати.
Згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. №223, порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, розмір якої обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент подання позовної заяви.
Сума пені, що виникла в зв'язку з порушенням відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, становить 461 грн. 72 коп.
Враховуючи те, що відповідачем, в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не здійснено працевлаштування інваліда у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону, не сплачено адміністративно-господарські санкції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ від 21.03.1991р. №7-93 "Про державне мито" Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звільняється від сплати державного мита.
Згідно з ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Зважаючи на викладене, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з житлово–експлуатаційної контори № 3 (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Богуна 5, ідентифікаційний код 03347371) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а, отримувач: УДК м. Світловодськ, банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, рахунок №31216230700012, МФО 823016, код 23231432) адміністративно-господарські санкції у розмірі 11906,98 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот шість гривень 98 копійок ) та пеню у розмірі 461,72 грн. (чотириста шістдесят одну гривню 72 коп.).
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом