Копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2011 р. Справа № 2a-1870/2153/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченко Є.Д.
за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - Кулика В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2a-1870/2153/11 за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кулика Володимира Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та скасування постанови,-
В С Т А Н О В И В:
6 грудня 2010 року до Ковпаківського районного суду м. Сум надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кулика Володимира Васильовича (далі – відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08.11.2010 ВП № 21085170, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.11.2010 державний виконавець, на його думку, незаконно прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 21085170 по виконавчому листу, виданому Ковпаківським районним судом м. Суми по справі № 2-а-4657/09 про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги за 2009 ріку у розмірі 4026, 12 грн. відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, позивач просить визнати протиправною бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Сумській області; зобов’язати підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Сумській області вжити дієвих заходів на безумовне виконання рішення суду; в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на суб’єктів владних повноважень обов’язки виконання судового рішення до 15 січня 2011 року; за наслідками надходження (або ненадходження) звіту від підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Сумській області прийняти окрему ухвалу.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Сум від 8 грудня 2010 року було відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Сум від 24 березня 2011 року вищезазначений позов на підставі п. 2 ч. 1 ст. 22 КАС України було передано до Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року вищевказану справу було прийнято до свого провадження.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з наведених у позовній заяві підстав. Подав доповнення до позовної заяви з нормативним обґрунтуванням позовних вимог.
Представник відповідачів, заперечуючи проти позову в повному обсязі, пояснив, що, при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08.11.2010 ВП № 21085170 державний виконавець діяв відповідно до наданих йому повноважень в порядку, що визначений законом для виконання даної категорії рішень судів, дії державного виконавця проведено згідно Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606, Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, а також чинного законодавства України.
В судовому засіданні представником відповідачів було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача – підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на належного – відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області (далі – відповідач 1), з огляду на те, що згідно ч.3 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, яким і є відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області. Позивач проти задоволення заявленого клопотання не заперечував. Судом в судовому засіданні зазначене клопотання було задоволено та здійснено заміну неналежного відповідача на належного.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
29 серпня 2010 р. відповідачем 2 було було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21085170 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-4657/09, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 25.08.2010 про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги за 2009 рік відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що становить суму у розмірі 4026, 12 грн., встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 4 вересня 2010 р. та попереджено боржника про примусове виконання рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк (а.с. 70).
9 вересня 2010 р. до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Сумській області надійшов лист Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради від 7 вересня 2010 р. № 01-09/1364/03, в якому було зазначено, що вимоги щодо зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги за 2009 рік відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що становить суму у розмірі 4026, 12 грн. не можуть бути виконані, оскільки не внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України» і не збільшено фінансування на реалізацію норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 72).
5 жовтня 2010 р. відповідачем 2 за невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення Сумської міської ради рішення суду без поважних причин у встановлений для добровільного виконання строк, керуючись ст.ст. 5, 76, 87 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340, 00 грн. (а.с. 73).
20 жовтня 2010 р. до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Сумській області надійшов лист Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради від 11.10.2010 № 01-09/1562/03, в якому було зазначено про відсутність можливості провести виплату штрафів за невиконання виконавчих листів щодо недоплаченої щорічної разової грошової допомоги на користь ОСОБА_1, оскільки не внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України» і не збільшено фінансування на реалізацію норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 76).
Листом від 25 жовтня 2010 р. № 1-/10 підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Сумській області до ВУДК м. Суми Головного управління Державного казначейства України у Сумській області було направлено платіжну вимогу про примусове списання коштів з рахунку боржника від 21 жовтня 2010 р. № 120/10 на суму 4026, 12 грн. та реєстр платіжних вимог від 21 жовтня 2010 р. № 100/10 (а.с.77 - 80).
Зазначена платіжна вимога на підставі п.п. 7 п. 21 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, а саме у зв’язку з відсутністю відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів), кодом економічної класифікації видатків бюджету (загальним фондом бюджету та іншими коштами спеціального фонду) та власні надходження (за спеціальним фондом бюджету) була повернута Управлінням Державного казначейства м. Суми без виконання.
8 листопада 2010 р. відповідачем 2, на підставі ст. 38, п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 21085170 (а.с. 83-84).
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. № 202/98 примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.
Згідно п. 4.11.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5 акт має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т. ч., чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильності оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронності на день складання акта тощо. У разі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.
Разом з тим, державним виконавцем не дотримано положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідний акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також безрезультатність заходів щодо розшуку такого майна складено не було.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин вимог про добровільне виконання рішення боржником державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання, що саме і було здійснено старшим державним виконавцем Куликом В. В., а саме постановою від 5 жовтня 2010 р. було накладено на Управлінням праці та соціального захисту населення Сумської міської ради штраф у розмірі 340, 00 грн. (а.с. 73).
Але, при цьому, в ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, ч. 3 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
За таких обставин, суд вважає, що державний виконавець не вжив всіх заходів, передбачених положеннями ст.ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Проте, державний виконавец не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми КАС України, та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Натомість, відповідачем передчасно було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Суд, також, вважає за необхідне вказати, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово вказував, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи "Бурдов проти Росії", "Кечко проти України").
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві не були враховані особливості виконання судових рішень бюджетними установами.
За таких обставин, позовні вимоги в частині щодо скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 21085170 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 то, на думку суду, вони задоволенню не підлягають з огляду на те, що фактично юридично значимим для позивача наслідком дій відповідача стало прийняття постанови від 8 листопада 2010 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, що скасована судом. Сама ж по собі бездіяльність відповідача стосовно примусового виконання вищевказаного рішення суду юридично значимих наслідків для позивача не створила.
Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача 1 вжити дієвих заходів на безумовне виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. № 202/98 державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.
Таким чином, оскільки примусове виконання рішень судів в Україні належить до повноважень органів державної виконавчої служби та є їх безпосереднім обов’язком суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача 1 вжити дієвих заходів на безумовне виконання рішення суду.
Що стосується позовних вимог щодо покладення в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України на суб’єктів владних повноважень обов’язку щодо подання звіту про виконання судового рішення та прийняття окремої ухвали за наслідками його надходження (не надходження), суд не вбачає підстав для задоволення зазначених позовних вимог за необгрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України умовою виконання судового рішення є набрання ним законної сили.
Разом з тим, до настання зазначеної умови можуть бути виконані судові рішення, які відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають до негайного виконання. Судове рішення у зазначеній справі до негайного виконання не підлягає. З огляду на наявність у сторін права на апеляційне оскарження даного судового рішення, суд не може встановити момент набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, а відтак, встановити строк його виконання.
Крім того, суд звертає увагу, що загальні строки виконання судового рішення, яке набрало законної сили, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, підстави задовольняти зазначені вимоги позивача відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не довів правомірності прийнятої ним постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Таким чином, позовні вимоги в частині скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві є обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кулика Володимира Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та скасування постанови – задовольнити частково.
Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 08.11.2010 р. ВП № 21085170 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
З оригіналом згідно
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року.