РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2007 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Куштана Б.П., суддів: Фазикош Г.В. таКеміня М. П., при секретарі Талпа С. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1в особі представника - адвоката ОСОБА_6, на рішення Великоберезнянського районного суду від 29 січня 2007 р. за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про стягнення боргу, -
встановила:
ОСОБА_1. звернувся з указаним позовом до суду в січні 2007 р.
Просив стягнути з ОСОБА_2. 956 грн. боргу та судові витрати, а зі ОСОБА_3. - 2086 грн. боргу та судові витрати.
На обґрунтування зазначав, що за договором позики від 11.06.06 р. передав ОСОБА_3. 2086 грн. з поверненням суми до 20.1006 p., а за договором позики від 17.07.06 р. передав ОСОБА_2 956 грн. з поверненням суми до 30.07.06 р.
Однак, відповідачі дотепер грошей не повернули та не бажають цього.
Рішенням суду від 29.01.07 р. у задоволенні позову відмовлено. Постановлено також окрему ухвалу стосовно представника - адвоката ОСОБА_6., яка останнім у встановленому законом порядку не оскаржена.
У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4. просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, а також скасувати окрему ухвалу суду. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1. та його представник підтримали скаргу. Відповідачі не визнали скарги та заперечили проти позову. Пояснили, що боргову розписку написали під примусом з боку позивача. До міліції з цього приводу не зверталися.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення - скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову, з таких мотивів.
Суд першої інстанції встановив, що в 2006 р. відповідачки працювали барменами в кафе «Ковбиця», яке належить співмешканці позивача - ОСОБА_5. Згодом ОСОБА_1. виявив недостачу, яка частково утворилася через несплату за куплені товари та послуги. ОСОБА_2. і ОСОБА_3. записали всіх боржників у спеціальний зошит, а з позивачем (на його вимогу) склали боргові розписки. Проте, гроші фактично не передавалися, тобто позики не було.
Окрім цього, на момент складення розписок відповідачі були неповнолітніми, тому згідно з положеннями ст. 32 ЦК такі правочини є недійсними.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками через їх невідповідність обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Неоспореними обставинами в справі є наявність боргових розписок і розмір сум, що вимагаються.
Справа № 22ц-700/07 Номер рядка статистичного звіту: 18
Головуючий у першій інстанції: Цибик І.Й.
Доповідач: Куштан Б.П.
2
За правилами ст. 1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, а відповідно до ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі) у строк та в порядку, які передбачені договором.
Встановлено, що 17.07.06 р. між позивачем і ОСОБА_2. був укладений договір позики, згідно з яким остання отримала в борг 955.85 грн., які зобов'язалася повернути до 30.07.06 p., a 11.10.06 р. був укладений такий же договір зі ОСОБА_3. на суму 2086 грн., яку остання зобов'язалася повернути до 20.10.06 р., про що були складені розписки (а.с. 7, 16). У вказаний строк відповідачі борг не повернули, тобто прострочили виконання грошового зобов'язання.
Посилання відповідачів на те, що вони фактично грошей від ОСОБА_1. не отримували, є безпідставними. Письмових доказів, які б свідчили про безгрошовість укладених сторонами договорів позики, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. суду не подали.
Оспорювання договору за його безгрошовістю шляхом показань свідків згідно з ч. 2 ст. 1051 ЦК не допускається. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, проте цих обставин зі справи не вбачається. Твердження відповідачів про складення розписок під примусом з боку позивача нічим не обґрунтовані.
У всякому разі, відповідно до ст. 1053 ЦК позиковим зобов'язанням може бути замінений будь-який борг.
Висновок суду про недійсність договорів позики як правочинів зроблений з порушенням принципу диспозитивності ( ст. 11 ч.1 ЦК), оскільки така вимога не заявлялася, а згідно з положеннями ст. 1051 ЦК позичальник має право оспорити договір позики лише за безгрошевістю (в т. ч. частковою).
Отже, неповерненням боргу відповідачі порушили інтереси ОСОБА_1. як позикодавця.
У контексті наведеного позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 1046, 1047, 1049, 1051, 1053 ЦК України, 10, 60, 212, 213, 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3-4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
рішила:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1в особі представника - адвоката ОСОБА_6, задовольнити частково.
2. Рішення Великоберезнянського районного суду від 29 січня 2007 р. скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1задовольнити.
4. Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 955 грн. 85 коп. боргу, 51 грн. судового збору, 50 грн. витрат на правову допомогу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 85 коп.
5. Стягнути зі ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 2086 грн. боргу, 51 грн. судового збору, 50 грн. витрат на правову допомогу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 2217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн. 00 коп.
4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Складення повного рішення відкласти до 25 травня 2007 р.