УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М. В.
суддів : Панька В.Ф., Готри Т.Ю. при секретарі : Боклах Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Виноградівського районного суду від 12 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про відшкодування шкоди завданої каліцтвом та відшкодування моральної шкоди , -
встановила:
ОСОБА_1. не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим і незаконним та, таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Рішенням Виноградівського районного суду від 12 грудня 2006 року позовні вимоги задоволено частково.
В ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1. та представник за усним дорученням ОСОБА_3. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити її з наведених підстав.
Позивачка ОСОБА_2. та її представник в особі адвоката ОСОБА_4. заперечили вимоги апеляційної скарги, оскільки апелянт не бажає в добровільному порядку відшкодовувати шкоду внаслідок каліцтва не дивлячись на те, що лікування проводиться і зараз та потребується і надалі.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 12.06.2004 року ОСОБА_1. у порушення п. 12.3. ПДР України скоїв наїзд на ОСОБА_2. в результаті чого останній спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості ступеню. Починаючи з 12.06.2004 року по 31.03.2005 року перебувала на лікарняному, перенесла дві операції 17.06.2004 року і 04.02.2005 року та 29.12.2005 року їй встановлено 3-ю групу інвалідності. У зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_2. спричинено моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи зі змісту ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що таку було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Матеріалами справи стверджено, що шкода ОСОБА_2. була спричинена ОСОБА_1. внаслідок винних дій при здійсненні діяльності, що пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки.
Оскільки позивачка отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження та їй у зв'язку з цим було встановлено 3-ю групу інвалідності, а тому вона на підставі вимог ст. 1195 ЦК України має право на відшкодування заробітку (доходу) втраченого внаслідок зменшення професійної працездатності, а також на відшкодування додаткових витрат понесених у зв'язку з отриманим ушкодженням здоров'я.
Як пояснила ОСОБА_2. в апеляційній інстанції, хоч і рахується на посаді закрійниці у пошивному цеху де виконувала роботу по художній вишивці та зі згоди керівництва підприємства виконувала іншу незначну роботу без переведення на ці посади, що суттєво вплинуло на її розмір зарплати. Але зараз не спроможна через зламану ногу постійно бути на ногах як до ДТП, а тому вимушена звільнитись, оскільки не в змозі більше створювати керівництву підприємства незручності пов'язані з її ушкодженням здоров'я.
За цих обставин не можуть бути взятими до уваги доводи апелянта з приводу того, що заробіток позивачки не зменшився.
Справа № 22ц -337/07 Номер рядка статистичного звіту : 23
Головуючий у першій Інстанції: Ключкович В.Ю.
Суддя-доповідач : Мацунич М. В.
2
Листом за №372 від 12.04.2006 року стверджено, що після ДТП ОСОБА_2. на протязі 1-го року потребувала стороннього догляду /а.с. 11/. А чоловік позивачки, ОСОБА_5. з 18.02.2003 року по теперішній час ніде не працює /а.с. 106/.
Оскільки ОСОБА_5. проводив догляд за ОСОБА_2. після ДТП протягом та і зараз продовжує надавати їй необхідну допомогу вдома, при поїздках в поліклініку, лікарню або на роботу. А тому суд першої інстанції правомірно виходив при визначенні розмірі відшкодування за сторонній догляд з мінімальної заробітної плати за місяць незалежно від того, хто такий догляд здійснював.
Як зазначено в п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини
фізичної особи, яка її завдала ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної
небезпеки.
При ушкодженні здоров'я, моральна шкода може бути відшкодована одноразово або шляхом
здійснення щомісячних платежів, ч. 1 ст. 1168 ЦК України.
Отже, визначаючи відшкодування моральної шкоди одноразово та визначаючи її розмір, суд першої інстанції зважив на фізичний біль та страждання, яких ОСОБА_2. зазнала і продовжує зазнавати у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди відбулось у відповідності до вимог п.9 Постанови ПВС України від 31.03.1995 року за №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
А тому, розмір моральної шкоди є адекватним перенесеній фізичній болі та моральним стражданням, яких зазнала позивачка.
Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити .
Рішення Виноградівського районного суду від 12 грудня 2006 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному
порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .