Справа № 22ц- 564/2007 р. Головуючий в суді 1-ої інстанції
Ібадова Н.П. Доповідач Свинцова Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року . місто Луганськ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської
області у складі:
Головуючого: Свинцової Л.М.
Суддів: Карташова О.Ю., Савченко ВО.
при секретарі: Миїайлової О.С .
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу прокурора м. Ровеньки на рішення місцевого Ровеньківського міського суду Луганської області від 06.12.2006 року у цивільній справі за позовом прокурора м. Ровеньки в інтересах ОСОБА_1до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» ВП «Шахта ім. Космонавтів» про відшкодування заборгованості в забезпеченні побутовим паливом,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Ровеньківського міського суду Луганської області від 06.12.2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. було відмовлено за необґрунтованістю.
Прокурор м. Ровеньки в інтересах ОСОБА_1. звернувся з апеляційною скаргою на це рішення, в якій просив рішення скасувати як незаконне, а справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.
У доводах апеляційної скарги прокурор посилався на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Суд не звернув уваги на те, що у 2002 році у зв'язку з аварійним станом централізованого опалення за згодою керівництва житлово-комунального підприємства ДП «Ровенькиантрацит» квартиру ОСОБА_1. було відключено від централізованого опалення. З часу відключення, а саме з 2002 року до 2005 року ОСОБА_1. отримував побутове паливо у кількості 5900кг на рік. У 2006 році паливо надано було у кількості 2900кг, а у решті палива ОСОБА_1. було відмовлено з посиланням на п.4.2 «Тарифної угоди між трудовим колективом та адміністрацією державного підприємства «Ровенькиантрацит» на 2005-2009 роки. Суд не прийняв на увагу, що відповідно до ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст.5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
2
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказав на незгоду з доводами апеляційної скарги. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи встановив, що позивач ОСОБА_1. працював з 1968 року до 1970 року у шахтоуправлінні 6-7 «Дар'ївське» тресту «Фрунзевугілля» підземним електрослюсарем, а з 1970 року до 1971 року - гірничим очисного забою шахтоуправління ім. Космонавтів, з 1971 р. та до 1984 р. , з 1986 р. до 1992 р. - підземним гірничим робочим, з 1997 р. до 2002 року - гірничим робочим поверхні у Відокремленому підрозділі «Шахти ім.. Космонавтів» ДП «Ровенькиантрацит», після чого звільнився у зв'язку з переходом"на пенсію.
30.11.2006 року ОСОБА_1. відключився від централізованого опалення за власною заявою з 15.10.2002 року. У квартирі, де позивач живе з жінкою ОСОБА_2 1953 року народження, є пічне опалення.
Відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України підприємства з добичі вугілля безоплатно надають вугілля для побутових потреб у розмірі, визначенному колективним договором, пенсіонерам, що працювали на підприємствах з добичі (переробки) вугілля на підземних роботах - не менше 10 років, на роботах, на роботах, пов'язаних з підземними умовами, - не менше 15 років. Особи, що мають право на безоплатне отримання побутового, вугілля , але які проживають у будинках з централізованим опаленням, від сплати за електричну енергію і газ звільняються за рахунок коштів підприємства з добичі вугілля. Ці кошти перераховуються на потреби в місцевий бюджет.
Відповідно до Положення про порядок забезпечення паливом для побутових потреб у підрозділах Державного підприємства «Ровенькиантрацит», яке є додатком до Тарифної угоди між трудовим колективом і адміністрацією Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на 2005-2009 роки особи, які проживають в домах з центральним опаленням і кухонними вогневиками на твердому паливі, мають право на забезпечення вугіллям у-розмірі 50 % річної норми, тобто у розмірі 2950 кг вугілля. Особи, які самостійно відключилися від централізованого опалення у будинках з централізованим опаленням і кухонними вогневиками на твердому паливі, не мають права на збільшення річної норми палива.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що він має право отримувати тільки 50 % від річної норми палива.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, находить апеляційну скаргу обгрунтованою частково за наступних підстав.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, прийняв лише доводи відповідача щодо відсутності у позивача ОСОБА_1. права на отримання побутового вугілля у розмірі 5900кг у рік, як на це обґрунтовано послався прокурор в апеляційній скарзі.
Суд не звернув на увагу на те, що відповідно до ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними; що згідно з ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позивач ОСОБА_1. до 2006 року отримував щорічно 5900кг вугілля на рік.
Положення про порядок забезпечення паливом для побутових потреб у підрозділах Державного підприємства «Ровенькиантрацит», яке є додатком до «Тарифної угоди між трудовим колективом і адміністрацією ДП «Ровенькиантрацит» на 2005-2009 роки, відповідно до якого особи, які самостійно віключилися від централізованої системи опалення у будинках з централізованим опаленням і кухонними очагами на твердому паливі, не мають права на збільшення річної норми палива, що складає 2950кг на рік, не
3
може бути застосовано при розгляді спору у даній справі, тому що погіршує становище позивача порівняно з чинним законодавством.
При вирішенні спору, що виник між сторонами, потрібно було ураховувати те, що позивач не добровільно, як вказував суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а змушено був доведений до дій з відключення своєї квартири від централізованої системи опалення, оскільки, як він стверджував, централізоване опалення у його квартирі було незадовільним й не виконувало обігрів житла.
На теперішній час житлове приміщення, де мешкає позивач з жінкою, має .пічне опалення. Тому, крім побутового палива, що надається йому відповідачем у кількості 2950кг на рік для приготування їжі, йому потрібно паливо також для обігріву квартири.
Обмеження надання побутового палива до 2950кг на рік порушують конституційні права позивача, а тому незаконні
Крім того, відповідач не довів в суді, що позивач самовільно та без достатніх підстав відключився від централізованої системи опалення, що опалення у його квартиру на день відключення надавалося належним чином.
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи у відсутності прокурора, якого не було повідомлено належним чином про місце та час розгляду справи колегія суддів не приймає, оскільки в матеріалах справи є відомості про, належне повідомлення прокурора, як сторони у справі про день та місце розгляду даної цивільної справи.
. За таких підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно Оцінив обставини справи та надані сторонами докази.
Відповідно до ч.4 ст. 212 ЦПК України результати оцінки доказів суд відображує в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмовив прийнятті. Такі вимоги суд першої інстанції не виконав.
Колегія суддів находить, оскаржуване рішення необгрунтованим, незаконним, тому що суд першої інстанції згідно з ч. 1 ст. 213 ЦПК України не виконав всі вимоги цивільного судочинства та не вирішив справу у відповідності з законом.
Суд не виконав також вимоги ч. 2 ст. 213 ЦПК України, згідно з якими обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі цілковито та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача забезпечити його побутовим паливом на друге півріччя 2006 року у кількості 2950 кг, судові витрати у вигляді державного мита у розмірі 51 грн. та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справі покласти на відповідача.
На підставі ст. 43 Гірничого Закону України, ст. 16 КЗпП України,ст.5 ЦПК України, ст. 58 Конституції України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора м. Ровеньки в інтересах ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення місцевого Ровеньківського міського суду Луганської області від 06 грудня 2006 року скасувати та ухвалити нове про зобов'язання Державного підприємства «Ровенькиантрацит» забезпечити ОСОБА_1побутовим паливом за друге півріччя 2006 року у кількості 2950кг.
Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на користь держави державне мито у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справі у розмірі 30 грн. на розрахунковий рахунок: одержувач: УДК м. Луганськ,
4
р/рахунок : 31211259700006, код рахунку - 22050000, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, код ОКПО 24046582, МФО: 804013.
На рішення може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.