КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2011 № 48/666
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Бондар С.В.
Гольцової Л.А.
при секретарі: Кірієнко А.Л.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1 – довіреність № 1 від 29.11.2010 р.
ОСОБА_2 – довіреність № 2 від 29.11.10 р.
від відповідача: не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином;
від третьої особи відповідача-1:
не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином;
від третьої особи відповідача-2:
не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином;
від третьої особи позивача-1:
не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином;
від третьої особи позивача-2:
не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “АМ-Трейд”
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 21.02.2011 р.
у справі № 48/666 (суддя – Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Технологія”
до Дочірнього підприємства “АМ-Трейд”
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю “АТП 08-13”
2) ОСОБА_3;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Закрите акціонерне товариство “Росава”
2) Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “Запорізький автомобілебудівний завод”
про стягнення 22 753,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто-Технологія” (далі –ТОВ “Авто-Технологія”, позивач)) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “АМ-Трейд” (далі – ДП “АМ-Трейд”, відповідач) 22 753,68 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення частину вантажу було втрачено, а тому позивач вказує на обов’язок відповідача відшкодувати завдані збитки.
Під судового розгляду даної справи Господарським судом міста Києва ухвалами від 10.01.2011 р. та від 31.01.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю “АТП 08-13” (далі – ТОВ “АТП 08-13”, третя особа-1), ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, третя особа-2), Закрите акціонерне товариство “Росава” (далі – ЗАТ “Росава”, третя особа-3) та Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод” (далі – ЗАТ “ЗАЗ”).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. позов задоволений повністю. Стягнуто з ДП “АМ-Трейд” на користь ТОВ “Авто-Технологія” збитки у розмірі 22 753 грн. 68 коп., державне мито у розмірі 227 грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому не відповідають обставинами справи.
Свої апеляційні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги та дійшов помилкового висновку, що збитки понесенні позивачем, виникли саме з вини відповідача, в той час, як відповідач вважає, що збитки виникли з вини саме позивача, тому відповідач їх відшкодовувати не повинен.
На підтвердження своїх доводів відповідач зазначає наступне:
- Відповідно до п. 2.3. договору № 303-Е9 від 15.01.2009 р. строк і конкретні умови виконання кожного окремого перевезення, в тому числі конкретні пункти відправлення і призначення вантажу обумовлюються в заявці, яка подається клієнтом експедитору і є невід’ємною частиною договору. Таким чином, на думку відповідача, позивач повинен був пред'явити до перевезення вантаж (автомобільні шини), який відповідно до заявки № 21 від 31.05.2010 р. складав 20 т. і мірою обліку повинна була бути саме вага, в той час як у товарно-транспортній накладній було зазначено товар у кількості 1 700 шт. Вказані обставини не відповідають вимогам статті 62 Статуту автомобільного транспорту України і п. 6.1. Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні;
- В матеріалах справи міститься довіреність позивача № СП-1445 від 31.05.10 р., у якій останній уповноважує водія ОСОБА_3 бути його представником та просить ЗАО “Росава” відвантажити автошини у кількості 1700 шт. своєму представнику. Тобто, за твердженням відповідача, водій, який здійснював перевезення одночасно був представником позивача, якому було відвантажено автошини. Таким чином, на підставі статті 134 Статуту автомобільного транспорту України відповідач не визнає факту втрати вантажу, передбаченому у заявці № 21 від 31.05.2010 р.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.
Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 12.04.2011 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 р. розгляд справи, в зв’язку з неявкою представників відповідача і третіх осіб, відкладений на 28.04.2011 р.
28.04.2011 р. в судове засідання з’явились представники позивача. Представники відповідача і третіх осіб в судове засідання не з’явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові зворотні повідомлення. Від третьої особи-4 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника. В зв’язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представників відповідача і третіх осіб.
Присутні представники позивача усно заперечували щодо доводів апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду І інстанції просили залишити без змін з мотивів у ньому викладених.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши усні пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 15.01.2009 р. між ТОВ “Авто-Технологія” (клієнт) та ДП “АМ-Трейд” (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 303-Е9.
Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Договору встановлено, що експедитор зобов’язується за винагороду та за рахунок клієнта виконати та/або організувати виконання транспортних (експедиторських) послуг у відповідності з правами, обов’язками та відповідальністю, передбаченими даним договором та законодавством України. З метою виконання транспортних (експедиторських) послуг, експедитор може укладати за згодою клієнта договори на надання транспортно-експедиторських послуг з третіми особами, що мають відповідні ліцензії та дозволи. Відповідальність за виконання умов даного договору третьою стороною несе експедитор.
Із змісту п.п. 2.2, 2.3 договору № 303-Е9 від 15.01.2009 р. вбачається, що під вантажем в договорі розуміється комплектуючі до автомобілів LADA. Строк та конкретні умови виконання кожного окремого перевезення, в т.ч. конкретні пункті відправлення та призначення вантажу обумовлюються в заявці, яка подається клієнтом експедитору та є невід’ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.2.6. договору № 303-Е9 від 15.01.2009 р. експедитор зобов’язується приймати до перевезення і здавати вантаж по кількості місць та (або) вазі, тарним місцям, а також за якістю і комплектності, забезпечувати збереження вантажу і здійснювати необхідні митні та інші формальності, також виконувати інші організаційні роботи, виконання яких необхідно при виконанні заявки на перевезення.
Відповідно до п. 5.2.1 Договору експедитор несе матеріальну відповідальність в розмірі фактично понесених збитків клієнта, внаслідок: недотримання строків подачі рухомого складу під завантаження; недотримання строків перевезення та доставки вантажу; повної або часткової втрати, пошкодження вантажу; погіршення якості вантажу, а також втрати товарного вигляду; іншого неналежного виконання зобов’язань по даному договору.
Згідно із п. 5.2.10 Договору відповідальність експедитора за порушення умов даного договору, розповсюджується і на треті особи, залучені експедитором для виконання своїх зобов’язань за договором.
31.05.2010 р. позивачем (ТОВ “Авто-Технологія”) було подано відповідачу заявку № 21 (далі – заявка 1), відповідно до якої ДП “АМ-Трейд” (відповідач) мав здійснити організацію перевезення автомобільних шин масою до 20 т. за маршрутом Київська обл., м. Біла Церква – м. Запоріжжя (а.с. 17).
На виконання заявки поданої позивачем, відповідач звернувся з відповідною заявкою № 21 від 31.05.2010 р. (далі – заявка 2) до ТОВ “АТП 08-13” на здійснення замовленого перевезення (а.с. 86).
Перевезення здійснювалось автомобілем Камаз, реєстраційний НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний НОМЕР_2, водій: ОСОБА_3.
Листом № СП-1445 від 31.05.2010 р. позивач звернувся до ЗАТ “Росава” з проханням оформити документи та відвантажити автомобільні шини в кількості 1 700 шт. згідно рахунку № 14799 від 28.04.2010 р. представнику – водію ОСОБА_3 в автомобіль, реєстраційний НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний НОМЕР_2.
31.05.2010 р. автомобіль Камаз, реєстраційний НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний НОМЕР_2, прибув для завантаження в м. Біла Церква та був завантажений вантажем – автомобільними шинами у кількості 1 700 шт., що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 12 ААА №515936 від 31.05.2010 р. та актом про завантаження автомобіля від 31.05.2010 р.
Під час здійснення розвантаження вантажу 01.06.2010 р. в м. Запоріжжя було виявлено нестачу 113 шт. автомобільних шин, про що був складений актом про виявлення нестачі при відкриванні (вагону, напіввагону, контейнера, автофургона, бункера) № 7 та акті приймання-здачі № 9 від 01.06.2010 р.
В зв’язку з виявленням нестачі вантажу позивач звернувся до відповідача з претензією № 08-10юр від 08.06.2010 р. з вимогою відшкодувати завдані внаслідок втрати частини вантажу збитки у розмірі 22 753,68 грн.
ДП “АМ-Трейд” вимоги позивача за згаданою претензією у добровільному порядку не виконало, в зв’язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто-Технологія” було подано позов до господарського суду про відшкодування збитків.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи та з’ясувавши всі обставини справи погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог з огляду на наступне:
Договір № 303-Е9 від 15.01.2009 р. за своєю правовою природою являється договором транспортного експедирування, тобто правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64, 65 Цивільного кодексу України та Законом України “Про транспортно-експедиторську діяльність”. В зв’язку з тим, що перевезення вантажу здійснювалось автомобільним транспортом до вказаних правовідносин, також, слід застосовувати Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 р. (із змінами та доповненнями станом на 02.07.1981 р. і дії до теперішнього часу), затвердженого і Правила перевезень автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. (із змінами та доповненнями станом на 22.05.2006 р.).
Згідно із ч. 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно п. 6.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 при навантаженні вантажу здійснюється його зважування або рахування місць (чи штук). Вантаж приймається без перевірки ваги, якщо він поданий для перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб Замовника. Крім того, він може бути прийнятий за масою, яку оповістив Замовник.
Пунктами 11.1., 13.1, 13.2. Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).
Як вбачається із товарно-транспортної накладної серії 12 ААА № 515936 від 31.05.2010 р. та акта про завантаження автомобіля від 31.05.2010 р. при здійсненні завантаження вантажу його облік здійснювався поштучно, тобто і здаватися, відповідно, він мав у такий же спосіб. Таким чином, місцевий господарський суд правомірно визнав посилання відповідача на те, що відомості про вантаж, вказані в товарно-транспортній накладній не відповідають даним визначеним в заявці № 21, а саме замість визначення ваги вантажу (до 20 т) в накладній вказано його кількість (1 700 шт.) як на підставу звільнення його від відповідальності, безпідставним.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що при невідповідності погодженого сторонами в Заявці 1 обсягу вантажу, перевізник чи експедитор мали право відмовитися від здійснення його перевезення. Проте, подання відповідачем заявки 2 ТОВ “АТП 08-13” зумовлене виконанням ДП “АМ-Трейд” своїх зобов’язань за договором № 303-Е9 від 15.01.2009 р. і заявкою 1, яка була подана позивачем.
Матеріалами справи підтверджується прийняття ТОВ “АТП 08-13” на підставі заявки 2 вантажу (автомобільних шин у кількості 1 700 шт.) для здійснення його перевезення. Прийняття товару підтверджено актом від 31.05.2010 р. про здійснення завантаження 1 700 штук автошин розміром 165/70 RB BC-11 T 79 і товарно-транспортною накладною 12ААА від 31.05.2010 р.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, пов’язані з перевезення вантажу, в яких позивач є замовником, відповідач –експедитором, а третя особа 1 –перевізником.
За змістом ч. 3 статті 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Положеннями ч. 2 статті 932, статті 934 Цивільного кодексу України передбачають відповідальність експедитора перед клієнтом за порушення залученої до перевезення третьої особи відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Як вже вказувалось, відповідно до акта про виявлення нестачі при відкриванні (вагону, напіввагону, контейнера, автофургона, бункера) № 7 та акту приймання-здачі № 9 від 01.06.2010 р. під час здійснення розвантаження товару 01.06.2010 р. в м. Запоріжжя було виявлено нестачу вантажу, а саме автомобільних шин у кількості 113 шт.
Твердження відповідача про порушення порядку складання акта про виявлення нестачі при розвантаженні, не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки як і вказано місцевим господарським судом, акт підписано водієм ОСОБА_3, який є працівником перевізника, залученого відповідачем для виконання своїх зобов’язань за договором № 303-Е9 від 15.01.2009 р.
Також не відповідають дійсності доводи відповідача про те, що водій ОСОБА_3, який безпосередньо здійснював перевезення вантажу (автошин) був належним представником позивача, в зв’язку з чим, ДП “АМ-Трейд” не має нести відповідальність за втрату частини вантажу. З таким висновком першої інстанції колегія погоджується в зв’язку з наступним:
По-перше, із пояснень третьої особи 1 вбачається, що ОСОБА_3 на момент здійснення спірного перевезення вантажу працював у ТОВ “АТП 08-13” на посаді водія автотранспортних засобів.
По-друге, відповідач за наслідком спірного перевезення підписав та передав позивачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № П-0677-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Біла Церква – м. Запоріжжя автомобілем Камаз, реєстраційний НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний НОМЕР_2 на суму 3 800 грн., що свідчить про підтвердження відповідачем надання транспортно-експедиційних послуг за договором та його намір отримати плату за них. Вказаний акт позивачем не підписано у зв’язку із існуванням претензій, пов’язаних з нестачею вантажу.
Отже, акт № 7 про виявлення недостачі при відкриванні (вагону, напіввагону, контейнера, автофургона, бункера) від 01.06.2010 р. є належним документом, яким підтверджується недостача вантажу, та який підписано залученим саме відповідачем до перевезення водієм ОСОБА_3
Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на п. 3.2.6. договору № 303-Е9 від 15.01.2009 р., відповідно до якого в обов’язки експедитора входить приймання до перевезення і здача вантажу по кількості місць та (або) вазі, тарним місцям, а також за якістю і комплектністю, забезпечення збереження вантажу. Тобто, фактично, відповідач мав забезпечити присутність свого представника як при завантажені товару, так і при його здачі отримувачу вантажу. Оскільки ДП “АМ-Трейд” не забезпечило виконання згаданої вимоги договору, то в даному випадку має місце порушення експедитором умов договору щодо забезпечення збереження вантажу.
Згідно ч. 2 статті 924 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 314 Господарського кодексу України, п. 17.21 Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
З огляду на приписи ч. 2 статті 932, статті 934 Цивільного кодексу України і умов п. 5.2.1 договору № 303-Е9 від 15.01.2009 р. колегія суддів погоджується, що обов’язок по відшкодуванню збитків понесених позивачем (ТОВ “Авто-Технологія”, клієнтом) має бути покладений саме на експедитора (відповідача, ДП “АМ-Трейд”).
Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Понесення позивачем витрат у розмірі 342 312 грн. на придбання автомобільних шин підтверджується договором поставки №19/313 від 03.04.2008 р. за яким позивач придбав у ЗАТ “Росава” автомобільні шини, рахунком № 14799 від 28.04.2010 р., накладної на відпуск готової продукції № 3298 від 31.05.2010 р., специфікацією №15 від 28.04.2010 р. до договору №19/313 від 03.04.2008 р., відповідно до якої встановлена вартість одиниці вантажу (автомобільної шини), що перевозився, 201,36 грн., платіжним дорученням № 31394 від 06.05.2010 р. відповідно до якої було перераховано на користь ЗАТ “Росава” грошові кошти у розмірі 342 312,00 грн., в якості оплати автомобільних шин у кількості 1 700 шт. актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2010 р. між ТОВ “Авто-Технологія” і ЗАТ “Росава”.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт нестачі 113 автошин, також є підтвердженим факт понесення позивачем збитків.
Крім цього, наявні в справі документи, а саме: акт завантаження (а.с. 98), акт приймання-сдачі № 9 від 01.06.2010 р. (а.с. 22), акт про виявлення нестачі при відкритті (а.с. 21), письмові пояснення водія Соєва І.А. (а.с. 25) підтверджують той факт, що 113 штук автошин отриманих перевізником від виробника, були втрачені саме під час перевезення.
Однак, з огляду на приписи ч. 2 статті 932, статті 934 Цивільного кодексу України і умов п.п. 5.2.1 договору № 303-Е9 від 15.01.2009 р., вина у даному випадку покладається саме на експедитора (відповідача).
Крім того, відповідно до п. 5.2.4 договору № 303-Е9 від 15.01.2009 р. за шкоду завдану у випадку втрати або недостачі вантажу експедитор відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Розмір збитків складає 22753,68 грн.(113 штук х 201,36 грн.).
За таких обставини, розмір реальних збитків відповідає вартості автомобільних шин згідно рахунків виробника (ЗАТ "Росава").
Судом встановлено, що недостача вантажу становить 113 шт., а відтак вартість вантажу якого не вистачає (недостача) становить 22 753,68 грн.
Отже, протиправна поведінка та вина відповідача полягає у незабезпечені доставки прийнятого до перевезення вантажу, розмір збитків складає вартість втраченого вантажу, а причинно-наслідковий зв’язок полягає в тому, що у випадку доставки всієї партії вантажу позивач би не втратив майно на суму 22 753,68 грн.
Таким чином, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування реальних збитків, зумовлених нестачею вантажу, саме в розмірі вартості вантажу якого не вистачає і що становить 22 753,68 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким задоволені позовні вимоги про стягнення 22 753,68 грн. завданих збитків.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “АМ-Трейд” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 48/666 залишити без змін.
Справу № 48/666 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Попікова О.В.
Судді Бондар С.В.
Гольцова Л.А.
04.05.11 (відправлено)