У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого, судді	Жука В.Г.,
суддів	Кривенди О.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора	Опанасюка О.В.

 

розглянула у судовому засіданні 27 грудня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

 

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2006 року                              

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Якимівки Запорізької області, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік обмеження волі.

            Постановлено стягнути з  ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_2 - 6 480 грн.,  ОСОБА_3 - 5 800 грн.   

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2006 року вирок залишено без зміни.

 

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у період із серпня по жовтень  2004 року у м. Запоріжжя шляхом шахрайства, під привидом допомоги громадянам отримати екстерном вищу освіту, заволодів:

-  28 серпня 2004 року грошима ОСОБА_2 у сумі 1 200 доларів США, що згідно довідки НБУ складає 6 374 грн. 40 коп.;

-  30 серпня 2004 року грошима ОСОБА_4 у сумі 300 доларів США, що згідно довідки НБУ складає 1 593 грн. 54 коп.;

-  7 жовтня 2004 року грошима ОСОБА_3 у сумі 5 800 грн.;   

-  19 жовтня 2004 року грошима ОСОБА_5 у сумі 700 доларів США, що згідно довідки НБУ складає 3 714 грн. 62 коп.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, зокрема на те, що його, раніше не судимого, засуджено  за  ч.  2  ст.  190  КК України  за вчинення шахрайства повторно і при

 

цьому суд визнав повторність як обтяжуючу обставину. Посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суворість призначеного покарання. Стверджує, що справу фальсифіковано, об'яви у газетах він не публікував, з потерпілими не зустрічався, грошів у них не брав. Указує, що апеляційний суд на зазначені порушення не звернув увагу. Просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

 

З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

 

Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

 

Доводи у скарзі засудженого про те, що зазначених злочинів не вчиняв і винність його матеріалами справи не доведена, необґрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому засіданні доказами.

 

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_1 частково визнавав свою вину, заперечуючи розмір матеріальної шкоди, у судовому засіданні він зазначав, що потерпілі особисто заповнювали бланки дипломів, а тому також учиняли злочини.

 

З показань потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4,  ОСОБА_3 убачається, що вони телефонували ОСОБА_1 за об'явою в газеті «Привоз» - «Екстерн. Вища освіта», і він обіцяв їм допомогти вступити до вузу та отримати вищу освіту екстерном, проте після надання ними ОСОБА_1 копій документів для нібито зарахування до вузу та грошів потерпілі одразу отримували від ОСОБА_1 пусті копії бланків дипломів та відомостей.

 

Згідно з даними протоколу огляду Запорізької міської газети «Привоз», в ній міститься  об'ява «Екстерн. Вища освіта» та номер телефону, який відповідає номеру вилученого  у ОСОБА_1 мобільного телефону зі стартовим пакетом.

 

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколів огляду та вилучення у ОСОБА_1 копій документів потерпілих, протоколів очних ставок й іншими матеріалами справи.

 

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

 

Цивільні позови потерпілих вирішено відповідно до вимог закону, суми відшкодованої матеріальної шкоди підтверджуються матеріалами справи. 

 

Тому кваліфікація дій засудженого  ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України як шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілим, вчинене повторно, сумнівів не викликає.

 

Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.

 

Зазначені доводи касаційної скарги, які за своїм змістом аналогічні доводам його апеляції, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

 

Разом із тим, доводи засудженого про неправильне застосування кримінально-процесуального законодавства при призначенні йому покарання є слушними.

 

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини Кримінального кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

 

Проте суд, визнавши ОСОБА_1 винним у шахрайстві з кваліфікуючими ознаками спричинення значної шкоди та повторності, визнав повторність обставиною, що обтяжує його покарання, чим неправильно застосував кримінальний закон.

 

З вироку убачається, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності. Зокрема, суд, взяв до уваги те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується посередньо, не працює, вчинив значну кількість епізодів, шкоду не відшкодував, а також думку потерпілих, які просили призначити ОСОБА_1 суворе покарання у виді позбавлення виді на певний строк.

 

Тому обране ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України - 1 рік обмеження волі є обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення  ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

 

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні, визнання повторності вчинення злочинів обставиною, що обтяжує покарання,  - виключенню з вироку.

 

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України,   колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1задовольнити частково.

 

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

 

Виключити із судових рішень вказівку про визнання обставиною, що обтяжує покарання, повторність вчинення злочину.

 

У решті судові рішення залишити без зміни.

 

С у д д і :

 

   Жук В.Г.                               Кривенда О.В.                               Мороз М.А.