У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кармазіна Ю.М., |
|
суддів |
Пекного С.Д. і Таран Т.С. |
за участю прокурора Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 19 червня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
Цією постановою кримінальну справу щодо
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянки України, раніше не судимої,
і
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, закрито на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року.
Цивільний позов залишено без розгляду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2006 року постанову щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3. у порядку ст. 365 КПК України змінено, вважати їх звільненими від покарання за ч. 2 ст. 296 КК України на підставі ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року. У решті постанову залишено без зміни.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачувалась у хуліганстві, вчиненого групою осіб за таких обставин.
27 березня 2004 року приблизно о 15-ій год. ОСОБА_2, перебуваючи поблизу будинку № 16 по вул. Брюсова в м. Харкові, грубо порушуючи громадський порядок і діючи з особливою зухвалістю, безпричинно завдала раніше незнайомим - ОСОБА_4 удар долонею в обличчя та смикнула її за волосся, спричинивши фізичного болю, а також штовхнула на паркан ОСОБА_5.
У той же день приблизно о 15-ій год. 10 хв. поблизу того ж будинку № 16 за вказаною адресою ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_3 з хуліганських мотивів, яке відзначалось особливою зухвалістю, заподіяли ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, пошкодили її шкіряну куртку, спричинивши їй майнову шкоду на суму 650 грн.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати. Вказує на неправильне застосування кримінального закону, вважаючи, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від покарання на підставі ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року. Крім того, посилається на порушення місцевим судом вимог кримінально-процесуального закону та зазначає, що в постанові місцевого суду відсутні мотиви прийнятого ним рішення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив касаційну скаргу задовольнити частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу потерпілої необхідно задовольнити частково.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до суду заяви з проханням про застосування до них Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року, вказуючи на знаходження на їх утриманні неповнолітніх дітей (т. 2 а.с. 60, 130).
Законом України “Про амністію” від 31.05.2005 року передбачено звільнення від покарання (кримінальної відповідальності) осіб, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду і не розглянуті та обвинувачуваних, зокрема, у вчиненні умисного злочину, за який законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, які мають неповнолітніх дітей на день набрання цим Законом чинності.
Оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не були позбавленні батьківських прав, мали на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, і письмово просили про застосування до них амністії, суд правильно визнав, що вони підпадають під дію Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року та обгрунтовано застосував до них амністію із закриттям кримінальної справи, належним чином мотивувавши своє рішення.
Проте місцевий суд зазначив про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 тільки на підставі статті 1 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року, хоча зазначена стаття передбачає звільнення осіб від покарання, яке підсудним не призначалось.
Апеляційний суд звернув увагу на це, змінив постанову місцевого суду і послався на статтю 6 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року, проте помилково вказав, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід вважати звільненими від покарання.
У зв'язку з тим, що апеляційним судом допущено неправильне застосування кримінального закону, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 необхідно змінити і вважати їх звільненими від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі ст. 1 п. “б”, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року із закриттям щодо них кримінальної справи.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у тому числі й тих, про які йдеться в касаційній скарзі потерпілої, у справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3. змінити.
Вважати ОСОБА_2 і ОСОБА_3. звільненими від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі ст. 1 п. “б”, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року із закриттям щодо них кримінальної справи.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін С.Д. Пекний Т.С. Таран