ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.04.11 р. Справа № 22/46
Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.
при секретарі судового засідання Бондар В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 14360570,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Малахит”, м.Дружківка Донецької області, ЄДРПОУ 23179817,
про стягнення 172 250,00 грн.
за участю представників:
від позивача: не з’явився,
від відповідача : ОСОБА_1. – за довіреністю,
ОСОБА_2. – за довіреністю, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, Позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Малахит”, м.Дружківка Донецької області, про стягнення заборгованості за договором врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р. у розмірі 172 250,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „МТК-Інвестстрой” своїх зобов’язань зі сплати грошових коштів за договором врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р. у рахунок викупу векселю та забезпечення зобов’язань означеної юридичної особи простим векселем, Векселедавцем за яким виступає Товариство з обмеженою відповідальністю „Малахит”.
На підтвердження викладених обставин Позивачем представлено суду копії договору врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р., акту прийому-передачі векселів від 23.07.2008р., простого векселя серії АА №1396430, виписок з рахунків Відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю „МТК-Інвестстрой” з 23.07.2008р. по 01.02.2011р., листа №3689 від 08.12.2009р., акту пред’явлення векселя до платежу від 07.12.2009р., фіскального чеку №6296 від 11.12.2009р., опису вкладення до цінного листа.
30.03.2011р. Відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву №13/03 від 28.03.2011р., відповідно до якого останній позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” не визнає у повному обсязі з огляду на відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості за договором врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р.
У судове засідання 26.04.2011р. представник Позивача не з'явився, причин неявки не повідомив. Одночасно, 22.04.2011р. останнім через канцелярію суду надано заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк” не вважає цю заяву зміною предмету позову, оскільки стверджує, що вимоги, викладені у позовній заяві, ґрунтуються на заборгованості за векселем серії АА №1396430 (дата складання 21.07.2008р.), тобто на вексельному праві, а, отже, стягується заборгованість, що виникла в наслідок не сплати суми боргу за зазначеним векселем. Таким чином, позовні вимоги фактично визначені у стягненні з Відповідача заборгованості за векселем серії АА №1396430 (дата складання векселя 21.07.2008р.) у розмірі 172 250,00 грн.
Представники Відповідача у судовому засіданні 26.04.2011р. проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві №13/03 від 28.03.2011р.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк ,,Приватбанк”, який був перейменований в Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк” в особі Краматорської філії (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МТК Інвестстрой” (Клієнт) було укладено договір врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р., відповідно до якого Банк придбає векселі, зазначені нижче, до настання строку платежу за ними у клієнта, за грошові кошти з дисконтом, а клієнт дає банку позавексельне зобов’язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати: усього 1 (один) простий вексель серії АА №1396430 загальною номінальною вартістю 200 000,00 грн., виданий 21.07.2008р. зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 10.02.2009р. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативам Національного банку України, які регулюють правовідносини за векселями. Вартість врахування векселів складає 150 000,00 грн. Дані положення закріплені в п.1.1. договору врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р.
Крім того, в п.1.2. договору зазначено, що у строк, зазначений у п.2.1.2, Клієнт зобов’язується провести оплату за вексель, зазначений у п.1.1 даного договору, в сумі згідно п.2.1.2, а банк у свою чергу зобов’язується передати ці векселі клієнту.
Згідно з п.2.1.2. договору врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р., Клієнт зобов’язаний з метою виконання прийнятих на себе зобов’язань, відповідно до п.1.2. договору, в строк до 19.01.2009р. перерахувати грошові кошти за векселі, зазначені у п.1.1. договору, в сумі 168 750,00 грн.
В свою чергу, відповідно до п.2.2.1. договору врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р., Банк зобов’язується протягом двох банківських днів з моменту прийому векселів, у відповідності до п.2.1.1. даного договору, сплатити клієнту вартість врахування векселів. Сплата виконується в безготівковій формі по реквізитах, вказаних у п.8 договору. Банківський день – день, у який установи банку відкриті для проведення перерахунку грошей.
Договір врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р. набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до закінчення всіх розрахунків і платежів (п.5.1. договору).
Відповідно до акту прийому-передачі векселя від 23.07.2008р., Товариство з обмеженою відповідальністю „МТК Інвестстрой” передало визначений в договорі вексель Позивачу.
За твердженнями Позивача, в свою чергу останній на виконання п.2.2.1. договору сплатив Клієнту вартість врахування векселів за ви четом суми комісійної винагороди за проведення операції врахування з реверсом.
Дані обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.
Позивачем надані докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю „МТК Інвестстрой” грошових коштів в розмірі 27 750,00 грн. в рахунок викупу векселя (виписка з 23.07.2008р. по 01.02.2011р. по рахунку №29099050106556 „МТК Інвестстрой”).
На векселі серії АА №1396430 здійснений бланковий індосамент. Вказаний вексель містить всі належні реквізити, встановлені ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, для простого векселя.
Векселедавцем означеного цінного паперу є Товариство з обмеженою відповідальністю „Малахит”, м.Дружківка Донецької області.
Оскільки заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю „МТК Інвестстрой” в повному обсязі не сплачена, Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відповідача (Векселедавця) боргу у розмірі 172 250,00 грн. за договором врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р.
Заява Позивача про уточнення позовних вимог, якою фактично до стягнення заявлена заборгованість за векселем АА №1396430 (дата складання векселя 21.07.2008р.) у розмірі 172 250,00 грн. судом не приймається з огляду на наступне.
У позовній заяві визначені вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 172 250,00 грн. за договором врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р. як за текстом, так і у її резолютивній частині.
Заявою про уточнення Позивач вказує на допущення помилки при визначенні предмету - стягнення заборгованості за означеним правочином та стверджує, що дійсно вимоги у позовній заяві - стягнення заборгованості за векселем серії АА №1396430, що ґрунтується на вексельному праві. Отже, не зважаючи на допущення вказаної помилки, предметом позову є стягнення заборгованості, яка виникла у результаті не сплати суми боргу за зазначеним векселем.
Натомість, враховуючи природу виникнення спірних правовідносин, зміст наведених заяв, суд вважає таке уточнення зміною предмету позову, право на яке надано Позивачу у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Проте, на дату подання обумовленої заяви (22.04.2011р.) провадження по справі розпочато та вона розглядається по суті.
З огляду на норми чинного законодавства та представлені до справи матеріали, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.1.2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Національного банку від 16.12.2002 № 508 реверс - це письмове зобов'язання пред'явника викупити векселі до настання їх строку та/або в разі настання (ненастання) певних обставин. За допомогою реверсу векселі відчужуються і тимчасово передаються банку. Врахування векселя з реверсом - різновид врахування, за яким пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або в разі настання/ненастання певних обставин. Із технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до кредиту, забезпеченого векселями, і є операцією репо з відкладальними та/або скасувальними умовами. Від звичайного врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа-платник, а пред'явник, який підписує реверс і викуповує вексель.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд зазначає, що договір врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р. був укладений Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю „МТК Інвестстрой”, м.Дружківка Донецької області, та не містить ніяких грошових зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Малахит”, м.Дружківка Донецької області, перед Банком.
Той факт, що векселедавцем простого векселя серії АА №1396430 є Товариство з обмеженою відповідальністю „Малахит” не може бути підставою для стягнення з нього заборгованості за договором врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р.
Надане ст.83 Господарського процесуального кодексу України право господарському суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, можливе у разі, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Однак, таке клопотання у матеріалах справи відсутнє.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Проте, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, позовні вимоги відносно Відповідача жодним чином не підтверджені документально та нормативно не обґрунтовані.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю „Малахит”, м.Дружківка Донецької області, за договором врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р. в розмірі 172 250,00 грн. не підлягає задоволенню.
Разом із позовною заявою Позивачем подано клопотання про забезпечення позову у порядку ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Малахит” (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.П.Коммуни, буд.73, кв.15, ЄДРПОУ 23179817) у межах 172 250,00 грн.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Одночасно, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює мотивованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Приймаючи до уваги вище встановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача у повному обсязі.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1.У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Малахит”, м.Дружківка Донецької області, про стягнення заборгованості за договором врахування векселів з реверсом №Р22-08 від 23.07.2008р. у розмірі 172 250,00 грн. відмовити у повному обсязі.
2.У судовому засіданні 26.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Іванченкова О.М.
Повний текст рішення підписано 04.05.2011р.