СПРАВА № 4-2/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року м. Хмельницький

Військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі: головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В., при секретареві - Михайлюк І.М.,

з участю військового прокурора Хмельницького гарнізону полковника юстиції Смілого А.С., розглянувши скаргу громадянина ОСОБА_1. на постанову помічника військового прокурора Хмельницького гарнізону майора юстиції Давидченка А.В. від 20 липня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту незаконного арешту і засудження громадянина ОСОБА_2, за ознаками злочинів передбачених ст. ст. 98, ч.2 ст. 103 КК УРСР (в редакції Закону 1927 року) та ст. ст. 371 ч.2, 372 ч.2. 424 ч. 1 КК України (в редакції Закону 2001 року), -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з представлених в військовий суд матеріалів прокурорської перевірки за заявою громадянина ОСОБА_1, 20 липня 2009 року помічником військового прокурора Хмельницького гарнізону на підставі ст. 6 п.2 КПК України, винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконного арешту та засудження ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 98, ч.2 ст. 103 КК УРСР (в редакції Закону 1927 року) та ст. ст. 371 ч.2, 372 ч.2. 424 ч. 1 КК України (в редакції Закону 2001 року).

11 січня 2010 року на адресу суду надійшла скарга гр. ОСОБА_1, в якій він не погоджуючись з рішенням помічника прокурора просить скасувати вищезазначену постанову, як незаконну, а матеріали направити в військову прокуратуру для додаткової перевірки. Оскільки, на його думку, перевірка за

заявою проведена поверхнево і не повно. Так, залишилось не з’ясованим коло осіб, причетних до незаконного арешту та засудження його прадіда ОСОБА_2 в 1933 та 1937 p.p., не перевірена можливість отримання від таких осіб пояснень, щодо обставин справи. Реабілітація посмертно ОСОБА_2 в 1989 році, вважає заявник, є підтвердженням того, що такий арешт, засудження і розстріл були незаконними. Крім того, помилковим вважає заявник і посилання в постанові на поняття давності, як закінчення строків протягом яких може бути здійснено кримінальне переслідування.

Заявник ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, проте в суд не прибув і клопотав про розгляд скарги за його відсутності. При цьому, наполягав на її задоволені в повному обсязі.

Військовий прокурор, який вважав за необхідне відмовити в задоволені скарги, пояснив, що заява гр. ОСОБА_1. про вчинення відносно ОСОБА_2 протиправних дій була предметом ретельної прокурорської перевірки, в ході якої були досліджені матеріали архівної справи відносно ОСОБА_2, отримані відповіді на запити з архівних установ Служби безпеки України. При цьому, достатніх даних, які б свідчили про наявність ознак злочину в діях посадових осіб, причетних до арешту та засудження ОСОБА_2 не встановлено, у зв’язку з чим було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали на підставі, яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, заслухавши думку прокурора, військовий суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст. 97 КПК України перевірка заяви або повідомлення про вчинений злочин здійснюється прокурором, слідчим, органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребуванням необхідних документів.

За змістом ст. ст. 2, 4 Кримінально-процесуального Закону України така перевірка повинна бути проведена повно і всебічно, з метою забезпечення охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

В той же час, з матеріалів прокурорської перевірки вбачається, що сам заявник ОСОБА_1 не був опитаний про відомі йому обставини арешту та засудження його прадіда ОСОБА_2, а також щодо відомих йому свідків чи осіб причетних до вказаних подій, їх місцезнаходження. Поза увагою помічника прокурора залишилось дослідження і правова оцінка обставин реабілітації ОСОБА_2, у відповідності до Указу Президії Верховної Ради

СРСР від 16 січня 1989 року, на які посилається заявник, як доказ незаконного арешту та засудження і підставу для порушення кримінальної справи.

Не отримано відповіді з архівних установ України на запити помічника прокурора в частині, що стосується конкретних посадових осіб причетних до арешту та засудження ОСОБА_2 у 1933 році і можливість отримання таких відповідей не вичерпана.

Крім того, суперечливими і не конкретними, на думку суду, виглядають висновки щодо необхідності кваліфікації дій невстановлених посадових осіб Волочиського прикордонного загону і судової трійки при колегії ГПУ УРСР щодо арешту і подальшого засудження ОСОБА_2 зокрема, за ст. 98 Кримінального кодексу УРСР (в редакції Закону 1927 року), яка містить дві частини і передбачає більш суворе покарання, у порівнянні з КК України (в редакції Закону 2001 року), і в той же час висновки про неможливість порушення кримінальної справи за КК УРСР від 08.06.1927 року з посиланням, як на ст. 14 того ж кодексу, у зв’язку зі збігом строків, протягом яких може бути здійснено кримінальне переслідування, так і на постанову Верховної Ради України РСР «Про проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 року.

За таких умов, а саме незабезпечення мінімально можливої і необхідної повноти прокурорської перевірки, на глибоке переконання суду, висновки помічника прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, а загалом будь-які висновки, в тому числі і про порушення кримінальної справи, є передчасними, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 4, 5 КК, ст. ст. 2-4, 94, 98, 99 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 236-1, 236-2 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу громадянина ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Постанову помічника військового прокурора Хмельницького гарнізону майора юстиції Давидченка А.В. від 20 липня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту незаконного арешту та засудження ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 371 ч.2, 372 ч.2. 424 ч. 1 КК України (в редакції Закону 2001 року) та ст. ст. 98, ч.2 ст. 103 КК УРСР (в редакції Закону 1927 року) - скасувати.

Матеріали на підставі, яких було прийнято рішення про відмову в

порушенні кримінальної справи повернути в військову прокуратуру Хмельницького гарнізону для проведення додаткової перевірки.

Апеляція на дану постанову може бути подана до військового апеляційного суду Центрального регіону протягом семи діб з дня її винесення.