1-58

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Дарницького гарнізону майора юстиції БОНДАРУКА Р.В., підсудного ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього начальника медичної служби військової частини А-2167, військовослужбовця військової частини А-1476, старшого лейтенанта медичної служби, -

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернівці, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не судимого, на військовій службі з листопада 2003 року, в тому числі на офіцерській посаді з 2006 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 425, ст. 325 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд, -

ВСТАНОВИВ:

Старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 в період з червня 2006 року по травень 2008 року проходив військову службу на посаді начальника медичної служби 72-ї Окремої механізованої бригади (військова частина А-2167), тобто являвся військовою службовою особою.

05 жовтня 2007 року у військовій частині А-2167 відбувся одиничний випадок захворювання на вітряну віспу, внаслідок чого командиром частини було видано наказ № 1693 про введення у частині режимно-обмежувальних заходів та проведення протиепідемічних заходів терміном на 21 день з моменту госпіталізації останнього хворого. Даним наказом на підсудного, як начальника медичної служби, було додатково покладено обов’язок по розробці плану проведення профілактичних заходів по попередженню розповсюдження вказаного захворювання.

В період з 09 по 19 жовтня 2007 року до військової частини А-2167 прибуло молоде поповнення у кількості 428 чоловік, серед якого протягом 17-30 жовтня 2007 року почали реєструватись групові випадки захворювання на вітряну віспу, а тому дія наказу командира військової частини А-2167 № 1693 автоматично продовжувалась на 21 добу з моменту ізоляції останнього хворого.

Після виявлення захворювання, діючи в порушення вимог ст. 245 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 10, 11, 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», гл. 2 діючого на даний час «Руководства по медицинскому обеспечению С. А. и ВМФ» 1989 року, Методичних рекомендацій (профілактика захворюваності на кір, краснуху, вітряну віспу та епідемічний паротит серед особового складу ЗС України) від 23 листопада 2005 року, ОСОБА_1, діючи всупереч наказу командира військової частини А-2167 № 1693 від 05 жовтня 2007 року щодо введення режимно-обмежувальних заходів, всупереч своїм функціональним обов’язкам щодо організації та проведення додаткових лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, організації медичного забезпечення особового складу частини не спланував та не здійснив, негативні наслідки не передбачив, хоча об’єктивно міг та повинен був передбачити. Внаслідок такого недбалого ставлення було спричинено тяжкі наслідки у вигляді масового поширення вітряної віспи, яка у відповідності до наказу МОЗ України № 133 від 19.07.95 року відноситься до небезпечних інфекційних хвороб, порушено право 139-ти військовослужбовців на безпечні для здоров’я умови проходження військової служби, відірвано їх від виконання службових обов’язків для стаціонарного лікування в загальному на 117 діб.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою провину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та при цьому пояснив, що дійсно, займаючи посаду начальника медичної служби військової частини А-2167 він не виконав вимоги наказу командира військової частини № 1693 від 05 жовтня 2007 року щодо введення та контролю режимно-обмежувальних заходів, вимоги санітарно-епідеміологічних приписів та свої функціональні обов’язки після виявлення захворювання на вітряні віспу серед особового складу, який надійшов до військової частини не виконав, внаслідок чого це захворювання розповсюдилось в частині.

Крім особистого визнання, вина підсудного ОСОБА_1 у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють, правильно розуміють зміст цих обставин, підтримують в повному обсязі і при цьому відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. За клопотанням підсудного, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст. 299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було

роз’яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, дії ОСОБА_1, який порушив правила, встановлені з метою запобігання епідемічним захворюванням і боротьбі з ними, що потягло масове поширення вітряної віспи, суд кваліфікує за ст. 325 КК України.

Дії ОСОБА_1, який будучи військовою службовою особою, недбало поставився до служби, що спричинило тяжкі наслідки, під якими в даному випадку в сукупності суд розуміє поширення небезпечної інфекційної хвороби, порушення права 139-ти військовослужбовців на безпечні для здоров’я умови проходження військової служби, відрив їх від виконання службових обов’язків для стаціонарного лікування в загальному на 117 діб, а відповідно кваліфікує за ч. 2 ст. 425 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують покарання умови та обставини вчинення даного злочину, те, що підсудний в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, в повному обсязі відшкодував заподіяну злочином шкоду, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також те, що під час проходження військової служби підсудний характеризується в цілому з позитивної сторони, відсутність на момент вчинення злочину життєвого та фахового досвіду, а відповідно знаходить можливим при призначенні покарання за ч.2 ст. 425 КК України застосувати до підсудного правила ст. 69 та 58 КК України і перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї статті, застосувавши до підсудного службове обмеження для військовослужбовця, оскільки саме такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим а також в даному конкретному випадку необхідним і достатнім для виправлення підсудного.

У той же час, беручи до уваги характер та обставини вчиненого злочину, а також те, що злочин вчинено ОСОБА_1 у зв’язку із заняттям посади начальника медичної служби військової частини, суд визнає необхідним позбавити його права обіймати посади, пов’язані із заняттям лікарською практикою, тобто застосовує до нього ст. 55 КК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 330, 331, 332 КПК України, військовий суд, -

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 325 КК України, за якою призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України, за якою із застосуванням ст. ст. 69, 55 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із заняттям лікарською практикою строком на 1 (один) рік.

За сукупністю, злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із заняттям лікарською практикою строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_1 позбавлення волі строком на 2 (два) роки службовим обмеженням для військовослужбовців на той самий строк з проведенням відрахування із суми його грошового забезпечення в доход держави у розмірі 10 (десять відсотків) з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із заняттям лікарською практикою строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасувати.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

- вказані на а/с 404 т. 11 — зберігати при матеріалах кримінальної справи;

- вказані на а/с 65-66 т.7 - передати до військової частини А-3122 - для використання за належністю;

- вказані на а/с 79, 117, 164 т.7; а/с 41 т.9 - передати до військової частини А-1552 - для використання за належністю;

- вказані на а/с 150, 222 т.7 - План заходів по ліквідації групової захворюваності - зберігати при матеріалах кримінальної справи, решту, включаючи вказані на а/с 55 т.9; а/с 42, 46, 84, 108 т.Ю - передати до військової частини А-2167 - для використання за належністю.

Арешт, накладений на майно засудженого ОСОБА_1 - скасувати.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.