1-111

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2009 року місто Суми

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Сумського гарнізону майора юстиції БАКАЛА Р.А., підсудного ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військової прокуратури Сумського гарнізону розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця Сумського прикордонного загону, офіцера відділу виховної роботи, капітана, -ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хмельницький, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого, на військовій службі з листопада 1995 року, в тому числі на офіцерській посаді з 2001 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -у вчиненні злочину, передбаченого ст. 419 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд, -

ВСТАНОВИВ:

Капітан ОСОБА_1, проходячи військову службу на прикордонній заставі «Сопич» прикордонної комендатури «Глухів» на посаді офіцера відділу виховної роботи, у період з 30 вересня по 25 жовтня 2007 року тимчасово виконував обов’язки начальника прикордонної застави «Сопич», тобто являвся військовою службовою особою.

1Г жовтня 2007 року капітан ОСОБА_1 був призначений та очолював прикордонний наряд «оперативно-пошукова група».

У цей же день, в період з 16-ї до 17-ї години, підсудний отримав інформацію про можливе порушення державного кордону України на території біля містка поруч з прикордонним інформаційним знаком № 615 в селі Сопич Глухівського району Сумської області та діючи в порушення вимог ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, п.п. 5, 11 ст. 19, п.п. 14 та 34 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», у відповідності до яких він зобов’язаний здійснювати свою службову діяльність відповідно до Конституції та законів України, не організував запобігання злочинам, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України (незаконне перетинання державного кордону); контроль за дотриманням режиму державного кордону та прикордонного режиму в межах прикордонної смуги не здійснював; не вжив заходів до запобігання незаконному перетину державного кордону України; не доповів про можливе порушення начальнику прикордонного загону, коменданту прикордонної комендатури; не прийняв нове рішення щодо охорони державного кордону та не ввів посилену охорону державного кордону України, хоча мав для цього об’єктивну можливість, внаслідок чого в подальшому відбулося переміщення товарів через державний і митний кордон України поза митним контролем у значних розмірах, незаконне перетинання державного кордону України за допомогою транспортного засобу з вантажем на територію іншої держави за наступних обставин.

Так, 11 жовтня 2007 року, біля 17-ї години, в районі розташування прикордонного інформаційного знаку № 615 в селі Сопич Глухівського району Сумської області, через державний та митний кордон України, поза митним контролем, на автомобілі марки «ГАЗ» д.р.н. НОМЕР_1 під керівництвом громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, відбулось переміщення товарів народного вжитку на суму 215, 8 тис. грн., тобто товарів у великих розмірах, вартість яких у тисячу та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим було спричинено тяжкі наслідки.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою провину у пред’явленому обвинуваченні визнав частково та при цьому пояснив, що дійсно, 11 жовтня 2007 року він входив до складу прикордонного наряду «оперативно-пошукова група». Біля 16-ї години від начальника прикордонної застави «Сопич» він отримав інформацію про можливий перетин державного кордону України, однак будь-яких дій на припинення можливого порушення не вчинив, оскільки на його думку безпосередніх функцій, пов’язаних з охороною державного кордону на той час не виконував.

вважаючи при цьому, що прикордонний наряд, який ніс службу з охорони державного кордону в районі прикордонного інформаційного знаку № 615 в селі Сопич мав виконати свої функціональні обов’язки та не допустити незаконного перетинання державного кордону, а при виникненні такої ситуації наряд мав повідомити про це.

Також підсудний зазначив, що перетинання державного кордону України по містку біля 615 інформаційного знаку вантажним автомобілем практично неможливе, оскільки на містку є шлагбаум, а перед містком викопано широкий рів, які перешкоджають руху транспортних засобів.

Не зважаючи на часткове визнання своєї провини, вина підсудного ОСОБА_1 у пред’явленому обвинуваченні, підтверджується добутими під час досудового та дослідженими у судовому засіданні доказами, які не викликають у суду сумнівів у своїй достовірності.

Так, допитаний в якості свідка, очевидець незаконного перетинання державного кордону, сержант ОСОБА_3, колишній військовослужбовець прикордонної застави «Сопич» Сумського прикордонного загону суду показав, що 11 жовтня 2007 року з 08-ї 110, 18-ту годину він, спільно із старшим прикордонного наряду «прикордонний патруль» прапорщиком ОСОБА_4, (матеріали кримінальної справи щодо якого виділено в окреме провадження), виконував наказ на охорону державного кордону України в районі розташування інформаційного прикордонного знаку № 615 на напрямку населений пункт Сопич (Україна) - населений пункт Некислиця (Російська Федерація), в районі металевого містка. Біля 16-ї години до них підійшов громадянин ОСОБА_5, якого він знав як особу, що переміщує контрабандним шляхом товари через державний кордон України. ОСОБА_5 їм повідомив, що він з товаришами буде «працювати» на даному містку та зазначив, що з керівництвом все дане питання погоджено. Помітивши ОСОБА_1, ОСОБА_5 поцікавився, хто цей чоловік, а отримавши відповідь, що це тимчасово виконуючий обов’язки начальника прикордонної застави, почав комусь телефонувати. Після цього задзвонив телефон у капітана ОСОБА_1, який порозмовлявши з кимось по телефону, нічого не кажучи, розвернувся та пішов назад до прикордонної застави «Сопич». Після цього ОСОБА_5 їм повідомив, що всі питання вирішені. У цей час до містка біля шести невідомих осіб з будинку, що знаходився поруч з інформаційним знаком, винесли дві металевих пластини та поклали їх на рів, який було викопано перед металевим містком, зробивши у такий спосіб проїзд через нього. Через деякий час до містка під’їхав вантажний автомобіль «ГАЗ» з кабіною синього кольору та кузовом білого кольору, і по машині було видно, що вона завантажена. При цьому хтось із присутніх сторонніх осіб відкрив шлагбаум на містку. Проїхавши настил над ровом та місток автомобіль поїхав у напрямку с Некислиця Російської Федерації. Через нетривалий проміжок часу до них знову підійшов ОСОБА_5 та повідомив, що цей автомобіль щойно затримали російські правоохоронні органи.

Свідок прапорщик ОСОБА_6, колишній військовослужбовець прикордонної застави «Сопич» в суді дав в цілому аналогічні покази щодо факту перетину кордону та зазначив, що про переміщення контрабандних товарів 11 жовтня 2007 року, яке відбулося за вказівкою начальника прикордонної застави ОСОБА_7 в районі розташування інформаційного прикордонного знаку № 615 та про їх затримання правоохоронними органами Російської Федерації йому стало відомо від сержанта ОСОБА_3. Крім того свідок показав, шлагбаум на містку відкривається особами, що переміщують контрабандні товари, труба, до якої кріпиться шлагбаум знімається, через рів кладуться спеціально зроблені для цього містки і жодних перешкод для проїзду вантажного транспорту немає.

Допитаний в якості свідка старший оперуповноважений на ОВО 6 відділу УВКР СБУ у Північному регіоні підполковник ОСОБА_8, щодо факту перетину державного кордону дав суду покази в загальному аналогічні за своїм змістом показам свідка ОСОБА_3 і крім того зазначив, що він з лютого 2007 року по травень 2008 року здійснював контррозвідувальне забезпечення прикордонної застави «Сопич» та управління прикордонної комендатури «Глухів» Сумського прикордонного загону (прослуховування телефонних розмов). За результатами здійснення даного оперативно-розшукового заходу було встановлено, що 11 жовтня 2007 року громадянином ОСОБА_5 за вказівкою та дозволом начальника прикордонної застави «Сопич» ОСОБА_7, з митної території України на митну територію Росії було переміщено предмети контрабанди, які в подальшому були затримані військовослужбовцями Прикордонного управління Федеральної служби безпеки по Брянській області, а саме поблизу населеного пункту Троєборне Брянської області було затримано вантажний автомобіль «ГАЗ» під керівництвом громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 з вантажем товарів народного вжитку у великих розмірах. Даний автомобіль перетнув митний кордон України в районі розташування інформаційного прикордонного знаку № 615 у той час, коли там ніс службу прикордонний наряд «прикордонний патруль» у складі прапорщика ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3. При цьому дані військовослужбовці не припинили переміщення вищевказаних контрабандних товарів через митний кордон України.

Крім того свідок показав, що в ході здійснення оперативно-розшукових заходів встановлено, що факт перетину державного кордону України зазначеним автомобілем після його затримання та зустрічі офіцерів управління прикордонної комендатури «Глухів» з представниками російського прикордонного відомства, було приховано шляхом відповідного документального оформлення затримання цього автомобіля за наслідками проведення якого було зафіксовано лише порушення громадянином ОСОБА_2 11 жовтня 2007 року прикордонного режиму на території Російської Федерації.

З досліджених судом матеріалів виконаного запиту про правову допомогу по кримінальній справі № 411005-08, видно, що в ході виконання запиту був допитаний капітан ОСОБА_9, у 2007 році начальник оперативно-розшукового відділення у місті Севськ, Росія, який показав, що 11 жовтня 2007 року ним було отримано оперативну інформацію про готування переміщення контрабандного товару з території України на територію Росії і за його вказівкою було виставлено пост спостереження в районі населеного пункту Некислиця (РФ), а в подальшому, біля 19-ї години (за московським часом), на території прикордонної зони в районі населеного пункту Троєбортне (РФ) було затримано вантажний автомобіль «ГАЗ-53», який було завантажено товарами народного вжитку (т.1 а/с 217-220).

Аналогічні за своїм змістом покази дав допитаний в ході виконання доручення старший лейтенант ОСОБА_10, оперуповноважений с. м. т. Климово (т.1 а/с 221-223). При цьому ОСОБА_10 уточнив, що затриманий автомобіль рухався по дорозі Сопич (Україна) -Некислиця (РФ).

11 жовтня 2007 року о 19 годині 35 хв. (за московським часом) проведено огляд транспортного засобу - вантажного автомобіля «ГАЗ» д.р.н. НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_2 і у відповідності до складеного при цьому Протоколу огляду та Акту прийому-передачі майна від 12.10.2007 року, встановлено, що у фургоні автомобіля знаходяться коробки та тюки з товарами народного вжитку. Фургон при цьому було опломбовано печаткою митної служби за № 04156 (т.1 а/с 38-39).

Як видно з дослідженого Акту митного огляду № 10102090/171007/000702 від 17 жовтня 2007 року, в присутності громадянина ОСОБА_2, водія вантажного автомобіля «ГАЗ» д.р.н. НОМЕР_1, проведено огляд товарів народного вжитку (курточки чоловічі, напівкомбінезони, костюми дитячі, чоботи жіночі, штани джинсові та інше майно, всього 16 найменувань), які виявлено у опломбованому непошкодженою печаткою митної служби за № 04156 фургоні вказаного автомобіля (т.1 а/с 41-45).

Висновком спеціаліста - товарознавця № 1247/1248д від 07.10.08 року, вартість товарів народного вжитку (в гривнях), перелік яких вказано а Акті митного огляду № 10102090/171007/000702 від 17 жовтня 2007 року, встановлена в розмірі 215 800, 00 грн. (т.1 а/с 34-35).

З дослідженого судом висновку судово-товарознавчої експертизи № 576к-578к (т.2 а/с 7-8) вбачається, що загальна ринкова вартість досліджуваних товарів народного вжитку (курточки чоловічі, напівкомбінезони, костюми дитячі, чоботи жіночі, штани джинсові та інше майно, всього 16 найменувань) станом на 17.10.07 року становить 215 800, 00 грн. т.2 а/с 7-8).

Таким чином, аналізуючи наведене у своїй сукупності, суд критично оцінює покази підсудного ОСОБА_1, дані з приводу того, що він хоча і входив до складу прикордонного наряду «оперативно-пошукова група», однак наказу на охорону державного кордону не виконував, безпосередніх функцій, пов’язаних з охороною державного кордону не здійснював; вважає такими, що давалися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, визнає надуманими та такими, що не відповідають дійсності, спростовуються наведеними раніше доказами по справі, а також іншими, дослідженими судом матеріалами кримінальної справи, не можуть бути визнані об’єктивними і неупередженими та не можуть бути покладені в основу вироку, крім вказаного, з наступних підстав.

Із оглянутому в судовому засіданні списку особового складу прикордонної застави «Сопич», видно, що капітан ОСОБА_1 у ньому зазначений за № 67 (т.1 а/с 109).

Планом охорони державного кордону станом на 10 - 11 жовтня 2007 року призначено склад «оперативно-пошукової групи» чотирьох військовослужбовців за № № 67, З, 13, 9, де за № 67 зазначений капітан ОСОБА_1 (т.1 а/с 113).

У відповідності до положень ст. 41 Статуту державної прикордонної служби з охорони державного кордону, для охорони державного кордону призначаються прикордонні наряди, зокрема

один з яких - наряд «оперативно-пошукова група». При цьому «оперативно-пошукова група» входить до складу чергових сил та засобів з охорони державного кордону ( ст. 155 Статуту).

Таким чином, підсумовуючи всі докази з приводу пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення, суд визнає правдивими, такими, що відповідають фактичним, встановленим в судовому засіданні обставинам справи покази, дані в судовому засіданні свідками ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8.

У судовому засіданні будь-яких даних, які могли б вказати на наявність у свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, підстав для обмови ОСОБА_1 не встановлено, не вказував на такі дані і сам підсудний, а тому суд, з врахуванням всього викладеного вище у своїй сукупності, беручи до уваги, що, покази вказаних свідків визнані судом достовірними і є послідовними, відповідно вважає їх покази правдивими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, встановленим судом, а відповідно їм вірить, та кладе в основу вироку.

Кваліфікуючи дії підсудного ОСОБА_1, суд керуючись правилами ст. 5 КК України, в частині визначення складу злочину - порушення правил несення прикордонної служби - застосовує закон, який діяв на час вчинення підсудними таких дій, зокрема його положення про те, що порушення правил несення прикордонної служби визнається злочином тільки тоді, коли такі правила були передбачені відповідними статутами - ст. 419 КК України (в редакції Закону до 7 травня 2008 року). Водночас, Законом України № 270-VI від 15 квітня 2008 року, який набрав чинності 7 травня 2008 року, декриміналізовано всі порушення правил несення прикордонної служби, які не спричинили тяжкі наслідки, а тому ці положення закону, оскільки мають зворотну силу, також застосовуються судом у даному випадку.

Вирішуючи питання про те, чи є допущені підсудними порушення порушеннями саме статутних правил несення прикордонної служби суд виходить з такого.

Закон України «Про Державну прикордонну службу України» визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її функції та повноваження. Комплексний аналіз ст. ст. 2, 4, 10 даного Закону свідчить про те, що основною функцією Держприкордонслужби є охорона державного кордону України з метою забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, а також виявлення і припинення випадків незаконного перетинання державного кордону, і це становить зміст і сутність оперативно-спужбової діяльності служби, правова основа якої визначається Конституцією України, Законом України "Про державний кордон України", даним та іншими законами України. Безпосередньо виконують поставлені перед Держприкордонслужбою завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України органи охорони державного кордону, до яких належить і прикордонний загін, який є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України і до складу якого можуть входити прикордонні застави.

Розділ IV Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначає конкретні повноваження військовослужбовців Державної Прикордонної Служби України.

Оцінюючи вказані положення Закону України «Про Державну прикордонну службу України» у сукупності з правилами режиму державного кордону України, прикордонного режиму, які визначені Законом України «Про державний кордон», і конкретну роль у забезпеченні їх дотримання військовослужбовців Держприкордонслужби, суд вважає, що за умов відсутності постійних спеціальних статутів несення прикордонної служби роль статутних правил несення такого виду служби відіграють конкретні правила, які безпосередньо встановлені законом, оскільки вони є визначальними і являють собою загальні принципи організації прикордонної служби, які можуть отримати в статутах лише свій подальший розвиток. Водночас, статути, які є похідним нормативно-правовим актом, не можуть суперечити Законам України «Про Державну прикордонну службу України» та «Про державнй кордон», з якими вони повинні бути приведені у відповідність. При цьому суд враховує, що за загальним правилом Статут є кодифікованим нормативним актом, яким регламентуються основні питання організації і діяльності певного органу та його службових осіб, обов’язковість правил, закріплених у статутах, забезпечується їх відповідністю Закону, у даному випадку таким спеціальним Законом є Закон України «Про Державну прикордонну службу України».

До того ж і згідно зі ст. 27 Законом України «Про державнй кордон» охорона державного кордону України покладається на Державну прикордонну службу України, яка під час виконання завдань з охорони державного кордону України керується цим Законом, законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, дії ОСОБА_1, який будучи особою, що входить до складу наряду з охорони державного кордону України, порушив статутні правила несення прикордонної служби (вимоги ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, п. п. 5, 11 ст. 19, п. п. 14 та 34 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»), що спричинило тяжкі наслідки, під якими суд оцінює переміщення товарів через державний і митний кордон України поза митним контролем у значних розмірах, незаконне перетинання державного кордону за допомогою транспортного засобу на територію іншої держави, суд кваліфікує за ст. 419 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують покарання умови та обставини вчинення даного злочину, те, що підсудний частково визнав свою провину щодо фактичних обставин справи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також те, що під час проходження військової служби підсудний характеризується з позитивної сторони, має на утриманні неповнолітню дитину, а відповідно знаходить можливим застосувати до підсудного правила ст. 69 та 58 КК України і перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 419 КК України, застосувавши до підсудного службове обмеження для військовослужбовця, оскільки саме такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим а також в даному конкретному випадку необхідним і достатнім для виправлення підсудного.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 323, 324, 325, 330, 331, 332 КПК України, військовий суд, -

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 419 КК України, за якою із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

У відповідності до положень ст. 58 КК України, призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, замінити покаранням у вигляді службового обмеження для військовослужбовця на той же строк з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення ОСОБА_1 в дохід держави в розмірі 15 (п’ятнадцяти) відсотків.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасувати.

Судові витрати по справі, пов’язані з проведенням: судової експертизи в розмірі 735 грн. 36 коп., проведеного дослідження в розмірі 1126 грн. 08 коп. стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь Чернігівського відділення КНДІСЕ.

Речові докази по справі, вказані на а/с 63 т.3, після набрання вироком законної сили -зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.