Справа № 1-23/2009

ВИРОК

Іменем України

23 липня 2009 року м. Чернівці

Військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону у відкритому судовому засіданні, в розташуванні військової частини А-0264, у складі: головуючого підполковника юстиції HОВІКОВА О.М., при секретарі МИХАИЛЮК І.М., з участю державного обвинувача, ТВО військового прокурора Чернівецького гарнізону капітана юстиції ВДОВИТЧЕНКА В.О., розглянув кримінальну справу по обвинуваченню старшини військової частини А-0264

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.

Сторожинець, Чернівецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не судимого, одруженого, маючого на своєму утриманні дитину віком 5 років, на військовій службі за контрактом з березня 1997 року проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченого ст. 410 ч. 1 КК України.

Судовим слідством військовий суд гарнізону, -

ВСТАНОВИВ

В червні 1996 року ОСОБА_1, при звільненні зі строкової військової служби, бажаючи в подальшому продовжувати військову службу на контрактній основі, за допомогою невстановленої особи - офіцера військової частини 21347, вніс у власний військовий квиток та обліково-послужну картку завідомо неправдиві відомості про присвоєння йому під час строкової служби військового звання «старшина». Насправді вказане військове звання він не отримував і був звільнений в запас у військовому званні «старший сержант».

В березні 1997 року ОСОБА_1, з корисливою метою, бажаючи отримувати надбавку за військове звання «старшина», тобто більший розмір грошового забезпечення, представив свій військовий квиток серії НОМЕР_1 та обліково-послужну картку до Сторожинецького РВК, Чернівецької області, звідки був зарахований на службу по контракту та направлений доля проходження служби у військову частину А-0267 в званні «старшина».

Таким чином в період з березня 1997 року по червень 2009 року ОСОБА_1, внаслідок свідомого незаконного використання військового звання «старшина», заволодів державним майном, грошовими коштами на загальну суму 2693 грн. 30 коп.

Підсудний ОСОБА_1 вину свою в інкримінованих злочинних діях визнав повністю і в судовому засіданні дав покази, які відповідають викладеному вище. При цьому підсудний пояснив, що він достовірно знав, про те, що записи в його документах про присвоєння йому військового звання «старшина» не відповідають дійсності. Подаючи документи, він бажав отримувати більший оклад за військове звання «старшина».

Крім повного визнання своєї вини, винність ОСОБА_1 у вчиненому повністю доводиться дослідженими в ході судового слідства доказами.

Так, оглядом речових доказів встановлено, що у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та обліково-послужній картці до цього військового квитка маються записи про присвоєння підсудному військового звання «старшина» наказом командира військової частини 21347 від 28.06.1996 року № 165.

Відповідно до довідки Галузевого Державного архіву МО України наказом командира військової частини 21347 № 141 від 1 липня 1996 року ОСОБА_1 звільнений зі строкової військової служби і військовому званні «старший сержант».

Відповідно до наказу командира військової частини А-0267 від 24 березня 1997 року старшина ОСОБА_1 3арахований у списки особового складу частини після призову на контрактну службу.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_2 видно, що з травня 1995 року по 1996 рік у нього в підпорядкуванні проходив військову службу старший сержант ОСОБА_1. Військове звання «старшина» йому не присвоювалось та згідно діючого на той час законодавства і не могло бути присвоєне.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_3, провідного спеціаліста Сторожинецького РВК, вбачається, що у 1996 році після звільнення зі строкової військової служби для постановки на облік прибув ОСОБА_1 3 поданих ним документів було видно, що йому присвоєно військове звання «старшина». З таким званням він і був поставлений на військовий облік. З таким же званням він був потім призваний на контрактну службу.

Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи щодо розрахунку утримання грошового забезпечення за військове звання «старшина», ОСОБА_1 незаконно отримано грошове забезпечення в сумі 2693 грн. 30 коп.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив заволодіння, шляхом шахрайства, іншим військовим майном - грошовими коштами на загальну суму 2693 грн.. 30 коп.

Вчинене ним суд кваліфікує по ст. 410 ч. 1 КК України.

Визначаючи підсудному ОСОБА_1 міру покарання, суд приймає до уваги, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на своєму утриманні малолітню дитину віком 5 років, Щире каяття підсудного та добровільне відшкодування завданого збитку суд визнає обставинами, що пом’якшують його покарання.

З урахуванням ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, що пом’якшують його покарання, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України і визначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ст. 410 ч. 1 КК України. Крім того, суд вважає за можливе не позбавляти підсудного військового звання та замість позбавлення волі, відповідно до ст. 58 КК України, застосувати до нього покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 410 ч. 1 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст. 69 КК України, позбавити його волі строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 58 КК України замість позбавлення волі строком на 1 (один) рік, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк з відрахуванням в доход держави 10 (десяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.

Запобіжний захід щодо засудженого - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Речові докази по справі: військовий квиток серії НОМЕР_1 та обліково-послужну картку ОСОБА_1 - передати у військову частину А-0264 для використання за призначенням.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону, через військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону, на протязі п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.