ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

28.04.11                                                                                                    Справа№ 8/61

Господарський сул Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянувши матеріали заяви: ОСОБА_1, м. Львів

про грошові вимоги до боржника: Закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод”, м.Львів

у справі за заявою: Управління ПФУ в Залізничному р-ні м.Львова

про банкрутство Закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод”, м.Львів

за участю представників

прокурор: Сас Є.В. - пом. пр-ра Залізничного р-ну м.Львова

від заявника: ОСОБА_1

від боржника: Манько Л.І. - представник

розпорядник майна: Пурій Р.П. - арбітражний керуючий

      Запис судового процесу здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу „Оберіг”.

      Відповідно до ст.20 ГПК України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

                                                                         ВСТАНОВИВ:     

     Управління ПФУ у Залізничному районі м. Львова звернулось у суд із заявою про банкрутство Закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод” у порядку, встановленому ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки сума заборгованості останнього становить 1’969’637,34 грн., яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

     Ухвалою від 01.07.2009 р. порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ЗАТ „ЛКЗ” і розпорядником майна „ЗАТ „ЛКЗ” призначено арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича.

     В підготовчому судовому засіданні 01.06.2010 р. зобов’язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство ЗАТ „Львівський керамічний завод”. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 р. ухвалу господарського суду Львівської області від 01.06.2010р. у справі № 8/61 залишено без змін. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті “Голос України” за № 170 від 14.09.2010 р.

     12.10.2010 р. на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1. з грошовими вимогами до боржника на суму 20 250,00 грн., як оплата за житло, а саме: квартири АДРЕСА_1. До заяви долучено копії розрахункових документів про внесення вказаних коштів. Ухвалою від 15.10.2010 р. заяву прийнято до розгляду. Свої вимоги у заяві Держипілький М.Є. мотивує наступним. Загальними зборами акціонерів ВАТ «Львівський керамічний завод», правонаступником якого є боржник, прийнято рішення (протокол № 8 від 15.05.2002 р.) про продаж працівникам заводу, яким заявник на той час перебував, квартир у третьому та четвертому  під'їздах п’ятиповерхового будинку № 51 по вул. Роксоляни у м. Львові по ціні 300 (триста) грн. 00 коп. за 1 кв. метр і затверджено список працівників заводу, які претендують на купівлю цих квартир. Цим же рішенням було дозволено правлінню боржника зробити заміну чи доповнення іншими кандидатурами, якщо хтось із затвердженого списку відмовиться від оплати до 01.06.2002 р. У зв'язку з заміною кандидатури правлінням боржника було прийнято рішення  № 141 від 18.02.2004 р. продати  заявнику незавершене будівництво квартири у вказаному будинку загальною площею 67,5 кв. м, вартість якої становила 20 250,00 грн. Зазначена сума заявником повністю сплачена, що підтверджується банківськими квитанціями від 30.12.2003 р.; від 30.032004 р.; від 02.06.2004 р.; від 19.08.2004 р.; . від 29.10.2004 р.; від 07.04.2005 р.  Після вказаних рішень, як стверджує заявник, ним та   членами його  родини за власний кошт проведено ряд будівельних та ремонтних робіт у цій квартирі - встановлені двері, вікна, зроблена санітарна побілка та інше. На даний час будівництво фактично завершене, але будинок в експлуатацію не прийнятий, оскільки не під'єднані інженерні мережі. Листом   від 22.03.2010 р. заявник звертався до боржника з проханням надати йому належним чином засвідчений  договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 проте боржник відповіді на цей листи  йому не надав. Згідно з ч. І ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, боржник, не виконавши взяті на себе зобов'язання, не надавши заянику копії рішень про продаж йому незавершеного будівництва та другого примірника договору купівлі-продажу, незаконно позбавив його права власності на виділене і повністю оплачене ним незавершене будівництво квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого ОСОБА_1 не може це право зареєструвати належним чином. У зв'язку з цим заявник змушений був звертатись у правоохоронні органи за захистом моїх законних прав. Однак, ці звернення ніяких остаточних позитивних результатів не дали, окрім скасування рішення про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно службових осіб боржника та рекомендацій про звернення в суд за захистом своїх майнових прав, в тому числі визнання за ним права власності на незавершене житло. Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. На підставі наведеного заявник просить суд визнати його  кредитором ЗАТ «Львівський керамічний завод»з вимогами на суму 20 250 грн., за яку ним придбане вказане незавершене будівництво; провести експертну оцінку вартості даного будівництва станом на сьогоднішній день за ринковими цінами згідно ст. 31, ст. 41 ГПК України; прийняти до уваги речові докази /фото- фіксація будівництва/ ст.37, ст.54 п.7 і згідно ст. 39 провести огляд і скласти протокол.

22 березня 2011 р. ОСОБА_1 подав на адресу суду уточнення до заяви з вимогами до боржника, яким повідомив суд, що приватним підприємством «Експерт Маш»17.02.2011 р. було проведено оцінку незавершеного будівництва квартири АДРЕСА_1, згідно з якою вартість об’єкта оцінки  станом на 17.02.2011 р. становить  361 088,00 грн. і просить суд долучити в якості доказів до матеріалів справи Висновок про вартість майна № 17/02 від 17.02.2011 р. та визнати заявника –ОСОБА_1. кредитором ЗАТ «Львівський керамічний завод»на суму 361 088 грн.  Наведене уточнення фактично є збільшенням вимог ОСОБА_1 до боржника.  Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Відповідно до ч.2 цієї ж статті вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Оскільки заявником пропущено встановлений ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»тридцятиденний строк на звернення із заявою про уточнення, а фактично збільшення кредиторських вимог, тому така заява не підлягає розгляду судом. Крім того, затративши, як випливає з матеріалів заяви та доданих до неї доказів про оплату вартості житла - 20 250,00 грн., заявник фактично за рахунок визначення ринкової вартості житла має намір покрити понесені ним збитки у зв’язку з неотриманням ним цього житла. Враховуючи те, що встановлення факту завдання збитків вимагає вирішення спору по суті з залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій, призначенням судової експертизи, тощо, зазначені вимоги мали бути досліджені судом у позовному провадженні та підтверджені відповідним судовим рішенням.

В силу положень ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»спір не вирішується по суті, а тільки встановлюються грошові вимоги кредиторів.

Розгляд заяви відкладався для надання можливості боржнику та розпоряднику майна розглянути вимоги кредиторів та надати суду копії повідомлень та реєстр вимог кредиторів ЗАТ „Львівський керамічний завод”, а також за клопотанням боржника та заявника.

Розпорядником майна відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»разом з боржником розглянуто вимоги ОСОБА_1. та відхилено їх повністю, оскільки такі є речовими вимогами, а не грошовими, про що розпорядник майна письмово повідомив заявника і господарський суд.             

Розглянувши і дослідивши матеріали заяви, заслухавши прокурора, представників сторін та розпорядника майна, суд встановив.

Відповідно до квитанції від 30.12.2003 р. ОСОБА_1. перераховано 5 000,00 грн. боржнику з призначенням платежу «купівля незавершеного житла»; за квитанцією від 02.06.2004 р. перераховано боржнику 3 000,00 грн. з призначеннями платежу «часткова оплата за житло по АДРЕСА_1»; за квитанцією від 30.03.2004 р. перераховано боржнику 4 000,00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за житло по АДРЕСА_1»; за квитанцією № 3 від 07.04.2005 р. перераховано боржнику 4 250,00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за житло по АДРЕСА_1»; за квитанцією № 26 від 19.08.2004 р. перераховано боржнику 2 000,00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за житло по АДРЕСА_1»; за квитанцією від 29.10.2004 р. перераховано боржнику 2 000,00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за житло по АДРЕСА_1».

Суду не надано договору, на підставі якого здійснювалась оплата незавершеного житла ОСОБА_1. боржнику.

ОСОБА_1.  на адресу суду з пропуском встановленого ч.1 ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом »тридцятиденного строку для звернення конкурсних кредиторів з заявами та доданими до них документами на адресу суду, боржника та розпорядника майна, подав низку документів, зокрема, протокол № 141 від 18.02.2004 р. засідання правління ВАТ «ЛКЗ», ксерокопію листа прокуратури Залізничного району м.Львова № 171-09 від 27.10.2009 р., ксерокопію листа прокуратури Львівської області № 08/1-2699-09 від 29.06.2009 р., ксерокопію наказу РВ ФДМУ по Львівській області № 731 від 18.08.1999 р., ксерокопії листів РВ ФДМУ по Львівській області від 20.07.2010 р. та від 12.01.2011 р., адресованих Залізничному районному суду м.Львова, ксерокопію протоколу № 8 загальних зборів акціонерів ВАТ «ЛКЗ»від 15.05.2002 р., ксерокопію листа РВ ФДМУ по Льваівській області № 13-12-02470 від 27.04.2011 р.,  якими фактично обґрунтовує речове право на квартиру АДРЕСА_1.

Так, відповідно до наказу РВ ФДМУ по Львівській області № 731 від 18.08.1999 р. передано безоплатно у власність ВАТ «ЛКЗ»незавершене будівництво житлового будинку. Відповідно до листа РВ ФДМУ у Л/о від 20.07.2010 р. об’єм фактично виконаних робіт 25%. Згідно з листом РВ ФДМУ у Л/о від 27.04.2011 р. незавершене будівництво 20-ти (тепер 24-ох) квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1  (2-га черга) є об’єктом державної власності та перебуває на балансі ЗАТ «ЛКЗ». Крім того, наказом РВ ФДМУ по Львівській області від 15.08.2003 р. № 868 відмінено дію наказу  від 18.08.1999 р. № 731.  Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснювалось за рахунок коштів товариства та залучених коштів працівників заводу, що підтверджується поясненнями представника боржника, рішеннями вищого органу управління боржника, листами  РВ ФДМУ по Львівській області.  Згідно з протоколом від 15.05.2002 р. № 8 загальних зборів акціонерів ВАТ «Львівський керамічний завод», правонаступником якого є ЗАТ «Львівський керамічний завод», вирішено продати працівникам заводу квартири в п’ятиповерховій будівлі по ціні 300,00 грн. за 1 кв.м., гроші здати до 01.06.2002 р., дозволити правлінню зробити заміну чи доповнення іншими кандидатурами, якщо хтось відмовиться від оплати до 01.06.2002 р.  Відповідно  до протоколу № 141 від 18.02.2004 р. засідання правління ВАТ «Львівський керамічний завод»вирішено затвердити представлений перерозподіл житлових площ в п’яти- шести поверховій секції будинку по АДРЕСА_1 наступним працівникам заводу: «… ОСОБА_1 продати незавершене будівництво загальною площею 67,5 кв.м з оплатою в розмірі 20 250,00 грн.».

Відтак надані заявником докази стосуються права власності як на незавершене будівництво 20-ти (тепер 24-ох) квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1  (2-га черга), так і на незавершене будівництво квартири АДРЕСА_1.

Приймаючи ухвалу, суд виходив з наступного.

Положеннями ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів);

Грошове зобов’язання - це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.      

Упродовж 2003 - 2005 років заявник перерахував боржнику 20’250 грн. з метою отримання квартири в зазначеному вище житловому будинку.  

Отже, заявник, сплативши кошти боржнику для завершення будівництва житлового будинку, здійснив інвестицію  в об’єкт нерухомого майна (квартири). Відповідно до чинної на момент внесення коштів редакції Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ст. 1 Закону). Інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування (ст. 5 Закону). Об’єктами інвестування можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди в усіх галузях та сферах.

Таким чином, оскільки заявник вкладав кошти для досягнення соціального ефекту - отримання відповідної квартири, тому йому належать майнові (речові) права на об’єкт інвестування (відповідну квартиру).

Отже, враховуючи спеціальне призначення коштів, внесених в об’єкт будівництва, зобов’язання боржника перед заявником не є грошовими зобов’язаннями у розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Такі вимоги заявника є речовими, а тому не підлягають визнанню в процедурі банкрутства.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України заявник вправі звернутись за захистом своїх майнових прав на проінвестований об’єкт до суду загальної юрисдикції, в тому числі і щодо примусового виконання обов’язку та визнання права власності на незавершене житло.

В провадженні Залізничного районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа № 2-2176/10 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування цього, заявник надав копію ухвали про відкриття 26 лютого 2010 р. провадження у справі № 2-2176/10 (справа відкрита до подання ОСОБА_1. заяви з вимогами у справі про банкрутство).

Крім того, як випливає із змісту заяви ОСОБА_1. від 12.10.2010 р., фактично обґрунтовується ним  вимога про визнання права власності на  житло. Проте така вимога не підлягає розгляду у справі про банкрутство, оскільки у справах про банкрутство господарський суд має наглядові функції та позбавлений права вирішувати спір про право власності, у зв’язку з чим такі вимоги повинні розглядатись судом по суті в позовному провадженні відповідно до встановленої підвідомчості спору, яке на відміну від процедури банкрутства, забезпечує змагальний процес,  не зважаючи на наявність справи про банкрутство.

Відповідно до ст.4 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відтак розгляд заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника не є позовним провадженням, оскільки суд не вирішує спір по суті, а лише встановлює грошові вимоги, заявлені у відповідності до ст.14 наведеного Закону. Враховуючи наведене, не підлягає розгляду та задоволенню у процедурі банкрутства вимога заявника, викладена у заяві від 12.10.2010 р. про проведення експертної оцінки вартості даного будівництва станом на сьогоднішній день за ринковими цінами згідно ст. 31, ст. 41 ГПК України та згідно ст. 39 про проведення огляду і складення протоколу.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 5, 14, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 ГПК України, суд -   

                                                УХВАЛИВ:

У визнанні ОСОБА_1  кредитором Закритого акціонерного товариства „Львівський керамічний завод” з вимогами на суму 20’250,00 грн. відмовити.

Суддя