У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 27 грудня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Харківської області на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2007 року, яким                                   

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Ізюм Харківської області,  не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 315 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 317 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на  4 роки позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він:

- у листопаді  2006 року у с. Липчанівка Ізюмського району незаконно для особистого вживання зірвав дикорослий кущ коноплі, який незаконно перевіз за місцем свого проживання у м. Ізюм, де незаконно виготовив без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (маріхуана висушена), частину якого вжив шляхом куріння, частину вагою 0, 0118 г зберігав без мети збуту;

- у березні, напочатку та наприкінці квітня 2007 року своїми активними діями схилив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вживання особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу шляхом куріння;

- у березні, напочатку та наприкінці квітня 2007 року незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, безоплатно передавши його  ОСОБА_2 та ОСОБА_3

- у березні, напочатку та наприкінці квітня 2007 року надав місце ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для незаконного вживання наркотичних засобів.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності     ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину й правильності кваліфікації його дій, посилається на необґрунтоване застосування до засудженого ст. 69 КК України та звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що у мотивувальній частині вироку суд не конкретно вказав на юридичну кваліфікацію кожного злочину, за якими ОСОБА_1 визнано винним. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.  

Як видно з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд згідно вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставини справи, дані про особу засудженого, зокрема, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику, відсутність тяжких наслідків, заподіяних злочинами, наявність на утриманні тяжко хворого батька.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, вважав, що слід застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях  ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 315, ч. 2    ст. 317 КК України, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.             

Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.

С у д д і :

             Жук В.Г.                                   Кривенда О.В.                               Мороз М.А.