№ 1-30/2009

копія

ВІЙСЬКОВИЙ СУД СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2009 року м. Сімферополь

Військовий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням

судді Лівійського С. В.

при секретарі Швець Я.В.

за участю старшого помічника військового прокурора Феодосійського гарнізону капітана юстиції Бакаева Ю.О., потерпілої ОСОБА_2, і її представника ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4 і його захисника-адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за обвинуваченням капітан-лейтенанта військової частини А 4489

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Мурманськ Російської Федерації, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, неодруженого, на військовій службі з липня 1997 року, в тому числі на офіцерських посадах з червня 2002 року, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 424 ч. 2 КК України. Судовим слідством військовий суд

встановив:

Близько 10 години 30 хвилин 17 березня 2009 року в приміщені службового кабінету ОСОБА_4, за відмову відповісти перед ревізором за виявлений під час ревізії надлишок грошей, наніс підлеглій ОСОБА_2 удар рукою у вухо та силоміць утримував її обома руками за плечі.

В судовому засіданні підсудний винним себе у вчиненому не визнав та показав, що він фізичне насильство до потерпілої ОСОБА_2 не застосовував, а тільки розмовляв з нею на підвищених тонах у зв’язку з невиконанням нею його вказівок.

Між тим, винність підсудного в скоєному повністю підтверджується сукупністю здобутих в судовому засіданні доказів.

Так, потерпша ОСОБА_2 показала в суді, що 17 березня 2009 року близько 10 години 30 хвилин в службовому кабінеті ОСОБА_4 ударив її рукою у вухо та силоміць утримував обома руками за плечі, за те, що вона відмовилася відповідати перед ревізором за виявлений під час ревізії надлишок грошей, що утворився з його вини, а також силоміць утримував її обома руками за плечі та не давав вийти з кабінету, поки до кабінету не зайшов ревізор ОСОБА_6.

Крім того, потерпіла пояснила, що відразу після скоєного підсудним щодо неї насильства, розповіла про це начальнику ОСОБА_7, а згодом ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що чув, звуки лайки з кабінету, де знаходилися ОСОБА_4 і ОСОБА_2, а коли він туди зайшов, то остання вибігла з кабінету.

Свідок ОСОБА_7 показав, що в першій половині дня 17 березня 2009 року на території частини зустрів ОСОБА_2, яка зі сльозами на очах розповіла йому про факт насильства щодо неї з боку ОСОБА_4.

Лікар ОСОБА_1 показав, що 18 березня 2009 року до нього звернулася потерпіла зі скаргами на біль у вусі та погіршення слуху і пояснила це як наслідок нанесення їй удару рукою в хворе вухо ОСОБА_4.

Факт звернення потерпілої 18 березня 2009 року до лор-лікаря підтверджується також повідомленням зі шпиталю та витягом з книги обліку амбулаторних хворих.

Таким чином суд вважає, що винність підсудного у скоєному повністю доведена.

Покази потерпілої ОСОБА_2, щодо обставин застосування до неї фізичного насильства з боку підсудного, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні є в цілому послідовними і переконливими, узгоджуються між собою, з показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_1, а також підтверджуються об’єктивними судово-медичними даними та іншими письмовими доказами.

Крім того, по справі не здобуто доказів, які викликали б сумнів у правдивості показів потерпілої, тому саме ці покази суд кладе в основу вироку.

Щодо позиції підсудного ОСОБА_4 в суді, щодо заперечення своєї вини у скоєному, то суд розцінює її як обрану ним форму захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за фактично скоєне і відхиляє його покази, як такі, що не відповідають обставинам справи і не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Аналіз приведених у вироку доказів дозволяє суду зробити висновок, що, оскільки підсудний, являючись військовою службовою особою, в робочому кабінеті, у службовий час застосував насильство щодо підлеглої у зв’язку з невиконанням нею вказівки, пов’язаної зі службовою діяльністю обох, він умисно посягав на порядок несення військової служби і на охоронювані законом права та інтереси підлеглої.

Тому наведені дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 424 ч.2 КК України. При цьому суд виключає з обвинувачення підсудного кваліфікуючу ознаку даного злочину - застосування нестатут-них заходів впливу щодо підлеглої, як надлишкову.

При призначенні покарання підсудному, суд бере до уваги те, що він тривалий час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України і командуванням характеризується з позитивного боку.

Приймає до уваги суд також причини і умови, що сприяли вчиненню злочину ОСОБА_4, а також що йому передувала неправомірна поведінка потерпілої, яка не наполягала в суді на суворому покаранні підсудного.

Виходячи з наведених обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд приходить до висновку про можливість перейти ОСОБА_4 до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 424 ч. 2 КК України та застосувати до нього службове обмеження, що на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення засудженого.

Керуючись ст. ст. 321-323 КПК України військовий суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 424 ч.2 КК України, на підставі якої та із застосуванням ст. ст. 69 і 58 КК України, призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 2 (два) роки з відрахуванням в доход держави 15 (п’ятнадцяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - підписку про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На даний вирок сторонами може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий суд Сімферопольського гарнізону протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.