№ 1-59

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З липня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С. І., при секретарях Качані Т.І. та Сидоренко О.І., за участю державного обвинувача - прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури України - Шевченко О.О., обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника - адвоката ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду Київського гарнізону розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А1906

майора ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

року в місті Києві, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, має на утриманні батька, не судимого, провідного наукового співробітника, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2008 року близько 21 години ОСОБА_3 в районі перехрестя Набережного шосе і Дніпровського узвозу в місті Києві керував автомобілем "Деу-Ланос", д.н. НОМЕР_3, в якому був пасажир - особа, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження.

У цей же час ОСОБА_5, рухаючись на мотоциклі "Харлей Девідсон", д.н. НОМЕР_2, між смугами руху, здійснив маневр перед автомобілем ОСОБА_3, змусивши його пригальмувати, і продовжив рух правіше на незначній відстані. Відразу після цього ОСОБА_5 відчув різкий біль нижче поясу ззаді зліва, де рукою виявив пошкодження одягу. Вважаючи, що з автомобілю ОСОБА_3 здійснено постріл, ОСОБА_5 почав його переслідувати, намагаючись зафіксувати номер реєстрації і пропонуючи зупинитися, однак ОСОБА_3 продовжував рух.

У подальшому, демонструючи своє зверхнє ставлення до ОСОБА_5, ОСОБА_3 рухаючись по мосту Пагона в напрямку Ленінградської площі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, здійснив небезпечні маневри на своєму автомобілі, умисно створюючі аварійну ситуацію на дорозі для інших учасників руху (провокація зіткнення, витискання мотоцикла ОСОБА_5 на зустрічну смугу тощо). Після цього, з’їхавши з мосту Патона на вул. Серафимовича, ОСОБА_3 повернув вправо у провулок між будинками, де зупинився. Під’їхавши до повороту у вказаний провулок, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, який приєднався до ОСОБА_5 на мосту, спостерігаючи на мотоциклі "Ямаха", д.н. НОМЕР_4, за конфліктом на дорозі, також зупинились та злізли з мотоциклів.

Продовжуючи діяти із хуліганських мотивів, ОСОБА_3 біля 21 години 15 хвилин, вийшов зі свого автомобіля і, використовуючи малозначний привід, подавивши волю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 демонстрацією належного йому на підставі дозволу № 8027 пристрію для відстрілу патронів з гумовими кулями № КО-008891, підійшов до ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які спостерігали за його діями і викликали міліцію, та, розпочавши словесну перепалку із ОСОБА_2, наніс останньому кулаками рук декілька ударів в обличчя, чим спричинив потерпілому легке тілесне ушкодження у вигляді синців та садна, після чого був зупинений особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження. Конфлікт на цьому було вичерпано, ОСОБА_3 на автомобілі разом зі своїм товаришем залишив місце пригоди, а ОСОБА_5 та ОСОБА_2 дочекалися працівників міліції, які прибули через декілька хвилин та яким повідомили про обстріл та побиття.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у викладеному вище обвинуваченні не визнав і пояснив, що 21 серпня 2008 після 21 години на Набережному шосе за перехрестям з Дніпровським узвозом він за кермом автомобіля та його друг ОСОБА_6 на місці пасажира, побачили колону мотоциклістів-байкерів. з яких ОСОБА_5 несподівано перешикувався у його смугу. Він, ОСОБА_3, відреагував на такі дії подачею звукового сигналу, на що мотоцикліст кілька разів безпричинно гальмував перед машиною, створюючи аварійну ситуацію. При цьому, як уточнив підсудний, в нього та ОСОБА_6 дійсно в той день були при собі пристрої для відстрілу гумових куль, проте він на той момент, а ОСОБА_6 взагалі - їх не застосовували.

Як далі пояснив підсудний, на мосту Патона ОСОБА_5 пропонував зупинитись, щоб поговорити, але він, ОСОБА_3, продовжував рух. Коли до ОСОБА_5 приєднався на своему мотоциклі ОСОБА_2, він, ОСОБА_3, з’їхав з мосту Патона та повернув на вул. Серафимовича щоб уникнути переслідування, але потрапив у тупик. Зупинивши автомобіль, він зрозумів, що сутички не уникнути. За його, ОСОБА_3, ініціативою він разом з ОСОБА_6, тримаючи спецзасоби в руках, вийшли з автомобіля та направились назустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які були налаштовані рішуче та тримали в руках металеві предмети довжиною 20-30 С. М. Він зрозумів, що виникла реальна загроза його життю та майну. За 5-6 м від нападників він сказав: "Стій, буду стріляти". Побачивши, що мотоциклісти продовжують насуватися, він зробив попереджувальний постріл угору. Але це не зупинило їх. Оскільки відстань до нападників скоротилась до 1-2 м, він вистрілив в ОСОБА_5, який знаходився в півоберта по відношенню до нього та продовжував обертатися в правий бік, при цьому своєю лівою рукою прикривав голову. В цей час ОСОБА_2 намагався нанести йому, ОСОБА_3, удар в область голови металевим предметом, який тримав у правій руці. Він, ОСОБА_3, відвів цей удар своєю лівою рукою, засунув пістолет собі за пояс та завдав нападнику декілька ударів в область голови. Побачивши, що напад припинився, він з ОСОБА_6 залишив місце події та поїхав до Дарницького райуправління міліції, де написав заяву про напад двох невідомих та про застосування спецзасобів, які пізніше добровільно видав.

Як також уточнив підсудний, ОСОБА_6 ніякої участі у подіях на вул. Серафимовича не приймав, а його, ОСОБА_3, дії були обумовлені виключно самозахистом, при цьому наміру порушити громадський порядок він не мав, спецзасіб та прийоми рукопашного бою він застосував особисто, вчинив це правомірно і саме за наведених обставин, а неправдиві покази ОСОБА_5 і ОСОБА_2 дають з метою уникнути відповідальності за напад на нього, ОСОБА_3. Крім того, він, ОСОБА_3, вимушено залишив місце пригоди, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 викликали телефонами допомогу, відтак загроза продовження конфлікту була реальною, в міліцію звернувся через годину, оскільки шукав райвідділ.

Не дивлячись на невизнання підсудним своєї вини, його вина у вчиненні хуліганства за викладених вище обставин підтверджується крім власне його показів в судовому засіданні, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку (час, місце та характер обоюдного пересування з потерпілими по мосту Патона, місце та спосіб заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень), усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.

Так, в судовому засіданні підсудним, сторонами захисту та обвинувачення не оспорювалися фактичні обставини того, що: - 21 серпня 2008 року близько 21 години ОСОБА_3 в районі перехрестя Набережного шосе і Дніпровського узвозу в місті Києві керував автомобілем "Деу-Ланос", д.н. НОМЕР_3, в якому був пасажир - особа, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, у той же час у тому ж місці поруч рухався на мотоциклі "Харлей Девідсон", д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_5 і саме за таких обставин розпочався конфлікт між ними; - у подальшому ОСОБА_3 на автомобілі, а ОСОБА_5 - на мотоциклі продовжили спільний рух по мосту Патона в напрямку Ленінградської площі, після чого на вул. Серафимовича між ними було продовжено конфлікт за участю ОСОБА_2, який приєднався до ОСОБА_5 на мосту; - під час конфлікту на вул. Серафимовича саме ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 декілька ударів в обличчя, чим спричинив потерпілому легке тілесне ушкодження і конфлікт на цьому було вичерпано; - як ОСОБА_3, так і його пасажир мали належні їм на підставі відповідних дозволів пристрої для відстрілу патронів з гумовими кулями.

Вказані обставини також підтверджуються дослідженими в судовому засіданні протоколами огляду місця злочину, належних ОСОБА_3 та ОСОБА_6 пристроїв для відстрілу патронів з гумовими кулями, інших речових доказів, складеними в судовому засіданні підсудним та потерпілими схемами їх руху, висновками судово-медичної експертизи щодо факту та обставин травмування потерпілого ОСОБА_2, документами про належність ОСОБА_3 пристрою для відстрілу патронів з гумовими кулями

Крім того, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що 21 серпня 2008 року близько 20 годин з метою перевірки мотоциклу дружини після ремонту він з останньою на мотоциклах, відповідні д.н. НОМЕР_2 та НОМЕР_5, виїхав з Подолу на Набережне шосе. На перехресті з Дніпровським узвозом перед світлофором між лівою і середньою смугами він продовжував поволі рухатись між автомобілями, а дружина їхала за ним на відстані приблизно 5-7 м. Проїхавши декілька метрів він відчув різький біль ззаду нижче поясу. Доторкнувшись до місця, де був біль, він виявив отвір в одязі та кров. У дзеркало заднього вигляду зліва, а також боковим зором він бачив автомобіль "Деу-Ланос", таким чином, він зрозумів, що в нього стріляли саме з цього автомобіля. За декілька.секунд після пострілу, коли з ним порівнявся "Деу-Ланос", він побачив, що в ньому сиділи водій ОСОБА_3 і пасажир ОСОБА_6, які щось не зрозуміле йому вигукували. Враховуючи взаємне розташування, він зрозумів, що саме пасажир стріляв в нього. Він дружині дав команду (махнув рукою) їхати самостійно і чекати його дзвінка. Він вирішив записати номер Ланоса та повідомити в міліцію, тому наздогоняв автомобіль і намагався його зупинити на в’їзді на міст Патона, де зазвичай стоять працівники ДАІ, але останніх там не було. На мосту Патона ОСОБА_3 вчиняв вкрай небезпечні маневри, витискував його на зустрічну смугу, провокуючи зіткнення. В цей час на мосту з’явився ОСОБА_2, якому він, ОСОБА_5, крикнув, що з автомобіля "Ланос" стріляють. ОСОБА_3 намагався витиснути на зустрічну смугу вже їх обох. У подальшому ОСОБА_3 жестом руки запропонував прослідкувати за ним, з’їхав з мосту на вул. Серафимовича та повернув направо в темний провулок, де зупинився. Він і ОСОБА_2 зупинились біля ліхтаря, злізши з мотоцикла, він запропонував ОСОБА_2 викликати міліцію, що той і почав робити. В цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вийшли з автомобіля і направились до них, тримаючи в руках пістолети. ОСОБА_3 відразу підійшов до ОСОБА_2 і супроводжуючи свої дії лайкою, став наносити тому удари в обличчя. Він, ОСОБА_5, ніяких дій не вчиняв, оскільки бачив в руках ОСОБА_3 зброю. ОСОБА_6 також стояв позаду ОСОБА_3 і ніяких дій не робив, а потім став заспокоювати ОСОБА_3. Після цього ОСОБА_3 і ОСОБА_6 залишили місце конфлікту, хоча він, ОСОБА_5, попередив їх, що вони викликають міліцію. В цей момент ОСОБА_2 зв’язався з міліцією, а він, ОСОБА_5, зателефонував знайомому ОСОБА_7, який працює в правоохоронних органах, за порадою - як діяти?, а після цього викликав по телефону дружину. Через деякий час приїхали працівники міліції, яким він і ОСОБА_2 розповіли про події, що сталися, після чого убули в Дніпровський райвідділ міліції, де заявили про злочин.

Як уточнив ОСОБА_5, ані він, ані ОСОБА_2 ніяких протиправних дій щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_6 не вчиняли, чому ОСОБА_3 застосував насильство, він пояснити не може. У той же час потерпілий визнав, що міг вчинити на Набережному шосе маневр, який, з огляду на характеристики мотоцикла, міг змусити ОСОБА_3 екстрено реагувати.

Аналогічні показам потерпілого ОСОБА_5 дали в судовому засіданні покази потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_8 - дружина потерпшого ОСОБА_5, уточнивши при цьому: ОСОБА_2 - що, рухаючись на мотоциклі "Ямаха", д.н. НОМЕР_4, по мосту Патона в напрямку Ленінградської площі, побачив, як автомобіль Ланос створює аварійну ситуацію, намагаючись витиснути на зустрічну смугу водія мотоцикла "Харлей Девідсон". У такій спосіб ОСОБА_3 продовжив вчиняти вкрай небезпечні маневри і щодо нього, ОСОБА_2. Коли він приєднався до ОСОБА_5, той попередив, що в нього стреляли з цього автомобіля. На прикінці мосту вони з’їхали за ОСОБА_3 на вул. Серафимовича, де зупинилися. Перебуваючи на безпечній відстані від автомобіля, ОСОБА_5 запропонував відразу викликати міліцію, що він. ОСОБА_2, і намагався зробити, але ОСОБА_3, вийшовши з машини, підійшов до нього і супроводжуючи свої дії лайкою, наніс удари в обличчя. Ані він, ОСОБА_2, ані ОСОБА_5 на ОСОБА_3 і ОСОБА_6 не нападали, намагаючись лише затримати їх до прибуття міліції. Після того, як ОСОБА_6 заспокоїв ОСОБА_3, останні залишили місце конфлікту, а він, ОСОБА_2 викликав міліцію, працівники якої прибули через декілька хвилин і прийняли заяви про злочин: ОСОБА_8 - що, дійсно, зустрівшись з чоловіком після 18 години, з метою перевірки свого мотоцикла після ремонту вона рухалася за мотоциклом чоловіка по Набережному шосе. На перехресті з Дніпровським узвозом вона бачила як з переднього пасажирського сидіння автомобіля "Деу-Ланос", д.н. НОМЕР_3, в її чоловіка з предмета, схожого на пистолет, було здійснено постріл в спину. За командою чоловіка, вона залишилась біля мосту Патона, проїхавши під ним до першої зупинки, де повідомила доньці телефоном про запізнення у зв’язку з пострілом в батька. Згодом, зв’язавшись телефоном з чоловіком, прибула до вул. Серафимовича, де взнала, що водієм вказаного Ланос, якого переслідував чоловік, був побитий ОСОБА_2. Дочекавшись міліції, вона разом з чоловіком убула до районного відділку, де оглянула рану чоловіка та була очевидцем виявлення гумової кулі.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_2, свідок ОСОБА_8 повністю підтвердили свої покази, уточнюючи їх в деталях, під час відтворення обстановки та обставин події та наполягали на них під час проведення очних ставок з обвинувачним ОСОБА_3. При цьому, як ОСОБА_3, так і вказані особи, потерпілий ОСОБА_5 в цілому послідовно притримувалися своїх версій подій, наполягаючи на правдивості саме своїх показів. Окремі неточності в показах підсудного та вказаних осіб, які дійсно мали місце і на яких звертав увагу як захист, так і обвинувач (щодо послідовності маневрів на дорозі, конкретного часу тих чи інших подій тощо) суд виснає дрібними Водночас, суд визнає істотними неточності в показах підсудною щодо відстані між ним і ОСОБА_5, коли зі слів ОСОБА_3 він провів в нього постріл.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_3 підтримуючи свою захисну версію про самозахисі послідовно стверджував, що відстань між ним та ОСОБА_5 під час пострілу на вул. Серафимовича була біля 5-6 метрів. У такій спосіб обвинувачений наголошував на фактичній безпеці проведеного пострілу та лише на його здебільшого залякувальний, а не травматичний характер (т. 1, а. 204, 209).

У судовому засіданні ОСОБА_3 визнав, що вказані покази давав добровільно і без примусу.

У подальшому, ознайомившись з матеріалами експертних досліджень, ОСОБА_3 змінив свої покази і уточнив, що відстань до ОСОБА_5 під час пострілу була 1 - 2 метри (т. 3 а. 187).

Допитана в судовому засіданні у присутності батьків свідок неповнолітня ОСОБА_9 - донька потерпілого ОСОБА_5 показала, що що 21 серпня 2008 року біля 21.30 їй зателефонувала мати та повідомила, що вони з батьком приїдуть пізно, оскільки в батька стріляли з пістолета. Подробиць мати не розповідала. По голосу матері було чути, що вона схвильована. Додому батьки повернулись ранком наступного дня. Мати розповіла, що в батька влучили з пістолета, вони писали заяви в міліцію.

Покази потерпілого ОСОБА_5 та його дружини, у тому числі і про відсутність колони байкерів на місці конфлікту, як на цьому наполягав ОСОБА_3, підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_10 - приятель родини ОСОБА_5, який повідомив, що особисто ремонтував мотоцикл ОСОБА_8, д.н. НОМЕР_5, і після 19 години 21 серпня 2008 року віддав їй та її чоловіку цей мотоцикл для обкатки по місту, мотоцикл вони забирали вдвох; ОСОБА_7 - приятель родини ОСОБА_5, який повідомив, що з телефонної розмови вечора 21 серпня 2008 року від ОСОБА_5 дізнався про те, що його обстріляли, за його проханням прибув на вул. Серафимовича, де від останнього дізнався подробиці, а також і те, що ОСОБА_2, який намагався допомогти ОСОБА_5, був побитий невідомими, була викликана міліція. У подальшому саме він, ОСОБА_7, повідомив спільним з ОСОБА_5 товаришам про те, що трапилося і останні під’їхали на мотоциклах під РОВД.

Дослідженими в судовому засіданні стенограмою розмови оператора служби «02» з ОСОБА_2, роздруківками вхідних та вихідних дзвінків (т. 1 а. 81-85; ПО) між абонентами ОСОБА_5 (останні цифри номеру телефону 071), ОСОБА_8 (755), ОСОБА_9 (773), ОСОБА_2 (883), ОСОБА_7 (936) також підтверджено факти того, що 21 серпня 2008 року в районі 17-18 годин ОСОБА_5 активно зв’язувався з дружиною, о 21-21 ОСОБА_2 з вул. Серафимовича повідомив міліції про злочин, який щойно було закінчено, о 21-35 вперше за день ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_7, а після цього в 21-38 вперше, після 18 години -дружині, після цього знову активно спілкувався з ОСОБА_7, а ОСОБА_8 зв’язувалася з донькою о 21-37, тобто до зв’язку з чоловіком, коли останній повідомив, що все скінчилося і запросив під’їхати.

Згідно з дослідженим журналом реєстрації злочинів ГУМВС, заява ОСОБА_2 телефоном про злочин була зареєстрована за № 331 о 21 годині 28 хвилин.

У той же час, як видно з довідки начальника Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві, дослідженого робочого зошиту чергового по частині, про використання зброї ОСОБА_3 повідомив командуванню своєї частини лише о 22 годині 55 хвилин, а близько 23 години - дійсно вперше звернувся до Дарницького райуправління МВС (т. 2 а. 100, 163).

Вказані дані повністю узгоджуються з версією потерпілих про події у часі (намір забрати з ремонту мотоцикл, організація зустрічі ОСОБА_5, час конфлікту з ОСОБА_3 та його завершення на вул. Серафимовича, негайний виклик міліції у присутності ОСОБА_3, оповіщення близьких) та спростовують версію захисту про те, що ОСОБА_8 зв’язувалася зі своєю донькою після подій на вул. Серафимовича, а відтак, на думку захисту, розмова між матір’ю та донькою нібито йшла про постріл саме на цій вулиці; про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 викликали байкерів на допомогу, а відтак, він, ОСОБА_3, змушений був втекти з місця події.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 - член слідчо-оперативної групи № 90 Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 21 на 22 серпня 2008 року, показав, що біля 22 години 21 серпня до райуправління звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які повідомляли: ОСОБА_5 - що він з дружиною їхав на мотоциклах по Набережному шосе. Відбувся конфлікт на дорозі з чоловіками, які сиділи в автомобілі "Деу-Ланос". У нього начебто здійснили постріл з цього автомобіля; ОСОБА_2 - що бачив на мосту Пагона, як автомобіль "Деу-Ланос" перешкоджав руху мотоцикла, яким керував ОСОБА_5, він поїхав разом з ОСОБА_5 до вул. Серафимовича, де був побитий водієм Ланос. З усього того, що йому, ОСОБА_11, стало відомо піп час чергування, детальної картини подій він не знав, на місце події не виїжджав, ніяких незаконних вказівок за обставинами зазначених подій йому ні від кого не надходило і ніякого тиску на нього ніхто не чинив. Біля райвідділу він бачив приблизно 10 осіб, зі слів ОСОБА_5 це були його. знайомі, які приїхали підтримати його морально, вони на працівників міліції не тиснули.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 - член слідчо-оперативної групи № 69 Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 21 на 22 серпня 2008 року повідомив, що 22 серпня вночі від чергового надійшла інформація про те, що на вул. Серафимовича відбулася бійка. Він у складі групи та потерпілий ОСОБА_2 виїхали в район вул. Серафимовича біля мосту Патона, де проведений огляд місця події і потерпілий розповів, що бачив, як легковий автомобіль притискував до узбіччя водія мотоцикла. В подальшому з автомобіля вийшли чоловіки, один з яких безпричинно побив його, ОСОБА_2. За результатами виїзду була складена схема, яка є в матеріалах справи. Інший потерпілий - ОСОБА_5 у відділку розповідав, що біля світлофору на Набережному шосе у нього стріляли і попали в область тазу, тому він переслідував нападників. Безпосередньо з ОСОБА_3 він не розмовляв і пояснення у нього не відбирав.

Згідно з протоколу огляду від 22.08.08, у ОСОБА_5 було вилучено гумову кулю діаметром 9 мм сіро-оливкового кольору, а сам потерпілий пояснив, що ушкодження зазначеною кулею було заподіяно йому 21 серпня 2008 року о 21.15 на Набережному шосе.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що як понятий разом з іншим понятим приймав участь вечорі 21 серпня 2008 року в огляді автомобіля ОСОБА_3, зброї та гумової кулі, тиску на нього, ОСОБА_13, ніхто не чинив, за результатами цих дій був складений протокол, який він підписав особисто.

Оцінюючи у сукупності всі покази підсудного, у тому числі під час досудового слідства, а також показання віх потерпілих та вказаних свідків, суд бере до уваги те, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких даних, які могли б свідчити про те, що бодай один з усіх допитаних осіб мав підстави оговорити підсудного, навпаки допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_5 наполягали на тому, що ОСОБА_3 не проводив постріл з автомобіля, так і не стріляв у спину ОСОБА_5 на вул. Серафимовича, тобто свідчили відверто на користь останнього, хоча і були послідовні в тому, щоб притягти останнього до відповідальності.

При цьому, суд також бере до уваги і те, що потерпілі послідовно наполягали на правдивості своїх заяв про злочин, які вони склали добровільно і без будь-якого примусу.

Свідки, які не приховували приятельських стосунків з ОСОБА_5, також давали свідчення, які тлумачилися захистом на свою користь. Так, свідок ОСОБА_7 показав, що працівники «Беркута», які прибули на виклик ОСОБА_2, шукали гільзи, проте був послідовний у тому, що ані гільз, ані металевих прутів ними на місці злочину по вул. Серафимовича виявлено не було.

Допитаний за ініціативою захисту свідок ОСОБА_14 - співслужбовець ОСОБА_3, показав, що був присутнім під час проведення первісних оперативних дій з підсудним в Дніпровському райвідділ міліції, права останнього не порушувалися і тиску ОСОБА_3 як від працівників міліції, так і від сторонніх осіб не зазнавав, скарг у зв’язку з проведенням слідчих дій не висловлював.

Підсудний намагався переконати суд, що причиною застосування ним насильства була необхідна оборона від нападу з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а також у тому, що пошкодження ОСОБА_5 пострілом завдав саме він, ОСОБА_3, і на вул. Серафимовича, відтак, до цих подій поведінка ОСОБА_5, у тому числі на дорозі, була виключно провокуючою, а не наслідком травмування.

Проте вказана захисна версія ОСОБА_3 свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла і більш того повністю спростовуються всією сукупністю досліджених в суді доказів, у тому числі даними судово-медичних експертиз потерпілих та підсудного. До того ж, як встановлено судом, ця версія грунтується на суперечливих показах підсудного щодо обставин пострілу.

Згідно з висновком експерта № 747/1 ОСОБА_5 були спричинені: садно на фоні синця на верхнє зовнішньому квадранті лівої сідниці. Характер, локалізація вищевказаних ушкоджень указують на те, що вони заподіяні тупим предметом, могли утворитися внаслідок впливу кулі, випущеної зі спеціально пристосованої для цих цілей зброї. За ступенем тяжкості вищевказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком експерта № 746/1 ОСОБА_2 спричинені: по одному синцю на віках лівого ока з переходом в підочну, вилицеву ділянки, на спинці та скатах носу в верхній третині овальної та округлої форми багрово-синього кольору, розмірами 4, 5x6 см та 1, 5x2 см; садно в лівій підочній ділянці подовженої форми під буровато-червоними кірками на рівні неушкоджених тканин, розмірами 0, 8x0, 3 С. М. Кожне з вищезазначених ушкоджень відноситься до легких тілесних ушкоджень Характер та морфологічні властивості, покалізація вищезазначених ушкоджень вказукяє на те, що вони утворились внаслідок дії тупого (их) предмета (ів). індивідуальні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, по давності утворення можуть відповідати терміну 21.08.08.

Згідно з дослідженим в судовому засіданні висновком експерта № 278-мк експериментальні пошкодження, які спричиненні відповідно до показів ОСОБА_5, неістотно відрізняються від фактичного ушкодження на тілі ОСОБА_5 та від механізму виникнення пошкоджень на йоі о одязі, а ушкодження тіла та механізм пошкодження одягу, які спричиненні відповідно до показів ОСОБА_3, суттєво відрізняються від фактичного ушкодження на тілі потерпілого та від механізму виникнення пошкоджень на його одязі.

Оскільки всі вказані експертні дослідження є науково обгрунтованими, належно мотивовані, узгоджуються з іншими матеріалами справи, проведені високо кваліфікованими експертами, які мають спеціальну підготовку, значний стаж експертної роботи, суд кладе в основу даного вироку висновки експертиз, а висловлені стороною захисту сумніви щодо їх об’єктивності, суд оцінює критично.

Більш того, про надуманість захисної версії підсудного свідчить кількість зроблених ним ударів ОСОБА_2 в обличчя та обставини їх нанесення, коли ОСОБА_5 загрозливих дій взагалі не вчиняв, що саме по собі узгоджується з показами потерпілого ОСОБА_5 про його пасивну поведінку під час конфлікту та суперечить доводам ОСОБА_3 про нібито очевидно агресивний настрій з боку як ОСОБА_2, так і ОСОБА_5, озброєних палицями.

У судовому засіданні будь-яких даних, які могли б підтвердити покази підсудного про те, що ОСОБА_2 намагався нанести йому, ОСОБА_3, удар металевим предметом (!) по голові, який був відбитий рукою, не здобуто, а підсудний не зміг переконливо пояснити, чому, маючи можливість, він не вважав доцільним зафіксувати отримані ушкодження, з огляду і на те, що його звинувачували у злочині.

До того ж захисна версія про напад ОСОБА_2, який зі слів ОСОБА_3 продовжувався після неодноразового застосування ним зброї, спростовує іншу версію захисту про те, що тільки використанням зброї вдалося зупинити ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Якщо ж вважати, що напад з боку останніх був настільки зухвалим, то є алогічною поведінка як пасажира ОСОБА_3, який не вважав за потрібне застосовувати силу і підтримувати свого товариша, так і подальша поведінка потерпілих, які раптово припинили свої дії і дозволили безперешкодно (!) уїхати ОСОБА_3 з місця пригоди, тобто всіх учасників конфлікту крім ОСОБА_3. За таких обставин, навіть і за версією захисту застосоване насильство до ОСОБА_2 виходило за рамки необхідності і не було зумовлено мотивами захисту від нападу.

За таких обставин, суд вважає спростованим в судовому засіданні і твердження підсудного про те, що саме він під час конфлікту на вул. Серафимовича здійснив постріл в ОСОБА_5.

Проведеними оперативними заходами та слідчими діями в рамках даної кримінальної справи не вдалося встановити серед громадян, які були у безпосередній близькості до конфлікту між ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на вул. Серафимовича, тих осіб, які чули постріли.

Що ж стосується показів свідка ОСОБА_7 про те, що він бачив, як співробітники міліції після прибуття за викликом ОСОБА_2 шукали гільзи на вул. Серафимовича, на які посилався захист, то вони не ставлять під сумнів висновків суду, оскільки вказаний свідок в суді показів, що до співробітників міліції не підходив, мотивацією їх дій не цікавився, а виклав в суді виключно оцінку своїх особистих спостережень за подіями з урахуванням свого досвіду.

З урахуванням викладеного, суд визнає правдивими і кладе в основу вироку узгоджені між собою та з іншим наведеними вище доказами покази потерпілих та всіх свідків, а покази підсудного в тій частині, в якій вони не узгоджуються з показами вказаних осіб - оцінює критично як намагання, з одного боку, уникнути відповідальності, а з іншого, оговорити себе (в частині, що стосується пострілів в бік потерпілого ОСОБА_5).

Таким чином, суд вважає сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів доведеним те, що ОСОБА_3 21 серпня 2008 року під час керування на мосту Патона автомобілем "Деу-Ланос", д.н. НОМЕР_3, а також під час подій на вул. Серафимовича в місті Києві грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги, до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, внаслідок чого ОСОБА_2 було умисно спричинено легкі тілесні ушкодження.

Органи досудового слідства, даючи правову оцінку діям ОСОБА_3, вважали доведеним те. що він біля 21.00 21 серпня 2008 року, рухаючись по Набережному шосе на власному автомобілі, діючи узгоджено у групі з особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, із хуліганських спонукань застосував пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями і посірілим через відчинене праве передне вікно автомобіля спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5.

У той же час, об’єктивні дані застосування такого пристрою за наведених обставин безпосередньо ОСОБА_3 відсутні, не встановлені вони і під час судового засідання, що ж стосується звинувачення підсудного у сприянні застосуванню такого пристрою іншою особою, то воно грунтується виключно на припущеннях, а тому не може бути покладено в основу доведеного в суді обвинувачення.

Підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_3 також і вказівка на демонстрацію в бік потерпілих пристроїв для відстрілу патронів з гумовими кулями як предметів, спеціально пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень, оскільки за змістом ч. 4 ст. 296 КК України під застосуванням таких предметів слід розуміти умисне використання їх вражаючих властивостей, при якому потерпілому заподіюються тілесні ушкодження або виникає реальна загроза їх заподіяння, самої погрози їх застосувати, навіть підкрипленої демонстрацією таких предметів під час вчинення хуліганства, не достатньо для кваліфікації за ч. 4 ст. 296 КК України.

Крім того, органи досудового слідства, вважали доведеним те, що ОСОБА_3, діючи узгоджено з особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, із хуліганських спонукань, наніс ОСОБА_2 пристроєм для відстрілу патронів з гумовими кулями декілька ударів в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження.

Однак, об’єктивні медичні дані щодо тілесного ушкодження, отриманого ОСОБА_2 внаслідок побиття ОСОБА_3, не містять доказів того, що потерпілий отримав травму, яка за своїм характером, морфологічними властивостями, локалізацією утворилась внаслідок дії тупого предмета, індивідуальні властивості якого відобразились в ушкодженні, що повинно б було мати місце у випадку прямого контактного використання металевого предмета, яким є пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями.

Крім того, про помилковість версії побиття ОСОБА_2 групою осіб свідчать й інші отримані в судовому засіданні дані. Зокрема допитом самих потерпілих встановлено, що особа, щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, не приймала участі в побитті потерпілого, навпаки, зупиняла дії ОСОБА_3.

Оскільки обвинувачення в цій частині також грунтується виключно на припущеннях, тому не може бути покладено в основу доведеного в суді обвинувачення.

За таких обставин, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_3 вказівку на те, що він вчинив злочин у групі осіб та із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а тому дії ОСОБА_3, який 21 серпня 2008 року грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 було спричинено легкі тілесні ушкодження, перекваліфіковує з ч. 4 ст. 296 на ч. 1 ст. 296 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд визнає як обставину, що пом’якшують його покарання, те, що тяжких наслідків від хуліганських дій підсудного не настало, конфлікт спровокував некоректний маневр потерпілого ОСОБА_5 під час дорожнього руху на мотоциклі.

Беручи до уваги ці обставини та враховуючи особу винного, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, характеризується виключно позитивно, утримує батька -ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС II категорії, суд, приймаючи до уваги на підставі ч. 5 ст. 72 КК України і строк попереднього ув’язнення ОСОБА_3 (три доби), знаходить можливим пом’якшити покарання ОСОБА_3 і призначити найбільш м’яке покарання, передбачене в санкції ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 330, 332 - 335 КПК України, суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за якою призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 - підписка про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Судові витрати у справі на проведення експертизи на загальну суму 3 918 грн. 74 коп. стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертного- криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській (адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 2; банківські реквізити: код 25574713, р/р 35222002000460, МФО 821018. банк: ГУДК в Київській області).

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:

- гумову кулю, яка зберігаються в кімнаті речових доказів Генеральної прокуратури України - знищити як таку, що не має цінності і не може бути використана;

- одяг потерпілого ОСОБА_5, який зберігається в кімнаті речових доказів Генеральної прокуратури України - передати належному володільцю;

- металевий магазин до пристрою для відстрілу патронів з гумовими кулями, пристрої для відстрілу патронів з гумовими кулями № № КО-008891 та ХК-010133, які зберігаються в кімнаті речових доказів Генеральної прокуратури України - конфіскувати як знаряддя злочину і передати відповідному структурному підрозділу дозвільної системи МВС України.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.