ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

27.04.11                                                                                           Справа  № 5008/16/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                           Д.Новосад

суддів                                      О.Михалюк

                                           Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Агровиробничого підприємства “Ділоліс”, с. Іза Хустського району Закарпатської області, № б/н від 16.03.11

на рішення господарського суду Закарпатської області від      02.03.11

у справі  № 5008/16/2011

за позовом: Агровиробничого підприємства “Ділоліс”, с. Іза Хустського району Закарпатської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк”, м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ “Брокбізнесбанк”, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, с.Іза Хустського району

про          визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 22 від 30.01.10 таким, що не підлягає виконанню

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;    

від відповідача: Пастуховська Ж.П. - представник (довіреність № 96/03 від 26.05.10);

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з’явився;

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з’явився.

Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено. Відводів складу суду не поступило.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського          суду Закарпатської області від      02.03.11 у справі № 5008/16/2011 (суддя Г.Бобрик) відмовлено в задоволенні позову Агровиробничого підприємства “Ділоліс” до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»в особі Закарпатської філії ПАТ «Брокбізнесбанк»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 22 від 30.01.10 таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області, позивач –Агровиробничого підприємства “Ділоліс” - подав апеляційну скаргу, наголошуючи на безпідставності оскаржуваного рішення, а також порушення господарським судом при його винесенні норм чинного законодавства. Зокрема, скаржник посилається на ненадання відповідачем розгорнутого розрахунку сум заборгованості. Крім того, скаржник посилається на ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5, якими передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, проте, з копій, наданих нотаріусом, було незрозуміло чи прикріплений виконавчий напис до боргового документу. Посилається скаржник також на ст.ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, наголошуючи, що стягнення грошових сум з боржника за виконавчим написом нотаріуса можливо лише у разі, якщо заборгованість перед стягувачем має безспірний характер. Наводить скаржник і інші мотиви, на підставі яких просить рішення господарського суду Закарпатської області від 02.03.11 у справі № 5008/16/2011 скасувати, та прийняти нове рішення, яким визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 22 від 30.01.10 таким, що не підлягає до виконання.

          Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.11 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 27.04.11.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»в особі Закарпатської філії ПАТ «Брокбізнесбанк»– з доводами скаржника не погодився з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу. Зокрема, відповідач звернув увагу суду на те, що ним подано розгорнутий розрахунок сум по виконавчому провадженню, який міститься в матеріалах справи. Крім того, відповідач посилається на безпідставність тверджень скаржника про порушення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки виконавчий  напис  не вміщувався на  іпотечному договорі, а відтак був викладений повністю на прикріпленому до іпотечного договору спеціальному  бланку, прошитий та скріплений підписом і печаткою нотаріуса, що не  суперечить вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. На підставі наведеного відповідач рішення господарського суду Закарпатської області від 02.03.11 у справі № 5008/16/2011 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.   

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в поданому відзиві зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів позивача, наведених ним в апеляційній скарзі, у зв’язку з чим просить в задоволенні останньої відмовити, рішення господарського суду Закарпатської області від 02.03.11 у справі № 5008/16/2011 залишити без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 –правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалась, відзиву на апеляційну скаргу не подала.

11.04.11 скаржником подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Закарпатської області справи № 5008/255/2011 за позовом Агровиробничого підприємства “Ділоліс” до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»в особі Закарпатської філії ПАТ «Брокбізнесбанк»про визнання недійсними кредитного договору № 503/1 від 25.02.08 та іпотечного договору № 503/2 від 25.02.08. В задоволенні вказаного клопотання колегія суддів відмовляє, оскільки, беручи до уваги те, що провадження у справі № 5008/255/2011 порушено після винесення господарським судом Закарпатської області рішення у справі № 5008/16/2011, колегія суддів вважає дії скаржника, спрямовані на зупинення розгляду справи, такими, що порушують обов’язок добросовісного користування належними йому процесуальними правами, встановлений ч. 2 ст. 22 ГПК України, а також порушують право позивача на розгляд справи впродовж розумного строку.

В судове засідання 27.04.11 позивач та треті особи явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, причин неявки до відома суду не довели, а відтак, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.

В судовому засіданні 27.04.11 відповідач підтримав доводи, викладені у  запереченні на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, заперечення та відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення господарського суду Закарпатської області від 02.03.11 у справі № 5008/16/2011 залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції вірно встановив, що 25.02.08 між акціонерним банком “Брокбізнесбанк” (правонаступник якого –ПАТ “Брокбізнесбанк”) в особі директора Закарпатської філії (в тексті договору - банк) та Агровиробничим підприємством “Ділоліс” (в тексті договору –позичальник) укладено кредитний договір № 503/1, відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався надати позивачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 140 000, 00 дол. США зі строком повернення до 21.02.13 із сплатою 14 % річних за користування кредитом, а останній -здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використовувати кредит за цільовим призначенням, виконувати усі зобов’язання в повному обсязі у строки, передбачені договором.

Сторонами в подальшому укладались договори, якими вносились зміни до вказано вище кредитного договору, а саме: правочин № 1 від 26.03.08, яким передбачено надання кредиту в розмірі 170 000, 00 дол. США, визначено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 13% річних; правочин № 2 від 01.07.08, яким визначено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 14,5% річних, правочин № 3 від 10.10.08, яким визначено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 18% річних з 01.11.08. Відповідно до умов п. 2.1.2 Кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань щодо повернення Кредиту, сплати відсотків, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат, виступає іпотека нерухомості вбудованих приміщень нежитлового призначення за адресою: АДРЕСА_1.

25.02.08 між АТ “Брокбізнесбанк” (в тексті договору –іпотекодержатель) в особі начальника юридичного відділу Закарпатської філії та ОСОБА_3 (в тексті договору –іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 503/2, відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов’язання за кредитним договором № 503/1 від 25.02.08, передає в іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки –вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 105, 50 кв.м. та складські приміщення, позначені на плані літерою "Пдв", загальною площею 118,2 кв.м. в підвалі –за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно Хустським державним підприємством технічної інвентаризації за реєстраційним № 21533378, номер запису 627, в книзі: 6 ф.о.

Умовами іпотечного договору, зокрема, п.п. 5.1.1, 5.1.2 передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку  невиконання позичальником основного зобов’язання або його частини при настанні строку виконання, а також право іпотекодержателя, вимагати достроково виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки, у випадку порушення позичальником основного зобов’язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов’язань за цим договором, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно із п.7.1 вказаного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання по кредитному договору в цілому або в його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором, в цілому або в частині, іпотекодержатель (відповідач) має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.4 іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а згідно п.7.5 договору - іпотекодержатель самостійно обирає способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з вимогами статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема - заставою. У ст. 572 ЦК України наведено поняття застави, а саме в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одночасно, за змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України одним із видів договору застави є іпотека. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В зв’язку з неналежним виконанням позивачем умов кредитного договору № 503/1 від 25.02.08 та наявністю простроченої заборгованості по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом, відповідачем 14.09.09 направлялось на адресу позичальника (позивача), та іпотекодавця (третьої особи на стороні позивача), повідомлення № 1810 та № 1809 про дострокове стягнення заборгованості. У зазначених повідомленнях відповідач вказує про наявність простроченої заборгованості по оплаті відсотків за кредитним договором № 5034/1 від 25.02.08 в розмірі 150 000 дол. США, оплаті відсотків в сумі 4 286, 30 дол. США та посилаючись на положення п. 6.1 кредитного договору повідомляє про дострокове припинення зобов’язань перед Агровиробничим підприємством “Ділоліс” за цим договором, та вимагає повернення всієї заборгованості, в т.ч. штрафних санкцій. Одночасно, відповідач попереджує про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором  № 503/2  від 25.02.08. Як вбачається, з матеріалів справи, повідомлення № 1810 та № 1809 про стягнення заборгованості отримано позичальником та іпотекодавцем –02.10.09.09.09, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

В зв’язку з залишенням вказаних вимог без задоволення, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису вих. № 6 від 12.01.10.

30.01.10 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 22, відповідно до якого на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 105, 50 кв.м. та складські приміщення, позначені на плані літерою "Пдв", загальною площею 118,2 кв.м. в підвалі –за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, яка виступає майновим поручителем за зобов’язаннями Агровиробничого підприємства «Ділоліс»на підставі іпотечного договору № 503/2 від 25.02.08, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна, задовольнити вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк», які станом на 12.01.10 складали: заборгованість за кредитом –150 000 дол. США; за відсотками   –11 317, 81 дол. США,; пеня по відсотках –6 325, 85 дол. США, що разом становить 167 643, 66 дол.США та станом на 12.01.10 становило 1 339 556, 66 грн.

Не заслуговує на увагу суду посилання скаржника на порушення при вчиненні виконавчого напису Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5, оскільки відповідно до п.288 вказаної Інструкції виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.). Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.

У ст. 18 ЦК України зазначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статей 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси вчиняють виконавчі написи за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими Переліком документів (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.09), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 1 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання нормативно встановлених вимог надано нотаріусу необхідні документи, які підтверджують безспірну заборгованість боржника та право вимоги стягувача.

Щодо посилань скаржника на те, що відсоткова ставка визначена невірно, слід зазначити, що додатком до кредитного договору № 503/1 від 25.02.08 – правочин № 3 від 10.10.08  внесено зміни до вказаного кредитного договору та визначено, що ставка за цим договором становить 18% річних.

Матеріалами справи підтверджено невиконання позивачем зобов’язань, передбачених кредитним договором щодо повернення в установлені строки кредиту та сплати відсотків за користування таким. Поряд з цим, відповідач підставно нарахував позивачу пеню за несвоєчасну сплату відсотків. Заборгованість позивача за кредитом, визначена у виконавчому написі нотаріуса, є безспірною, на її спростування останнім не наведено ніяких вагомих доводів та не подано доказів, які б спростовували розмір заборгованості щодо основного боргу, відсотків та пені. Щодо посилань скаржника на те, що на час вчинення виконавчого напису заборгованість не була безспірною, оскільки кінцевим терміном повернення коштів є 21.02.13, то колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки такі посилання спростовуються як договірними положеннями (п.п. 5.1, 6.1, 7.1 кредитного договору), так і нормами чинного матеріального права (ст. 35 Закону України «Про іпотеку») .

Таким чином, підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису на момент його вчинення у приватного нотаріуса були відсутні, оскільки відповідачем були додержані всі перелічені вище вимоги: подані нотаріусу необхідні документи, які підтверджують безспірну заборгованість боржника та право вимоги стягувача.

Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 02.03.11 у справі № 5008/16/2011 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення господарського суду Закарпатської області від      02.03.11 у справі № 5008/16/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя                                         О.Михалюк

Суддя                                         Г.Мельник