ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
20.04.11 Справа № 5015/582/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Добрівляни Стрийський район Львівська область, б/н, б/д
на рішення господарського суду Львівської області від 01.03.11
у справі № 5015/582/11
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Радивилівмолоко”,с. Крупець
до відповідача: Фізичної особи–підприємця ОСОБА_1, с. Добрівляни
про стягнення 23 104,57 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Солонюк І.М. –представник (довіреність № 7 від 22.02.11); Ковальчук О.О. –представник (довіреність № 8 від 22.02.11); Грисюк С.А. –представник (довіреність № 9 від 22.02.11);
від відповідача:–не з’явився.
Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз’яснено.
Відводів складу суду не поступило.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.03.11 у справі № 5015/582/11 (суддя Т.Рим) позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Радивилівмолоко” задоволено частково: вирішено стягнути з фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 на користь позивача 19 101, 75 грн. основного боргу, 978, 31 грн. –3% річних, 2 691, 51 грн. інфляційних втрат, 227, 72 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 232, 60 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач - Фізична особа–підприємець ОСОБА_1 -оскаржив його у апеляційному порядку з підстав його незаконності, необґрунтованості, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, а також порушення місцевим господарським судом при його винесенні норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що оскільки правовідносини між сторонами мали місце в 2007 –2008 роках, а відтак, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Наголошує скаржник і на незастосуванні судом при розгляді спору ч. 2 ст. 530 ЦК України. Посилається скаржник також на порушення місцевим господарським судом принципу рівності сторін. Наводить скаржник і інші мотиви, на підставі яких просить рішення господарського суду Львівської області від 01.03.11 у справі № 5015/582/11 скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.11 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.04.11.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю “Радивилівмолоко” –проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 01.03.11 у справі № 5015/582/11 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
В судове засідання 20.04.11 скаржник явки повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, подав суду клопотання, в якому просить розгляд апеляційної скарги відкласти у зв’язку із перебуванням представника у відрядженні. Однак, беручи до уваги документальну непідтвердженість посилань на неможливість забезпечення явки представника в засідання, з огляду на п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.11, а також зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов’язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні вказаного клопотання позивача відмовити. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з Роз’ясненням Вищого арбітражного суду від 18.09.97, № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 01.03.11 у справі № 6/02-29 слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Господарським судом Львівської області на підставі належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (накладні № РО-0033 від 02.01.08 на суму 5 348, 54 грн.; № РО-0107 від 04.01.08 на суму 1 826, 66 грн.; № РО-0167 від 09.01.08 на суму 7 954, 56 грн.; № РО-0224 від 11.01.08 на суму 2 034, 24 грн.; № РО-0289 від 14.01.08 на суму 5 031, 12 грн.; № РО-0357 від 16.01.08 на суму 2 433, 07 грн.; № РО-0459 від 21.01.08 на суму 4 763, 66 грн.; № РО-0522 від 23.01.08 на суму 1 773, 41 грн.; № РО-0573 від 25.01.08 на суму 1 780, 75 грн.; № РО-0634 від 28.01.08 на суму 4 812, 05 грн.; № РО-0774 від 01.02.08 на суму 2 942, 06 грн.; № РО-0841 від 04.02.08 на суму 5 255, 09 грн.; № РО-0970 від 08.02.08 на суму 3 262, 03 грн.; № РО-1017 від 11.02.08 на суму 5 326, 94 грн.; № РО-1139 від 15.02.08 на суму 2 725, 06 грн.; № РО-1208 від 18.02.08 на суму 3 487, 20 грн.; № РО-1322 від 22.02.08 на суму 3 234, 72 грн.; № РО-1391 від 25.02.08 на суму 2 144,47 грн.; довіреності ЯЗО № 4549 від 02.01.08, ЯЗО № 434546 від 01.02.08), вірно встановлено факт поставки позивачем та отримання відповідачем продукції на загальну суму 65 577, 87 грн.
На підставі представлених позивачем копій банківських виписок, суд першої інстанції вірно встановив, що одержавний товар відповідачем оплачено частково - на суму 46 376, 12 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед порзивачем склала 19 101, 75 грн.
Встановлено місцевим господарським судом при розгляді спору також те, що разом з продукцією відповідачу надавалася тара в кількості 665 штук заставною вартістю 5 616, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розхідними накладними № РО-0034 від 02.01.08 на суму 204,00 грн.; № РО-0108 від 04.01.08 на суму 144, 00 грн.; № РО-0168 від 09.01.08 на суму 216, 00 грн.; № РО-0225 від 11.01.08 на суму 138, 00 грн.; № РО-0290 від 14.01.08 на суму 222, 00 грн.; № РО-0358 від 16.01.08 на суму 279, 00 грн.; № РО-0460 від 21.01.08 на суму 351, 00 грн.; № РО-0523 від 23.01.08 на суму 126, 00 грн.; № РО-0574 від 25.01.08 на суму 243, 00 грн.; № РО-0635 від 28.01.08 на суму 315, 00 грн.; № РО-0775 від 01.02.08 на суму 387, 00 грн.; № РО-0842 від 04.02.08 на суму 441, 00 грн.; № РО-0971 від 08.02.08 на суму 504, 00 грн.; № РО-1018 від 11.02.08 на суму 462, 00 грн.; № РО-1140 від 15.02.08 на суму 522, 00 грн.; № РО-1209 від 18.02.08 на суму 414, 00 грн.; № РО-1326 від 22.02.08 на суму 369, 00 грн.; № РО-1392 від 25.02.08 на суму 279, 00 грн.
На підставі аналізу акту від 06.02.08 звірки тари за січень 2008 року, суд першої інстанції вірно зазначив, що станом на 06.02.08 за відповідачем рахувалася заборгованість за попередньо отриманою тарою в кількості 38 штук. Документально підтверджений матеріалами справи також факт повернення відповідачем тари в кількості 666 штук (накладні № 4 від 02.01.08 про повернення 35 ящиків; № 2 від 05.01.08 про повернення 38 ящиків; № 6 від 12.01.08 про повернення 20 ящиків; № 3 від 17.01.08 про повернення 73 ящиків; № 2 від 22.01.08 про повернення 34 ящиків; № 2 від 26.01.08 про повернення 53 ящиків; № 3 від 29.01.08 про повернення 27 ящиків; № 10 від 01.02.08 про повернення 22 ящиків; № 2 від 02.02.08 про повернення 35 ящиків; № 11 від 05.02.08 про повернення 43 ящиків; № 2 від 09.02.08 про повернення 49 ящиків; № 3 від 12.02.08 про повернення 56 ящиків; № 1 від 16.02.08 про повернення 42 ящиків; № 2 від 19.02.08 про повернення 53 ящиків; № 3 від 23.02.08 про повернення 51 ящика; № 3 від 25.02.08 про повернення 35 ящиків.
Встановлено місцевим господарським судом також факт надіслання позивачем відповідачу вимоги № 75 від 31.03.09 про оплату 19 201, 75 грн. заборгованості за отриманий товар, а також факт одержання такої вимоги відповідачем 11.04.09 (повідомлення про вручення поштового відправлення).
Колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин норм ст. 11 ГПК України щодо договору, як підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, ст. 712 ЦК України щодо законодавчого визначення та юридичного змісту договору поставки, а також застосування до даного виду договорів загальних положень про купівлю-продаж. Вірно застосовано господарським судом при вирішенні спору ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України щодо обов’язку належного виконання зобов’язань сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Господарський суд, встановивши, що сторонами не погоджувалися в належній формі строки оплати товару, вірно застосував норми ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. При цьому колегія суддів звертає увагу на безпідставність посилань скаржника щодо незастосування місцевим господарським судом при розгляді спору ч. 2 ст. 530 ЦК України. В силу положень ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарський суд вірно встановив, що зважаючи на факт отримання відповідачем 11.04.09 вимоги позивача № 75 від 31.03.09, беручи до уваги невиконання відповідачем обов’язку щодо оплати отриманого товару у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденний строк, позовні вимоги в частині стягнення 19 101, 75 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Вірним, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, є також застосування місцевим господарським судом при розгляді позовних вимог в частині стягнення з відповідача 978, 31 грн. –3% річних та 2 691, 51 грн. інфляційних втрат, положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно яких вказані інфляційні та 3 % річних віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов'язана законодавцем з обов'язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 333, 00 грн. вартості поворотної тари, то суд першої інстанції правомірно відмовив у її задоволенні, наголосивши, що обов’язок повернення такої тари, згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, не настав, оскільки вимога про її повернення позивачем не пред’являлась.
Щодо посилань скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності, то колегія суддів зазначає, що заяві відповідача про його застосування, так само як і його клопотанням про відкладення розгляду справи, витребування додаткових доказів, надано належну оцінку судом першої інстанції, як таким, що задоволенню не підлягають. Такі висновки місцевого господарського суду колегія суддів вважає підставними та обґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржник, в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 01.03.11 у справі № 5015/582/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Львівської області щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.03.11 у справі № 5015/582/11 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник