ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

про повернення  заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду

"20" квітня 2011 р.№ 17/17-2011-545

      Суддя  БРАГІНА Я.В., розглянувши матеріали  від 18.04.2011р. за № 2097/2011, за заявою фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) про визнання банкрутом у порядку ст.ст.6,7,11,47 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон (№2343-ХІІ).

                                                          ВСТАНОВИВ:

     18.04.2011р. фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство останього, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 47 Закону (№2343-ХІІ), оскільки боржником не задоволені вимоги перед кредитором - ТОВ "ІНТЕРГРАФІК" на загальну суму 400000,00 грн. після настання встановленого строку їх сплати.

   Проте, заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення провадження  у справі про банкрутство  підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки в заяві не вказано обставин, на яких грунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в ній обставини, а також не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Згідно ч.1 ст. 9 Закону (№2343-ХІІ), суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, зокрема, якщо не вказано в заяві інших відомостей, перелічених в статті 7 цього Закону та з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

 Пунктами  3, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, зокрема: якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується  вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини та не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  З  врахуванням вимог ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом ( №2343-ХІІ).

Згідно  п. 1 ст. 5  Закону  (№2343-ХІІ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтями 47 - 49 Закону про банкрутство встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 47 цього Закону встановлено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Як зазначено у ч. 34 постанови  Пленуму Верховного Суду України  "Про  судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.09. що справа про банкрутство порушується за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною п'ятою ст.7 та ст.51,53 Закону.

Частиною 5 ст.7 Закону №2343-ХІІ передбачені підстави, при наявності яких боржник зобов'язаний подати заяву про порушення справи про банкрутство, а саме: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до немождивості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення провадження  справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному  обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.  

Відповідно до приписів статті 1 Закону про банкрутство суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Тобто, Закон про банкрутство визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство. Це - неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Зобов'язання доказування цих умов покладено на ініціатора порушення справи (кредитора або боржника).

Виходячи із приписів ст. 1 Закону №2343-ХІІ,  безспірні вимоги кредиторів - це вимоги визнані боржником, інші вимоги, підтверджені виконавчими або розрахунковими документами, по яких згідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника є  інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що громадянин-підприємець у своїй заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неплатоспроможності боржника, надати підтверджені у встановленому порядку документи безспірності грошових вимог кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними доказами.

Крім того, заява суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина повинна відповідати ст. 7 зазначенного вище Закону №2343 -ХІІ.

       Частина перша ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" передбачає зміст заяви про порушення справи про банкрутство, відповідно до якої заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафу, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів  з банківського або кореспонденського рахунку боржника та дату його прийняття  банківською установою боржника до виконання.  

     Згідно ч.2 ст.7 зазначеного вище Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", заява боржника повинна містити ще такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах; суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у  боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

       Відповідно до ч.3 ст.7 Закону №  (№2343-ХІІ) до заяви боржника додаються, зокрема: документи, які підтверджують  неплатоспроможність боржника.

       Разом з тим,  боржником  не вказано в заяві і до заяви не додано належних доказів, які б свідчили про безспірність вимог та неплатоспроможність, тобто наявність підтвердженого факту недостатньості майна  боржника для задоволення вимог кредитора чи відсутності майна (наявність чи відсутність земельних ділянок, транспорту, зареєстрованого  ДАІ Держтехнаглядом, відомості з БТІ, та інші), вартістю якого неможливо задовольнити  кредиторські вимоги.

     Отже,  заява боржника не відповідає вимогам ч.ч. 1,2,3 ст.7 Закону №2343-ХІІ, оскільки не містить  зазначених вище відомостей.

        Слід зазначити, що додані до заяви претензія від 20.07.2010р. та  акт звірки взаємних розрахунків між боржником і кредитором в період з 18.01.2010р. по 18.07.2010р. не являються належними доказами, що підтверджують н е п л а т о с п р о м о ж н і с т ь боржника, тому що не свідчать про недостатність чи відсутність майна у боржника, вартістю якого неможливо задовольнити кредиторські вимоги, а також не підтверджують кредиторську заборгованість боржника, оскільки не є первинними документами, на підставі яких вона  виникла.

     Також, згідно приписів ч.6 ст.7 Закону №2343-ХІІ, у разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог зазначеного Закону.

    Таким чином, боржником не вказано в заяві обставин, на яких грунтується вимога,  доказів, що підтверджують викладені в ній обставини, а саме: неплатоспроможності та безспірності вимог, а також не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.                                          

  Отже, враховуючи вищевикладене, заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду на підставі ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та з підстав, передбачених п.п. 3, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

    Повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

        Керуючись п. п. 3, 10 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

                                                        У Х В А Л И В:

      1. Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1)  про визнання банкрутом  та додані до неї документи повернути без розгляду.

        2. Видати  заявнику довідку для повернення коштів із Державного бюджету України відповідно до п.2 ст.8 Декрету Кабінету міністрів України "Про державне мито" від 21.10.93. №7-93

        Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 2 аркушах з додатком на 6 аркушах.

Суддя                                                                                 Брагіна Я.В.