У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 27 грудня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Харківської області на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 травня 2007 року, яким                                   

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Задеревач Стрийського району

Львівської області, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 листопада 2006 року у                         с. Воля Задеревацька Стрийського району, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, застосовуючи фізичну силу та погрози, намагався зґвалтувати неповнолітню  ОСОБА_2, 1990 року народження, але не довів свій намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий жителями села.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності     ОСОБА_1у вчиненні зазначеного злочину й правильності кваліфікації його дій, посилається на безпідставне застосування до засудженого ст. 69 КК України та звільнення його на підставі ст. 104 КК України від відбування покарання з випробуванням. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.  

Як видно з вироку, при призначенні ОСОБА_1  покарання суд згідно вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставини справи, дані про особу засудженого, зокрема, його щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди, відсутність тяжких наслідків, неповнолітній вік.

Суд також узяв до увагу думку потерпілої ОСОБА_2, яка просила обрати засудженому міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі.

 Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, вважав, що слід застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України та звільнити від відбування покарання на підставі ст. 104 КК України.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 152 КК України, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.             

Даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону,  не виявлено.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.

С у д д і :

Жук В.Г.                               Кривенда О.В.                               Мороз М.А.