донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.04.2011 р.           справа №6/271

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.

суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:                      Журавель А.Ю. дов. від 17.02.2011 року

Багаутдінов Р.Р. дов від 17.02.2011 року

від відповідача:ОСОБА_1 свідоцтво № НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кутейніковський агропродукт»с. Кутейникове Донецької області    

на рішення господарського суду Донецької області

від08.02.2011р.

у справі№ 6/271 (суддя Подколзіна Л.Д.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кутейніковський агропродукт»с. Кутейникове Донецької області                

доДержавного підприємства Кіровської виправної колонії №33 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Кіровське Донецької області   

про стягнення 239 285грн. 70коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кутейніковський агропродукт»с. Кутейникове Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства Кіровської виправної колонії №33 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Кіровське Донецької області 239 285грн.70коп. суми неоплаченої продукції, поставленої за видатковими накладними у період з лютого 2006 року по травень 2008 року.

Господарський суд Донецької області рішенням від 08.02.2011р. у справі № 6/271 позов задовольнив частково, стягнувши з Державного підприємства Кіровської виправної колонії №33 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Кіровське Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кутейніковський агропродукт»с.Кутейникове Донецької області заборгованість по оплаті за поставлену продукцію у сумі 39 880грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності. Господарський суд задовольнив клопотання відповідача та застосував при розгляді справи №6/271 позовну давність до правовідносин, що виникли між сторонами з 17.02.2006р. по 28.11.2007р. включно. Крім того, судом відхилені доводи позивача щодо переривання строку позовної давності, згідно ч.3 ст.264 ЦК України, у зв’язку із підписанням акту звірки розрахунків станом на 18.06.2009р. з причин не визнання даного акту належним та допустимим доказом в розумінні ст.34 ГПК України.  Судом не прийняті у якості належних доказів переривання строку позовної давності вимога позивача про виконання платіжних обов’язків №316-03/158 від 20.08.2009р. та відповідь відповідача на дану вимогу вих.№9363 від 31.08.2009р., з тих причин, що дані документи складені за договорами купівлі-продажу №56 від 04.01.2006р., №10 від 11.01.2007р., №11 від 11.01.2007р., №13 від 18.01.2008р., тоді як підставою даного позову є усна домовленість між сторонами, тобто фактичні взаємовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кутейніковський агропродукт»с.Кутейникове Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. у справі № 6/271 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги не погоджується із відхиленням господарським судом його доводів щодо переривання строку позовної давності, оскільки відповідачем були вчинені дії, які свідчать про визнання ним свого боргу і в розумінні статті 264 ЦК України є перериванням перебігу позовної давності.  

Представник відповідача вважає рішення господарського суду від 08.02.2011р. у справі № 6/271 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та  складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, вважаючи поставленими відповідачеві у період з 17.02.2006 року по 16.05.2008 року за видатковими накладними продовольчі товари, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача у примусовому порядку вартості поставленого товару у сумі 239 285грн.70коп.

Відповідно до п. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно п. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пунктом 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Письмовий договір між сторонами не укладався, але фактично укладений ними правочин за своєю природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи за 139 видатковими накладними у період з лютого 2006 року по травень 2008року позивач поставив відповідачеві товари на суму 250 977грн.00коп.

Факт отримання товару за даними накладними підтверджено підписами  представників відповідача, які діяли за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей наявними в матеріалах справи.    

18.06.2009 року сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач підтвердив станом на 18.06.2009 року наявність заборгованості у сумі 239 285грн.70коп.

Позивач направив відповідачеві вимогу про виконання платіжних зобов’язань від 20.08.2009 року № 316-03/158 (а.с.84), в якій просив відповідача оплатити борг у сумі 242 137грн. 96коп.  

Відповідач поставлений товар не оплатив.  

Відповідач у відповіді № 9363 від 31.08.2009 року на вимогу про виконання платіжних зобов’язань від 20.08.2009 року № 316-03/158 запропонував позивачеві відвантажити готову продукцію в рахунок оплати суми боргу у зв’язку з відсутністю грошових коштів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого товару не виконав  належним чином, доказів перерахування суми 239 285грн.70коп. не надав.

В період розгляду справи відповідач просив застосувати до спірних взаємовідносин строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно п.23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відносить повне або часткове визнання претензій, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач направив відповідачеві вимогу про виконання платіжних зобов’язань від 20.08.2009 року № 316-03/158 (а.с.84), в якій просив відповідача оплатити борг у сумі 242137грн.96коп.

Дана вимога містить посилання на договори купівлі-продажу № 56 від 04.01.2006 року, № 10 від 11.01.2007р., № 11 від 11.01.2007року, № 13 від 18.01.2008 року і містить перелік 139 видаткових накладних за якими була здійснена поставка товару.

Як пояснив представник позивача у судовому засідання апеляційної інстанції вищевказані договори існують, проте сторонами не виконувались, в матеріалах справи відсутні докази виконання даних договорів.

У відповіді на дану вимогу № 9363 від 31.08.2009 року відповідач запропонував позивачеві відвантажити готову продукцію в рахунок оплати суми боргу у зв’язку з відсутністю грошових коштів.

Колегія суддів, проаналізувавши вищенаведене визнає вимогу № 9363 від 31.08.2009 року належним та допустимим доказом у цій справі, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, висновок господарського суду про не прийняття вимоги позивача про виконання платіжних обов’язків №316-03/158 від 20.08.2009р. та відповідь відповідача на дану вимогу вих.№9363 від 31.08.2009р., у якості доказу переривання строку позовної давності є помилковим.

Вимога про виконання платіжних зобов’язань від 20.08.2009 року № 316-03/158 (а.с.84), в якій позивач просив відповідача оплатити борг у сумі 242137грн.96коп. за поясненнями відповідача отримана ним 25.08.2009 року.

За приписами статті 530 ЦК України коли строк виконання зобов’язання не встановлений, боржник повинен виконати таке зобов’язання у семиденний термін з дня пред’явлення вимог кредитором.

З урахуванням наведеного слід визнати, що строк оплати поставленого товару наступив 01.09.2009 року.

Приймаючи до уваги переривання строку позовної давності, колегія суддів визнає підлягаючими задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними у період з 11.09.2006 року по 16.05.2008 року у сумі 171 883грн.00коп.

При наявності даних обставин, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 79 094грн.00коп., якій виник у зв’язку з неоплатою товару отриманого  за період поставки з 17.02.2006 року по 31.08.2006 року задоволенню не підлягають, як такі, що пред’явлені поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд, в порушення приписів статті 43 ГПК України, всебічно, повно і об’єктивно не дослідив матеріали справи в їх сукупності, не встановив дійсні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про не прийняття вимоги позивача про виконання платіжних обов’язків №316-03/158 від 20.08.2009р. та відповіді відповідача на дану вимогу вих.№9363 від 31.08.2009р. у якості доказу переривання строку позовної давності.

Колегія суддів змінює рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. у справі № 6/271 про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення боргу, приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними у період з 11.09.2006 року по 16.05.2008 року у сумі 171 883грн.00коп., у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у сумі 79 094грн.00коп., якій виник у зв’язку з неоплатою товару отриманого  за період поставки з 17.02.2006 року по 31.08.2006 року вважає доведеними та відмовляє в їх задоволенні у зв’язку з пропуском строку позовної давності.  

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кутейніковський агропродукт»с. Кутейникове Донецької області задовольнити частково.  

Рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. у справі № 6/271 змінити.  

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кутейніковський агропродукт»с. Кутейникове Донецької області про стягнення з Державного підприємства Кіровської виправної колонії №33 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Кіровське Донецької області 239 285грн.70коп. суми неоплаченої продукції, поставленої за видатковими накладними у період з лютого 2006 року по травень 2008 року задовольнити частково у сумі 171 883грн.00коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у сумі 79 094грн.00коп., якій виник у зв’язку з неоплатою товару отриманого  за період поставки з 17.02.2006 року по 31.08.2006 року відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Стягнути з Державного підприємства Кіровської виправної колонії №33 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м. Кіровське Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кутейніковський агропродукт»с. Кутейникове Донецької області заборгованість у сумі 171 883грн.00коп., 1 718грн.83коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 169грн.44коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 859грн.40коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.  

Головуючий                                                                   Т.А. Шевкова

Судді          К.І. Бойченко

          Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

                                                                                                              1, 2 –сторонам          

                                                                                                              3 –до справи           

                                                                                                              4 –гос.суду Дон. обл.                                                                                                              5 –ДАГС