ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду
"18" квітня 2011 р.№ 17/17-2011-522
Суддя БРАГІНА Я.В., розглянувши матеріали від 15.04.2011р. за № 2059/2011, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) „Боливар” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 35-Б/2. Код ЄДРПОУ 34643493) про визнання його банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
15.04.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Боливар” звернулося до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство останнього за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі №2343-ХІІ).
Відповідно до ст.51 зазначеного Закону №2343 -ХІІ, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.
Проте, заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Боливар” про порушення провадження у справі про банкрутство підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки не подано доказів сплати державного мита у встановленому законом порядку та розмірі і доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в ній обставини.
Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного вище Закону №2343-ХІІ, суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та відомості перелічені в ст.7 цього Закону, а також із інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Пунктами 3, 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, зокрема: якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини; не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З врахуванням вимог ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом ( №2343-ХІІ).
Згідно з п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Частина перша ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" передбачає зміст заяви про порушення справи про банкрутство, відповідно до якої заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (,штрафу, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспонденського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Крім того, згідно ч.2 ст.7 зазначеного вище Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", заява кредитора повінна містити ще такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах; суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
Проте, заява боржника не відповідає вимогам ч.1 та ч.2 ст.7 Закону №2343-ХІІ, оскільки не містить зазначених відомостей.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону № (№2343-ХІІ) до заяви боржника додаються, зокрема: бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства - боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати (ст.1 Закону № 2343-ХІІ).
Разом з тим, боржником до заяви не надано належних доказів, які б свідчили про безспірність вимог та неплатоспроможність (відсутність майна, наявність чи відсутність земельних ділянок, транспорту, зареєстрованого ДАІ Держтехнаглядом, відомості з БТІ, та інші), вартістю якого неможливо задовільнити кредиторські вимоги.
Слід зазначити, що додані до заяви проміжний баланс та акт звірки взаємних розрахунків між боржником та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 01.03.11. не являється належними доказами, що підтверджують неплатоспроможність боржника та кредиторську заборгованість боржника, тому що баланс не підписаний головним бухгалтером, а акт не являється первинним документом, який би підтверджував кредиторську заборгованість. При цьому, в акті зазначено суму боргу 8000,00грн., а в заяві 15000,00грн.
Як зазначено вище, враховуючи вимоги ст.51 Закону №2343-ХІІ, боржник - юридична особа звертається до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених ст.51 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі прийнятого рішення про ліквідацію, наявності безспірних кредиторських вимог та відсутності вартості майна для їх задоволення, тобто неплатоспроможності.
Отже, боржником до заяви не надано належних доказів, які б свідчили про безспірність вимог та неплатоспроможність.
Крім того, з метою відтворення реального фінансово-економічного стану товариства (співвідношення його активу та пасиву), який господарському суду необхідний для дослідження та оцінки при розгляді питання щодо наявності або відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство у порядку ст. 51 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнанням його банкрутом”, заявник зобов’язаний вжити заходи, передбачені положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють етапи проведення досудової процедури ліквідації підприємства у загальному порядку.
Так, комісією з припинення юридичної особи, призначеною у зв’язку з прийняттям власником рішення про ліквідацію, повинні бути проведені слідуючи заходи:
- опублікування в друкованих засобах масової інформації в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України повідомлення про припинення товариства з метою виявлення його кредиторів;
- повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства з метою проведення податковим органом позапланової перевірки товариства, передбаченої податковим законодавством;
- отримання заяв кредиторів та прийняття рішення щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості);
- оцінка вартості наявного у товариства рухомого та нерухомого майна, а також інших майнових активів, в порядку ст.60 Господарського кодексу України;
- складання проміжного ліквідаційного балансу відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, який повинен містити відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду;
- проведення аналізу виявлених активів та пасивів товариства, з якого вбачається неможливість задоволення виявлених вимог кредиторів через недостатність вартості майна товариства та прийняття у зв’язку з вказаними обставинами рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
Зазначені вище норми законодавства вимагають від боржника розмістити публікацію про прийняття останнім рішення про його припинення та строку на пред’явлення вимог кредиторів, після сплину двомісячного строку на пред’явлення кредиторських вимог, виявлення та оцінки складу майна боржника скласти проміжний ліквідаційний баланс, затвердити його власником і у разі виявлення обставин, зазначених у ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийняти рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Проте, доказів проведення ліквідаційною комісією роботи у встановленому законодавством порядку суду не надано, а саме: доказів опублікування оголошення про припинення підприємства шляхом ліквідації та встановлення строку на пред’явлення вимог кредиторів, що не може складати менше двох місяців; акту інвентаризації та оцінки майнових активів.
Тільки дотримання вищезазначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону (№ 2343-ХІІ).
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.
Таким чином, боржником не надано доказів проведення відповідних дій, як передумови для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.ст. 105,110,111 ЦК України, ст. 60 ГК України та ст. 51 Закону (№ 2343-ХІІ), а також у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в ній обставини, а саме: неплатоспроможності та безспірності вимог; не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Отже, враховуючи вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Боливар” підлягає поверненню без розгляду на підставі ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та з підстав, передбачених п.п. 3, 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Слід зазначити, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. п. 3, 4, 10 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -
У Х В А Л И В:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Боливар” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 35-Б/2. Код ЄДРПОУ 34643493) про визнання банкрутом - повернути без розгляду.
Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 1 аркуші з додатком на 25 аркушах.
Суддя Брагіна Я.В.