КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13016/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" квітня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-13016/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсі –А», приватного підприємства «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»про стягнення коштів, отриманих за договором, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва (далі –позивач) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Службовими особами позивача була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Елсі-А»(далі –відповідач 1) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої було складено акт № 507-23-3-25269803 від 18 серпня 2010 року.
У ході перевірки було встановлено, що між відповідачем 1 та приватним підприємством «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»(далі - відповідач-2) було укладено договір поставки № 02/07-01 від 02 липня 2009 року. Предметом вказаного договору була поставка товарно-матеріальних цінностей на суму 5000000, 00 грн.
Для перевірки реальності господарських операцій за вказаним договором позивачем було направлено запит до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська щодо надання інформації та проведення зустрічної перевірки відповідача 1 по взаємовідносинам з відповідачем 2. У відповідь Державною податковою інспекцією у Артемівському районі міста Луганська надано акт № 191/2300/35845034 від 05 травня 2010 року про неможливість проведення перевірки відповідача 2 з питань підтвердження отриманих від платника податків - відповідача 1 відомостей за липень та вересень 2009 року, у зв’язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою.
Вказані обставини стали підставою для висновку позивача про відсутність поставок за вищевказаним договором, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та нікчемність вказаного договору.
У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як свідчать матеріали справи, у якості обгрунтування нікчемності договору поставки № 02/07-01 від 02 липня 2009 року, крім відсутності настання реальних наслідків, позивач вказує порушення податкової дисципліни, а отже порушення публічного порядку.
Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Факт встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується у мотивувальній частині судового рішення та не потребує свого відображення в резолютивній частині.
Згідно ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було доведено наявності умислу сторін щодо ухилення від сплати податків або будь-яких інших обставин, які б свідчили про укладення договору між відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Відсутність одного з контрагентів господарської операції за своїм місцезнаходженням не може свідчити про безтоварність такої операції або про її недійсність, а тим більше про її нікчемність.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було належним чином надано оцінку витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Так, станом на 22.10.2010 року приватне підприємство «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» є припиненим.
У відповідності до вимог п. 5 ч.1 ст. 157 та ч.1 ст. 203 КАС України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до виснову про необхідність скасування постанови суду першої інстанції у частині позовних вимог до приватного підприємства «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», а в іншій частині постанову суду необхідно залишити без змін.
У частині залишення рішення суду першої інстанції без змін, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог до приватного підприємства «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»скасувати та закрити провадження у цій частині.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.