КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-31699/08                            Головуючий у 1-й інстанції:     

Суддя-доповідач:  Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" квітня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                            Петрика І.Й.,

                  Суддів:                                         Грибан І.О.,

                                                                        Парінові А.Б.,

При секретарі судового

засіданні:                                                  Проказіні О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Бердичівська міжрегіонально металобаза «Прогрес-метал»відкритого акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»до Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Дочірнього підприємства «Бердичівська міжрегіонально металобаза «Прогрес-метал»відкритого акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес») звернулося до суду з адміністративним позовом до Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень Бердичівської ОДПІ від 21.08.2008 року за №0000802301/0 та за №0000812301/0..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9  Кодексу адміністративного судочинства   України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки Дочірнього підприємства «Бердичівська міжрегіональна металобаза «Прогрес-метал»ВАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 31.12.2007 р. Бердичівською об’єднаною державною податковою інспекцією був складений акт №1120/2301/32085189 від 05.05.2008р., після чого 21.08.2008 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000802301/0, яким позивачеві визначене податкове зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 142470 грн., в тому числі –85722 грн. за основним платежем та 56748 грн. –за штрафними (фінансовими санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0000812301/0, яким визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 70560 грн., в тому числі –47040 грн. за основним платежем та 23520 грн. –за штрафними (фінансовими санкціями).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені підприємством у адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із видатковою накладною №853в/2 від 27.06.2006р. позивач отримав 27.06.2006р. лист г/к 26х2100х8000 ст09Г2С-2* у кількості 65,702 т. на загальну суму 206764,19 грн. без ПДВ. Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 п. 2 договору №245-УТ між позивачем та ПП ТД «Ніко-Центрметал», датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній відповідної станції вантажовідправника. На залізничній товарно-транспортній накладній, відповідно до якої був перевезений вказаний товар, проставлена відмітка вантажовідправника –27.06.2006р., а оприбуткований він був у липні 2006р. В результаті чого, на думку відповідача, позивач порушив вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон).

Судом першої інстанції встановлено –у 2 кварталі 2006р. до складу валових витрат віднесено суму у розмірі 167500 грн. здійсненої попередньої оплати для ПП ТД «Ніко-Центрметал».

У липні 2006р. підприємством був оприбуткований товар від ПП ТД «Ніко-Центрметал»на суму 206764 грн. без ПДВ та, відповідно до пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону, віднесено до валових витрат різницю між сумою авансового платежу без ПДВ і вартістю оприбуткованого товару без ПДВ, а саме 39264 грн. (206764 грн. –167500 грн.). В цілому за податковий період 9 місяців позивачем віднесено до валових витрат по господарській операції з ПП ТД «Ніко-Центрметал»206764 грн., що становить вартість оприбуткованого товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону мають застосовуватись виключно у разі, якщо одночасно (в тому ж податковому періоді) мало місце збільшення валових витрат на придбання товарів та товари залишилися невикористаними в такому податковому періоді.

Як впливає зі змісту акта перевірки, по податковому обліку підприємства оприбуткування товарів від ТОВ «ТМК Систем»відображено в жовтні 2006р., що вказує на те, що позивачем враховані витрати з придбання товарів у складі валових витрат в 4 кварталі 2006р.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі –запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку – покупцем, до приросту запасів не включається.

Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавцем ототожнені поняття «отримання»і «оприбуткування», тобто дата оприбуткування в цілях податкового обліку визначається за датою отримання товарів.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції отримання товарів за даними господарськими операціями проводилось за залізничними транспортними накладними, в яких в окремому розділі «оформлення видачі товару»зазначені дати: при оприбуткуванні товарів від ПП ТД «Ніко-Центрметал» –01.07.2006р., при оприбуткуванні товарів від ТОВ «ТМК Систем»–03.10.2006р.

Пунктом 3.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007р. передбачено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту сум ПДВ по транспортним послугам в розмірі 47040 грн. та відніс до валових витрат транспортних послуг, наданих ТОВ Біла-Авто, так як транспортні послуги підтверджені відповідними документами.

З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись та зазначає наступне.

Вимоги п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»застосовуються у разі, коли на кінець податкового періоду товари, витрати на придбання яких враховані в такому податковому періоді у складі валових витрат, залишаються на балансі підприємства. В такому випадку, з метою недопущення заниження об’єкта оподаткування –через включення до складу валових витрат вартості невикористаних товарів в податковому періоді їх оприбуткування, через механізм п.5.9 законодавцем передбачено коригування валових витрат за такий податковий період шляхом визначення приросту (убутку) балансової вартості товарів.

Вимоги п.5.9 мають застосовуватись виключно у разі, якщо одночасно (в тому ж податковому періоді) мало місце збільшення валових витрат на придбання товарів та товари залишилися невикористаними в такому податковому періоді.

Як випливає зі змісту акта перевірки (стор.19), по податковому обліку підприємства оприбуткування товарів від ТОВ «ТМК Систем» відображено в жовтні 2006 р., що означає, що підприємством враховані витрати з придбання товарів у складі валових витрат в IV кварталі 2006 р.

Таким чином, колегія суддів вважає, застосування п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині збільшення балансової вартості товарів на кінець податкового періоду 9 місяців 2006 р. на вартість товарів, валові витрати з придбання яких враховані в наступному податковому періоді безпідставним.

При врахуванні балансової вартості товарів, придбаних у ТОВ «ТМК Систем», у складі балансової вартості товарів станом на 01.10.2006 р., податковими органами мали б також бути враховані і витрати на їх придбання в податковому періоді 9 місяців 2006 р., в зв’язку з чим заниження об’єкту оподаткування за такий податковий період не мало б місця.

З огляду на вищевикладене, податковими органами невірно застосовані вимоги п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій в сумі 13887 грн.

Згідно п. 3.6. «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», які затвердженні наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2, приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Відповідно до п.4.3. «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

Відповідно до п.4.9. «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»у визначений термін матеріально відповідальні особи подають усі первинні документи з надходження та вибуття запасів до бухгалтерської служби.

Пунктами 5.1., 5.2. «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» передбачено, що бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув’язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків. Після перевірки первинних документів складаються облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку.

Згідно із п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підприємством правомірно, з дотриманням вимог «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оприбутковані товари в бухгалтерському та податковому обліку за датами їх фактичного отримання, що підтверджується супровідними товарно-транспортними документами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254  КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                        І.Й. Петрик

                      Судді:                                                                         І.О. Грибан

                                                                                                    А.Б. Парінов