КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12474/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"06" квітня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Грибан І.О.,
Парінові А.Б.,
При секретарі судового
засіданні: Проказіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року у справі за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Свяятошинському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (фізична особа –підприємець ОСОБА_5) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Свяятошинському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень –рішень від 05.03.2009 р. № 0000201740/0, від 26.03.2009 р. №0000201740/1, від 12.08.2009 р. № 0000201740/2 на суму 51 8762,50 грн. про донарахування податку з доходів фізичних осіб та зобов’язання утриматись від податкового зобов’язання в розмірі 51 862,50 грн. до закінчення судового розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення –рішення від 05.03.2009 р. № 0000201740/0, від 26.03.2009 р. № 0000201740/1, від 12.08.2009 р. № 0000201740/2 на суму 51 8762,50 грн. В іншій частині позову відмовити.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку фінансово –господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 на підставі заяви про припинення платника податків від 28.08.2008р. № 7763/С та згідно затвердженого плану перевірки. В акті перевірки зазначено, що згідно з реєстраційними даними ДПІ у Святошинському районі м. Києва та довідки №1678/01, виданої Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві, платнику податків ОСОБА_5 визначені такі види діяльності: КВЕД 71.25.0 - роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; КВЕД 84.50.0 - маркетингові дослідження, консультації по питаннях комерційної діяльності, фінансів і управління; КВЕД 71.50.0 –посередницькі послуги при купівлі – продажі товарів народного споживання.
Фактично, згідно з даними обліку доходів та витрат, СПД –ФО ОСОБА_5 здійснювала оптову торгівлю та посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю непродовольчими товарами, надавала маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги, інші види послуг (складські послуги).
Згідно з заявою від 14.12.2007 р. про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності СПД –ФО ОСОБА_5 отримала свідоцтво НОМЕР_1 про сплату єдиного податку, в якому зазначено вид діяльності: оптова торгівля і посередництво в торгівлі.
Між СПД ФО ОСОБА_5 та ТОВ «Паритет –Трейд»був укладений Договір від 03.01.2007 р. № 03/01-1 про надання послуг. Виконання вказаного Договору підтверджується рахунками –фактурою від 01.07.2007 р., від 01.03.2007 р., від 01.02.2007 р., від 01.01.2007 р., актом здачі –прийняття робіт від 31.01.2007 р., фактурою від 31.07.2007 р., від 31.03.2007 р., від 28.02.2007 р. та банківською випискою (копії документів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до книги обліку доходів і витрат та виписок банку, СПД –ФО ОСОБА_5 29.01.2008 р. отримала на розрахунковий рахунок грошові кошти за логістичні послуги від ТОВ «Паритет - Трейд»в розмірі 461 000,00грн. (договори на надання логістичних послуг, які включають в себе конкретне визначення змісту виконаних робіт до перевірки не надані).
Перевіркою зроблено висновок, що дохід в розмірі 461000,00грн., отриманий СПД -ФО ОСОБА_5 за логістичні послуги оподатковується на загальних підставах, так як вищезазначений вид діяльності (надання логістичних послуг) в свідоцтві про сплату єдиного податку на 2008р. не зазначений.
Відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_5 ст.13 розділу ІУ Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(далі по тексту –Декрет №13-92), п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16, п.п. «а», п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі по тексту –Закон України № 889) та донарахований податок з доходів фізичних осіб у розмірі 51862,50 грн..
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень –рішень від 05.03.2009 р. № 0000201740/0, від 26.03.2009 р. № 0000201740/1, від 12.08.2009 р. № 0000201740/2 на суму 51 8762,50 грн. суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.5 п.1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»(далі –Указ № 727/98), виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
В ч.2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва –підприємцями. Відповідно до ч. 1 ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч.9 п.2 Указу № 727/98, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових шах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Відповідно до п.2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва –фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. При цьому у ч. 3 п.2 Указу № 727/98 прямо зазначено, що у разі коли фізична особа –суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, підприємницька діяльність позивача оподатковувалась за максимальною ставкою –200,00 грн.
На підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону № 889, а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону № 889; статті 2 та 6 Указу № 727/98; статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб’єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об’єкт оподаткування –оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом № 727/98, Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та Законом № 889.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства суд першої інстанції прийшов до наступного висновку.
З доходу, отриманого суб’єктом підприємницької діяльності у межах здійснення власної підприємницької діяльності (на власний ризик), який сплатив єдиний чи фіксований податок, відсутні законодавчі та методологічні підстави для утримання податку (прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб) у джерела виплати, положення статті 8 (в частині утримання податку у джерела виплати) та інші норми Закону про зокрема абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону України № 889, не можуть бути віднесені до таких доходів (виручки).
Враховуючи, що позивач протягом 2008 року здійснював декілька видів підприємницької діяльності, сплачуючи своєчасно і у передбаченому законодавством порядку при цьому максимальну ставку податку у розмірі 200,00 грн. та позивачем не було занижено власні податкові зобов’язання, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не було порушено вимоги чинного законодавства України щодо оподаткування.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Відповідно до розділу IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»- згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об’єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За визначенням норми пп. 9.12.2 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»- якщо фізична особа –суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб’єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 3 п. 2 Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства»- встановлено, що у разі коли фізична особа –суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Розглядаючи підстави виникнення спірних правовідносин, необхідно врахувати, що саме висновки Акта перевірки базуються на тому, що у періоді, що перевірявся ФОП ОСОБА_5 здійснювала господарську діяльність, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування за наявності свідоцтва платника єдиного податку. Отже, відповідно до п. 22 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», яким встановлено, що у разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, в межах підприємницької діяльності осіб, що перебувають на спрощеній системі оподаткування можуть здійснюватися операції за логістичні послуги, і хоча здійснення таких операцій не є основним видом діяльності, однак не тягне за собою застосування норм пп. 9.12.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав, що є помилковим нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за надання логістичних послуг на загальних підставах, застосовуючи норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Щодо позовної вимоги ФОП ОСОБА_5 про утримання від стягнення суми податкового зобов’язання в розмірі 51 862,50 грн. по податку з доходів фізичних осіб, яка визначена в податкових повідомленнях –рішеннях від 05.03.2009 р. № 0000201740/0, від 26.03.2009 р. № 0000201740/1, від 12.08.2009 р. № 0000201740/2, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції із огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва 07.108.2009 р. з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень –рішень від 05.03.2009 р. № 0000201740/0, від 26.03.2009 р. № 0000201740/1, від 12.08.2009 р. № 0000201740/2 на суму 51 8762,50 грн. в строки, що не перевищують строків передбачених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2009 р. було порушено провадження у справі № 2а-12474/09/2670.
Таким чином, рішення податкового органу не може бути виконане в силу Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже, у відповідача відсутні підстави для здійснення заходів по стягненню суми за рішенням від 05.03.2009 р. № 0000201740/0, від 26.03.2009 р. №0000201740/1, від 12.08.2009 р. № 0000201740/2.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Кріт того колегія суддів звертає увагу, що у абзаці 2 резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року допущена описка, замість суми 51 862,50 грн. зазначено «518 762,50 грн.».
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: І.О. Грибан
А.Б. Парінов