КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2145/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Нечуй Б.П.  

Суддя-доповідач:  Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд  у складі колегії:

                       головуючого судді                           Губської О.А.

             суддів                                                Ключковича В.Ю., Межевича М.В.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу представника Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо  невиплати позивачу в повному розмірі доплати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними; стягнення з відповідача недоплачену доплату до пенсії, передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в сумі 70572,50 грн. заборгованості як проживаючої в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 02.09.1996 року по 30.09.2009 року.

      Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області щодо не перерахування та невиплати ОСОБА_2 у повному розмірі підвищення до пенсії, передбаченої ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 24.12.2008 року по 30.09.2009 року. в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

        Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

       В судове засідання сторони не з'явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 197 КАС України.

       Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.

       Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, оскільки нею пропущено строк звернення до суду за захистом свої прав та інтересів за період з 02.09.1996 року по 24.12.2009 року.

       З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.       

     Як вбачається з матеріалів справи, позивачка, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрований і постійно проживає в с. Путиловичи Лугинського району Житомирської облдержадміністрації, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

     Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

     Частини 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії працюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, підвищується у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

       Встановлено, що вказані виплати нараховувались та виплачувалась позивачу в порядку та у розмірах, визначених постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№836.

      Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.    

       Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

       Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

      Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

      Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

      Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що при нарахуванні позивачу доплати до пенсії слід керуватися саме ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

      Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  річний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Як вбачається з матеріалів справи, позивачем  подано позов про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 02.09.1996 р. по 23.12.2008 р. лише 24.12.2009 р., тобто після збігу річного строку з дня, коли нова дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів, то колегія суддів приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

      Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

      Відповідно до ст. 200 КАС України – суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

      Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»–залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області –без змін.

         Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції..

         Головуючий суддя                                                                                    Губська О.А.

Суддя                                                                                                          Ключкович В.Ю.

Суддя                                                                                                          Межевич М.В.