Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3746/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
прокурора не з’явився,
представника позивача не з’явився,
відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах Жовтневої міжрайонної державної податкової Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа Державний реєстратор Маріупольської ради про припинення підприємницької діяльності, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя звернувся до суду в інтересах Жовтневої міжрайонної державної податкової Донецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа Державний реєстратор Маріупольської ради про припинення підприємницької діяльності.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що перевіркою обліку зберігання та використання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, проведеною прокуратурою Жовтневого району міста Маріуполя залученням працівників ВБНОН Жовтневого РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області, встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на території ринка ТОВ «Азовкооперація» в м. Маріуполі здійснювалася реалізація препарату «Ліда», який згідно дослідження експерта містить психотропну речовину сібутрамін, обіг якої обмежений.
На думку прокурора, продовження такої підприємницької діяльності ОСОБА_2 становить загрозу для здоров'я громадян, зокрема створює ризик того, що споживачі подібних препаратів, не усвідомлюючи наявності загрози, вживають психотропну речовину, внаслідок чого можуть захворіти на наркоманію.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення. Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом.
Законом України 04.12.1990 року N «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що на Державну податкову адміністрацію України покладаються здійснення контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, надання фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційних номерів направлення до державної податкової за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням оподаткування картки з ідентифікаційним номером та ведення Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб (п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 8 Закону).
Відповідно до п.п. 2, 4 ст. 10 Закону України 04.12.1990 N державні податкові в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та державні податкові виконують такі функції: забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають документи, за наявністю торгових патентів.
Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, прокурор звертається до адміністративного суду адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб бере участь у цих справах.
Згідно ст. 36 Закону України 05.11.1991 № 1789-ХП «Про прокуратуру» підставою представництва прокурором у суді інтересів держави наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах ними або з державою.
Тому прокурор просить суд припинити підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
Прокурор у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з’явились, надали до канцелярії суду заяви про розгляд справи за відсутністю. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та представника третьої особи.
У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позов, в якому зазначив наступне.
Як випливає з матеріалів, доданих до позову, наслідками перевірки стало порушення 27.08.2010 року кримінальної справи № 2010-017-030376 за фактом порушення встановлених правил обороту психотропних речовин за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України.
Як зазначає відповідач, ця кримінальна справа порушувалася по факту, а не відносно конкретної особи – ОСОБА_2 або інших конкретних осіб. По вказаній кримінальній справі відповідач допитувалася тільки в якості свідка, до теперішнього часу іншим особам звинувачення в вказаного злочину не пред'являлося. До теперішнього часу у кримінальній справі хто-небудь в якості обвинуваченого не притягувався, кримінальна справа у 2010 року була зупинена по підставах ст. 206 п. 3 КПК України.
Вказані обставини, на думку відповідача, прямо вказують на відсутність у нього наміру, спрямованого на скоєння злочину наявності в діях складу вказаного злочину.
Крім того, відповідач зазначає, що ним органам слідства надавався звіт про результати державної санітарно - епідеміологічної експертизи про віднесення експертизи (капсул для схуднення «Ліда») № 08/171 18.01.2006 року, з якого виходить віднесення капсул для схуднення «Ліда» до категорії дієтичних добавок, що основою для його вільного обігу.
На думку відповідача, прокурором жодним чином не доведено його послання в позові на те, що продовження ведення відповідачем підприємницької діяльності представляє загрозу для здоров'я громадян, а, крім того, представляє ризик того, що споживачі подібних препаратів, не розуміючи наявності загрози та вживаючи психотропну речовину, можуть захворіти наркоманією. Вказане голослівним припущенням, не підтвердженим якими-небудь об'єктивними доказами.
Заслухавши відповідача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), зареєстровано у якості фізичної особи-підприємця та присвоєно ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обов’язкових платежів – НОМЕР_1 (а.с. 19). час розгляду справи відповідачем змінено прізвище на «Зайченко», у зв’язку з чим відповідачу видане нове Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_2, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію – 29.03.2011 року.
Відповідно до ст. 33 Закону України 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів господарювання.
Згідно пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо:
- припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
- державної припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
- скасування державної змін до установчих документів.
Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду заявою (позовною заявою) про скасування державної суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності ичної особи - підприємця на підставі Закону України 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», оскільки відповідно до прикінцевих положень зазначеного Закону, який набрав чинності з 01 липня 2004 року, закони та нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому закону.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом державними цільовими фондами за рахунок майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Частина 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» визначає, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», тому органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця не в усіх випадках, визначених статтею 46 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію владної компетенції.
Постанова слідчого СВ Жовтневого РВ Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області про порушення кримінальної справи 27 серпня 2010 року, яку додав до позовної заяви прокурор щодо факту порушення відповідачем встановлених правил обігу психотропних речовин, суд визнає такою, що не належним доказом підтвердження здійснення відповідачем підприємницької діяльності, що заборонена законом, оскільки справа порушена за фактом, а не відносно відповідача.
За приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки вину не буде доведено в законному порядку встановлено обвинувальним вироком суду. Позивачем не надано суду обвинувальний вирок за злочином, що набрав законної сили, відносно ОСОБА_2.
В матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про державну реєстрацію спеціальних харчових продуктів 09.06.2006 року № 991. У даному свідоцтві зазначено склад добавки Да», в якому відсутні психотропні речовини. Вищезазначене свідоцтво дійсне до 09.06.2011 року.
Відповідачем також надана суду відповідь начальника СВ Жовтневого РВ МГУ УМВС України в Донецькій області 29.03.2011 року № 95, змісту якої вбачається, що у відношенні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у СВ Жовтневого РВ МГУ УМВС України в Донецькій області кримінальних справ за ч. 1 ст. 320 КК України не порушувалось, за справами вказаної категорії вона у якості звинуваченої не притягалась.
Крім того, час розгляду справи представником позивача зазначено, що відповідач податкову звітність подає без порушення строків.
Приймаючи до уваги, що відповідач надає документи фінансової звітності до органів державної податкової служби, позивачем не надано обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України, у суду відсутні підстави для припинення підприємницької діяльності відповідача у зв’язку здійсненням підприємницької діяльності, що заборонена законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах Жовтневої міжрайонної державної податкової Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа Державний реєстратор Маріупольської ради про припинення підприємницької діяльності, - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 квітня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 19 квітня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.
Суддя Голуб В. А.