КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2011                                                                                           № 10/491

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:            Іваненко  Ю.Г.

          Лосєва  А.М.

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача: Лавренко Н.О. – представник за довіреністю № 04/01-11_Л від 04.01.2011;

від відповідача: не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» на рішення господарського суду міста Києва  від 03.02.2011 р. у справі № 10/491

за позовом    товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

до      товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія  «Проксіма»,     м. Київ

про стягнення  4861 грн. 10 коп.  в порядку  регресу  

ВСТАНОВИВ:

 В грудні 2010 року товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія  «Проксіма» про відшкодування шкоди  в порядку регресу у сумі 4861 грн. 10 коп.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариством з додатковою відповідальністю «СК «Віді-Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № АС 003674 від 19.07.2010 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Fiat, державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ТДВ «СК «Проксіма», позивачем було направлено останньому заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем  не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просив стягнути з відповідача суму в розмірі 4 861 грн. 10 коп. в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. у справі              № 10/491 (суддя  Котков О.В.) за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» про стягнення грошових коштів в порядку регресу в сумі 4861 грн. 10 коп. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» з рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» 3620 грн. 76 коп. виплати страхового відшкодування в порядку регресу,  251 грн. 74 коп. судових витрат. В  іншій  частині  в позові відмовлено.

Рішення обґрунтоване п.п. 22.1 ст. 22, ст. 29, п.п. 37.4 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (далі по тексту Закон).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. у справі № 10/491 та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована не застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме п.п. 33.2, ст.. 34, п.п. 35.2, ст. 35, п.п. 36.1, 56.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», ч.ч. 4, 5 ст. 25 Закону України «Про страхування», ст. 530 ЦК України .

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2011 проти доводів апеляційної скарги заперечив  з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу за вих. № 15/04/8.01/210-11 від 19.04.2011.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги  і  перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № АС 003674 від 19.07.2010 року у ТДВ «СК «Віді-Страхування», застраховано автомобіль Toyota Camry, державний номер       НОМЕР_1, страхувальником по договору є ОСОБА_1, вигодонабувачем ВАТ «ВТБ Банк».

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Солом’янського району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 27.07.2010 року о 15 год. 50 хв. по вул. Тупікова, 17 в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода – зіткнення за участю автомобілів Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та Fiat, державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. п. 10.9 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 18.08.2010 року, справа 3-2990-1/2010.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку вих.     № 230 складеного 12.08.2010 року суб'єктом оціночної діяльності – ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» оцінювачем ОСОБА_3 (сертифікат № 9680/10 суб’єкта оціночної діяльності від 17.06.2010 року), складає 4130 грн. 76 коп.

За страховим випадком – ДТП, що сталась 27.07.2010 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № АС-002886 від 27.09.2010 року по договору добровільного страхування наземного транспорту        № АС 003674 від 19.07.2010 року визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4531 грн. 10 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 1551 від 08.10.2010 року. Додатково позивачем понесені витрати по сплаті вартості автотоварознавчого дослідження в сумі 330 грн. сплата яких підтверджується платіжним дорученням № 1235 від 02.09.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4861 грн. 10 коп. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що стягненню в порядку регресу підлягає сума у розмірі 3620 грн. 76 коп. оскільки витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості автотоварознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що  п. 33.2 учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.

Згідно п.п. 33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, обов'язок повідомити страховика про настання ДТП, виходячи з п. 33.1.2 Закону, покладається на учасника ДТП, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Оскільки позивач не є учасником ДТП, на нього не може покладатися обов’язок щодо повідомлення відповідача про настання страхового випадку.

Підпунктом 34.1. ст. 34  вищезгаданого закону передбачено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п.п. 34.2. ст. 34 Закону якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Оскільки, відповідач не використав свого права та у визначений строк не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, на момент пошкоджений автомобіль Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 був відремонтований на момент звернення відповідача із вимогою, що зазначена у повідомленні-запиті за вих. № 01-906 від 02.11.2010, що дана у відповідь на регресну вимогу № 15/04/8.04/417-10 від 26.10.2010.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до вказаної регресної вимоги позивачем було надано акт виконаних робіт   № ВДИСА-006729 від 29.07.10 р., що свідчить про те, що застрахований автомобіль відремонтовано, акт огляду Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 від 29.07.10 р., звіт про визначення вартості матеріального збитку (об'єкт оцінки - легковий автомобіль Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1) вих. № 230 від 12.08.10 р., рахунок-фактура № ВДиС-0011948 від 29.07.10 р., заяви на переказ готівки від 29.07.10 р., квитанція № 19 від 03.08.10 р., квитанцією № 20 від 03.08.10 р., що підтверджує заявлену до відшкодування суму. Також додані копії скороченої довідки ВДАІ від 27.07.2010 р., розширена довідка    № 8658450, та постанова Солом'янського районного суду м. Києва.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповну інформацію, що була надана йому про страховий випадок.

Керуючись п.п. 35.2, 56.1. Закону України  «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 25 Закону України «Про страхування» повідомленні-запиті за вих. № 01-906 від 02.11.2010 відповідач просив надати:

•     схему ДТП, складену представниками органів ДАІ;

•          пояснення водіїв, відібрані представниками органів ДАІ;

•          протокол огляду місця ДТП;

•          протокол огляду пошкоджених транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль Fiat, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_2 застрахований ТДВ «СК «Проксіма», що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/7863988.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Оскільки вина водія який керував автомобілем Fiat, державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 18.08.2010 року, вимога відповідача щодо надання документів повідомленні-запиті за вих. № 01-906 від 02.11.2010 не визнається судом обґрунтованою.

Колегія суддів зазначає, що оскільки законом прямо не передбачено надання вказаних у повідомленні-запиті за вих. № 01-906 від 02.11.2010 документів, документи, додані до регресної вимоги є достатніми для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню в частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 3620 грн. 76 коп..

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

  Залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 10/491 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.   

Головуючий суддя                                                                      Разіна  Т.І.

Судді                                                                                          Іваненко  Ю.Г.

                                                                                          Лосєв  А.М.

28.04.11 (відправлено)