КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2011                                                                                           № 55/6

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:            Іваненко  Ю.Г.

          Лосєва  А.М.

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача: Данилко О.П. – представник за довіреністю № 6821/4 від 30.03.2011;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю НОМЕР_1 від 19.04.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. у справі № 55/6

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Київ

про  відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 9635 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Моторне (транспортне) страхове бюро звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 9635 грн. 77 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми ст. 28, 29, п.п. 38.2.1 ст. 38, п.п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власних наземних транспортних засобів»; ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України; ст. 3, 11, 16, 88, 109, 118-120, 303 ЦПК України; ст.ст. 1, 2, 12, 54-56, 57 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. у справі          № 55/6 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 9635 грн. 77 коп. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (суддя Н.І. Ягічева).

Рішення мотивоване тим, що сплинув строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі та обґрунтоване приписами ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. у справі № 55/6 скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 9686 грн. 77 коп., з яких:  9635 грн. 77 коп. страхового відшкодування та 51 грн. витрат по сплаті державного мита.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність була перервана, оскільки позов до відповідача, як до боржника був пред’явлений 07.06.2010, таким чином строк позовної давності спливає 07.06.2013.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем було подано заяву про залучення до матеріалів справи витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб – підприємців, ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 28.12.2010 у справі за позовом МТСБУ до ОСОБА_3, ОСОБА_1 та приведено розрахунок позовних вимог.

Представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу б/н від 06.04.2011 та позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування у сумі 7963 грн. 41 коп., що була подана до Святошинського районного суду міста Києва.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін,  апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,  15.06.2007 в місті Києві на проспекті Палладіна з вини громадянина ОСОБА_3, який керував автомобілем марки «Юджин» з державним номерним знаком НОМЕР_2, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, що підтверджено довідкою ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 15.06.2007 (а.с.)

Вина громадянина ОСОБА_3 у скоєнні вище значеної ДТП підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 16.07.2007 у справі № 3-22787.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «ЗАЗ 110-380-40» з державним номерним знаком НОМЕР_3, що належить громадянину ОСОБА_4, яким керував ОСОБА_5        

Відповідно до висновку спеціаліста ТОВ «ЕКЛІС» (Звіт № 310), складеного 10.08.2007 суб’єктом оціночної діяльності (сертифікат № 4463/05 виданий 15.12.2005), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Таврія Славута 110380-40 реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП складає 8983 грн. 69 коп.

У зв’язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач здійснив ОСОБА_4 виплату відшкодування в розмірі 7484 грн. 41 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 2306 від 30.10.2007 на суму 7486 грн. 41 коп..

Матеріали справи містять судові рішення, з яких вбачається, що 26.03.2010 Моторне (транспортне) страхове бюро звернулося до Святошинського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування. В ході судового розгляду справи 07.06.2010 Святошинським районним судом залучено до справи ОСОБА_1,  оскільки судом було встановлений факт перебування гр. ОСОБА_3 у трудових відносинах з суб’єктом підприємницької діяльності  ОСОБА_1

Факт перебування гр. ОСОБА_3 у трудових відносинах з суб’єктом підприємницької діяльності  ОСОБА_1  підтверджується трудовим контрактом  від 02.11.2006 р., копія якого знаходиться в справі  (а.с. 14  ).

22.09.2010 р. рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі №2-2004-1/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 7936 грн. 41 коп. суму витрат понесених у зв’язку з відшкодуванням шкоди. В частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суми витрат понесених у зв’язку з відшкодуванням шкоди відмовлено.

Апеляційною інстанцію встановлено, що відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу з ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з суб’єктом підприємницької діяльності фізичної особою ОСОБА_1, шкода завдана під час виконання ним своїх службових обов’язків водія цього суб’єкта господарювання, а тому на нього не може бути покладений обов’язок по відшкодуванню шкоди. Разом з тим, вимоги  вимог МТСБУ до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а тому в цій частині рішення першої інстанції скасоване. Вказані висновки викладені в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 16.11.2010 р. у справі № 22-30864/10.

В апеляційній скарзі зазначено, що 06.12.2011 позивачем була подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16.11.2010.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 28.12.2010 Моторному (транспортному) страховому бюро відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.п. 38.2.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власних наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

 Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу суми понесених витрат в розмірі 9635 грн. 77 коп.

Оскільки 30.10.2007 позивач здійснив страхове відшкодування на підставі Наказу № 1169 від 29.10.2007 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4, то згідно положень  п. 6 ст. 264 ЦК України за регресними  зобов'язаннями  перебіг  позовної  давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що в даному випадку перебіг строку позовної давності почався 01.11.2007 і сплинув через три роки-01.11.2010.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що оскільки він звернувся до господарського суду міста Києва 21.01.2011 з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 згідно ст. 264 ЦК України позовна давність була перервана в зв’язку з тим, що позов до ОСОБА_1, як до боржника був пред’явлений  07.06.2010. Таким чином, на думку позивача, строк позовної давності спливає 07.06.2011.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з вказаним висновком, оскільки позивач до моменту подання позову до господарського суду, не пред’являв до суду позов саме до боржника.   

Згідно ч. 2. ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2010 р. до Святошинського районного суду було подано позов до громадянина ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.

Місцевим господарським судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не є боржником, і на нього не може бути покладений обов’язок відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником від час виконання ним своїх трудових (обов’язків).

На підставі вищевказаної норми обов’язок відшкодування шкоди покладений на ОСОБА_1, як суб’єкта підприємницької діяльності.

Святошинським районним судом міста Києва самостійно було залучено до участі у справі суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, що у подальшому апеляційною інстанцією визнано неправомірним.

Згідно висновку Апеляційного суду міста Києва, викладеному в ухвалі від 16.11.2010 у справі №22-30864/10, вимоги юридичної особи – МТСБУ до іншого суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 ГПК України) окремо від позову юридичної особи до фізичної особи ОСОБА_3, який може бути самостійним і окремим предметом позову.

Апеляційним судом міста Києва скасовано рішення Святошинського районного суду в частині стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 витрат понесених у зв’язку з відшкодуванням шкоди у сумі 9635 грн. 77 коп. скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

З матеріалів справи слідує, що позивач звертався до Святошинського районного суду 07.06.2011 з позовом до громадянина ОСОБА_1, що не є боржником у справі.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу  України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції  правомірно застосовані положення Цивільного кодексу України, а саме те, що  відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач скористався своїм правом та заявив про застосування позовної давності, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд  правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 9635 грн.77коп.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів  зазначає, що відсутні підставі для задоволення апеляційної скарги, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо  відмови в задоволенні позову.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  32-35,  43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 Залишити рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. у справі № 55/6 без змін, апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро без задоволення.    

Головуючий суддя                                                                      Разіна  Т.І.

Судді                                                                                          Іваненко  Ю.Г.

                                                                                          Лосєв  А.М.

28.04.11 (відправлено)