ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.11 Справа № 13/280д/10
Суддя Серкіз В.Г.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Крус”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Вектор-М” , м. Запоріжжя
про визнання договору постачання №29-0410/04 від 29.04.2010р. недійсним
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
від позивача: Рождественський Ю.В., паспорт НОМЕР_1 від 04.02.2000р.
від відповідача: Бобров Д.Л., дов. №б/н від 01.09.2010р.
Розглядається позовна заява ТОВ фірма “Крус”, м. Дніпродзержинськ до ТОВ “Виробничо-комерційне підприємство “Вектор-М” , м. Запоріжжя про визнання договору постачання №29-0410/04 від 29.04.2010р. недійсним .
До розгляду справи по суті, позивач надав до господарського суду письмове клопотання №21-04/2.ЮП від 21.04.2011р., у якому просить господарський суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов’язаною з нею справою №20/5009/1500/1 за позовом ТОВ фірма “Крус” до ТОВ ВКП “Вектор-М” про визначення частково недійсним договору поставки №29-0410/04 від 29.04.2010р.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №13/280д/10, як необґрунтоване.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позові. Позивач стверджує, що у договорі поставки №29-0410/04 від 29.04.2010р., укладеному між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов та вважає, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до якої при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, вважає, що сторонами договору поставки №29-0410/04 від 29.04.2010р. не досягнуто належним чином згоди стосовно предмету договору , зокрема, по номенклатурі та асортименту товару, не визначено точну адресу при постачанні у зв’язку з чим , представник позивача просив господарський суд визнати спірний договір поставки №29-0410/04 від 29.04.2010р., укладений між позивачем та відповідачем недійсним.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив на підставах , викладених у письмовому відзиві на позов, вважає, що сторонами у спірному договорі поставки досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та на час подання позову до господарського суду зобов’язання ТОВ “ВКП “Вектор-М” за договором поставки виконано у повному обсязі, у зв’язку з чим просив господарський суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
29.04.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №29-0410/04, який підписаний директором позивача та відповідача з зазначенням юридичних адрес та реквізитів замовника та постачальника.
У частині 1. зазначеного договору визначено назву, кількість та ціну товару, який продавець (відповідач) зобов’язується передати покупцю (позивачу).
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Оскільки поставка (купівля-продаж) товару спрямована на передачу майна, момент виконання даного обов'язку продавцем, виходячи з ч. 1 ст. 664 ЦК України, є момент доставки товару або отримання товару за його місцезнаходженням, так і інший момент, визначений договором.
Визначаючи у договорі момент виконання обов'язку поставки, є логічним і визначення місця поставки чи знаходження товару, або порядку його визначення, як одного з засобів, спрямованого на своєчасне та належне забезпечення виконання сторонами своїх зобов'язань.
Однак, враховуючи тривалість та багаторазовість дій, що притаманно поставці, місце поставки може бути узгоджено сторонам і у ході виконання договору. Умови договору можуть містити дані про порядок узгодження місця поставки, проте цивільне законодавство не вимагає їх обов'язкову присутність у договорі. Отже, їх відсутність може тільки свідчити про те, що дані умови сторонами не визначені, як необхідні.
Відповідно до п. 4.2. Договору поставки №29-0410/04 від 29.04.2010р. - поставка товару здійснюється на умовах DDP - Криворізька ТЕС, м. Зеленодольськ, Апостолівський район, Дніпропетровська область; Придніпровська ТЕС , м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 1; Запорізька ТЕС, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова,95.
Таким чином, визначення місця поставки пов'язано з виконанням договору, і жодним чином не впливає на дійсність договору.
Місцезнаходження Криворізької ТЕС є загальновідомим фактом і не потребує додаткового узгодження сторонами, що підтверджується відсутністю з боку позивача до відповідача претензій щодо строків та місця поставки товару за договором поставки.
Пункт 4.2 договору поставки не суперечить актам цивільного законодавства та спростовує доводи позивача про відсутність згоди щодо місця поставки.
Також, позивач у позові зазначає, що сторони не досягли згоди щодо номенклатури та асортименту товару, а саме у п. 1.1. розділу 5 Таблиці не визначили ГОСТ товару, який має передати продавець у власність покупця.
Господарський суд не може погодитись з позивачем, що сторонами у спірному договорі не досягнуто згоди щодо номенклатури та асортименту товару.
Діючим законодавством не передбачено обов'язкова наявність у договорі поставки такого реквізиту як ГОСТ продукції, що поставляється.
Виходячи зі змісту ст. 268 Господарського кодексу України наявність в договорі вимог щодо якості не обов'язкова, при цьому такі вимоги визначаються відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмету договору чи загальних критеріїв якості.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України - договір поставки укладається на розсуд сторін.
Можливість врегулювання сторонами договору своїх відносин на власний розсуд, відступивши від положень актів цивільного законодавства, також передбачена абзацом 1 частини 3 статті 6 ЦК України та визначення номенклатури товару без зазначення ГОСТу не суперечить актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Крус” про визнання недійсним договору поставки №29-0410/04 від 29.04.2010р є необґрунтованими, не відповідають чинному законодавству та умовам договору та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 82, 84,85 ГПК України, ст. суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 21.04.2011р.
Суддя В.Г. Серкіз