АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2011р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В., при секретарі – Пугачовій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 грудня 2010року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, -
встановила:
20.04.2010р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила розірвати договір довічного утримання, укладений 18 серпня 2005р. між нею та відповідачкою, визнати за нею право власності на квартиру, посилаючись па те, що відповідачка не виконує належним чином умови договору (а.с.3-4).
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що вона в повній мірі виконує свої обов’язки за договором довічного утримання (а.с.15-16).
Рішенням суду від 13 грудня 2010р. позов ОСОБА_2 задоволено. Суд розірвав договір довічного утримання укладений 18 серпня 2005р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 1826; анульовано правову реєстрацію квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1; визнав за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, що складається із двох житлових кімнат, житловою площею 27,2кв.м., загальною площею 48,9кв.м. (а.с.63, 64-65).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову, при цьому апелянт посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки позивачкою не надано суду жодного доказу на підтвердження свого позову, суд не врахував, що договір був укладений більш ніж 5 років, на протязі яких вона виконувала свої обов’язки за договором належним чином та створювала для позивачці комфортні умови для її проживання (а.с.66-68).
Колегія суддів, заслухав суддю доповідача, представника апелянта, позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала договір довічного утримання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.
Судом першої інстанції були встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.
18 серпня 2005року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір довічного утримання, який нотаріально посвідчений приватний нотаріусом ОСОБА_3 (а.с.5). За умовами зазначеного договору ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, яка складається із двох житлових кімнат, житловою площею 27,2кв.м., загальною площею 48,0кв.м., а ОСОБА_1 зобов'язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_2, забезпечувати її харчуванням, медикаментами, одягом, доглядом, необхідною допомогою, зберігати в її безкоштовному довічному користуванні всю вищевказану квартиру. Вартість матеріального забезпечення (харчування, медикаментів, одягу, догляду і необхідної допомоги) сторони визначили у розмірі 400грн. в місяць з урахуванням інфляції та індексації.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються статтями 744-756 ЦК України. Відповідно до вимог ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.
Згідно чинного законодавства позивачці ОСОБА_2 надано право вимагати належного виконання умов договору довічного утримання, а у разі відмови набувача надавати необхідне матеріально забезпечення та допомогу, ставити питання про розірвання договору.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надані відповідачкою ОСОБА_1 суду першої інстанції квитанції та чеки щодо встановлення у квартирі броньованих дверей та решіток на вікна, проведення ремонту, сплату комунальних платежів за квартиру не можуть вважатися доказом належного виконання своїх обов’язків за договором довічного утримання, оскільки сутність договору передбачає в першу чергу догляд за людиною довічно, який потребує людина за станом здоров'я та віком (харчування, медикаменти, одяг, догляд, необхідна допомога), а не лише проведення ремонтних робіт у квартирі.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, що вона надавала позивачці допомогу, яку вона потребує, не надано доказів, що нею належним чином виконувалися обов'язки за договором довічного утримання.
Судом вірно оцінені надані сторонами докази.
Згідно ч.1 ст.756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Судова колегія не приймає до уваги доводи представника відповідача відносно того, що подана позивачем ОСОБА_2 заява про визнання апеляційної скарги та відмова від позову, свідчать про безпідставність заявлених нею позовних вимог. Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції, після роз’яснення позивачу ОСОБА_2 наслідків її відмови від позову, вона пояснила, що вказану заяву написала під тиском з боку відповідачки ОСОБА_1, не розуміла в повної мірі наслідків такої заяви, так як відповідачка вимогає у неї повернення грошей витрачених на неї. Позивач ОСОБА_2 також пояснила, що вона категорично не бажає бачити відповідачку, наполягає на розірванні договору довічного утримання і залишення рішення суду першої інстанції в силі.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13грудня 2010року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : І.П. Сидоренко
Судді : Т.В. Цюра
Є.С. Сєвєрова