ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
13.11.07р. |
|
Справа № А38/467-07 |
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до В-1 Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
В-2 Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення
Суддя Бишевська Н. А.
Секретар судового засідання Бикова А.О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: ОСОБА_2, дов. від 07.03.2007 року
Від відповідача-1: Яковенко Є.О., дов. № 103/10/10-029 від 09.01.2007 року
Від відповідача-2: Товста Н.А., дов. № 25249/10/10-1 від 11.10.2007 року, Драган О.І., дов. № 10029/10/10-1 від 14.05.2007 року
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ до В1 - Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та В2 -Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про визнання неправомірними дій по проведенню перевірки та визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність проведення перевірки без попереднього повідомлення про проведення перевірки, перевищення працівниками податкової інспекції службових повноважень, складання акту перевірки, форма якого не відповідає вимогам законодавства. Позивач зазначає, що оскільки перевірка є незаконною, то і результати перевірки, які зафіксовані актом, форма якого не затверджена, є такими, що отримані з порушенням закону. Звідси, нарахування штрафних санкцій та притягнення до відповідальності позивача, є безпідставним.
Представник Відповідача-1 заперечує проти задоволення адміністративного позову посилаючись на правильність та законність проведення перевірки, на підтвердження чого долучає відповідні докази в справу та порушення позивачем п.п. 1, 2, 9, 11, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Представник відповідача-2 заперечує проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на факти порушень, встановлених в результаті проведення перевірок, законність та обґрунтованість проведеної перевірки на підтвердження чого долучив до справи відповідні матеріали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
На підставі направлень на проведення перевірок, виданих ДПА у Дніпропетровській області №№ 1115, 1116 від 22.02.2007 року та плану-графіку проведення перевірок, співробітниками ДПА у Дніпропетровській області проведено перевірку кіоску по вул.. Калинова, 37 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. Вищевказаний кіоск Позивач орендує з метою здійснення роздрібної торгівлі (договір оренди від 16.01.2006 року).
За результатами перевірки співробітниками ДПА у Дніпропетровській області складено акт перевірки №001628 від 26.02.07 р.
Згідно акту №001628 від 26.02.07 р. виявлено порушення пп. 1, 2, 9, 13 ст.13 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ (надалі -Закон про РРО), а саме:
- непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на суму 86,85 грн.;
- невидача розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- не роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків та не зберігання їх в КОРО;
- незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 270, 05 грн..
Відповідальність за вищезазначені порушення встановлена п. 1, 4, 6 ст. 17, ст. 22 Закону про РРО. А саме:
- ст. 17 п. 1 -у п'ятикратному розмірі суми здійсненої розрахункової операції:
86,85 грн.х5=434,25 грн.
- ст. 22 -у п'ятикратному розмірі встановленої невідповідності:
270,05 грн.х5=1350, 25 грн.
- ст. 17 п. 4 -20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -340,00 грн.;
- ст. 17 п. 6 -п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:
17, 00 грн.х5=85.
Всього рішенням № 0000542330/0 від 07.03.2007 року до позивача застосовані штрафні санкції на суму 2209, 50 грн.
Позивач просить визнати неправомірною перевірку та недійсним вищезазначене рішення.
Суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Щодо правомірності проведення перевірки то суд зазначає, що згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. №509-ХІІ (надалі -Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
У відповідності до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно ст.11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Умови допуску посадових осіб органів ДПС визначаються ст.11І Закону України «Про державну податкову службу в Україні»
Ч.1 ст.15 Закону про РРО встановлює, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Ст.16 Закону про РРО передбачає, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Таким чином, поняття позапланової виїзної перевірки, визначеної ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не поширюється на перевірки по дотриманню вимог Закону про РРО.
Крім того до матеріалів справи залучені копії направлень на проведення перевірки, видані працівникам податкового органу та план-графік проведення перевірок, затверджений головою ДПА у Дніпропетровській області, який передбачає проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу оперативного контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу оперативного контролю ДПА у Дніпропетровській області на відповідні періоди 2007р.
У відповідності до вищезазначеного, податкові органи мали право проводити перевірку позивача, згідно з затвердженим керівництвом податкових органів планом графіком проведення перевірок.
Що до факту порушень, викладених в актах перевірки, суд зазначає, що оскільки позивачем ані в матеріалах справи ані в судовому засіданні не заперечується сам факт наявності чи відсутності порушень, а основними аргументами є лише порушення податковим органом порядку проведення та оформлення перевірок, зафіксовані актами перевірки порушення не спростовані позивачем, та є підставою для застосування фінансових санкцій.
Таким чином, порушення, викладені в акті перевірки, доведені доданими Відповідачами документами, не спростовані Позивачем, та є такими, за які настає відповідальність згідно Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Враховуючи все вищевикладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, розділом VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Постанова підписана в повному обсязі 26.12.07р.