В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

23.03.2011 Справа №1-76/11

Тернопільській міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого                                   Ломакіна В.Є.

за участю секретаря                    Свірської І.Б.

прокурора                              Максимика Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кровінка Теребовлянського району Тернопільської області, українця, громадянина України з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, жителя АДРЕСА_1,  раніше судимого:

-          02.07.1996 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 144 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна. Звільнений, згідно постанови Пісчанського районного суду Вінницької області від 20.12.1996 року умовно-достроково на не відбутий термін 8 місяців 10 днів;

                                        -          08.09.1997 року Теребовлянським районним судом                                                                                 Тернопільської області за ч. 1 ст. 117 КК України (в редакції                                                                       1960 року) до 4 років 4 місяців позбавлення волі. Звільнений                                                                       31.10.2001 року по відбуттю покарання;

                                        -          05.06.2006 року Теребовлянським районним судом                                                                                 Тернопільської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6                                                                       місяців позбавлення волі. Звільнений на підставі постанови                                                                       Сихівського районного суду м. Львова від 06.10.2008 року з                                                                       заміною на виправні роботи, терміном 1 рік 10 місяців 5 днів з                                                             відрахуванням 20% заробітку.

за ч.2 ст.389 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_1, згідно вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 червня 2006 року засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном 04 роки 06 місяців. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання, призначену вироком Теребовлянського районного суду від 05 червня 2006 року, на більш м’яке - 01 рік 10 місяців 05 днів виправних робіт з відрахуванням 20% заробітної плати в доход держави. Для виконання покарання ОСОБА_1 зобов’язали являтись на реєстрацію в Тернопільський районний підрозділ Теребовлянського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції в Тернопільській області. 15 жовтня 2008 року інспектором кримінально-виконавчої інспекції підсудний був ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання, неодноразово попередженим про відповідальність за ухилення від відбуття покарання у вигляді виправних робіт, і маючи можливість виконати свій обов’язок, ОСОБА_1, всупереч встановленим нормам КВК України, порушив порядок та умови відбування покарання, а саме: на виклики до кримінально-виконавчої інспекції 23 червня 2009 року, 11 серпня 2009 року, 08 вересня 2009 року не з’являвся, а після 13 жовтня 2009 року до 23 березня 2010 року взагалі припинив з’являтись до КВІ, чим грубо порушив вимоги ст. 41 КВК України. З вересня 2009 року без поважних причин не виходив на роботу в ПП «Астра», що в с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, тим самим ухиляючись від виконання встановлених рішенням суду виправних робіт. Окрім цього, наказом директора приватного підприємства «Астра»№18, від 16 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 прийнятий на роботу автослюсарем із заробітною платою 750 гривень на місяць. За невихід на роботу 01 жовтня 2009 року, наказом №3 приватного підприємства «Астра», ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Після звільнення з місця роботи, ОСОБА_1 не повідомив про це КВІ, та станом на 07 травня 2010 року ніде не працював.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що у 2009 році він не добросовісно ставився до вимоги з’являтись на реєстрацію в КВІ та допускав пропуски, в зв’язку з чим інспектором КВІ йому виносились письмові попередження про кримінальну відповідальність в разі неявок. З жовтня 2009 року у призначені дні на реєстрацію в КВІ він не з’являвся. У січні 2010 року його було доставлено в КВІ працівниками міліції, де в нього було відібрано пояснення про причини неявки та в черговий раз повідомлено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. З моменту прийняття на роботу в ПП «Астра», заробітна плата йому не виплачувалась, як повідомив йому директор даного підприємства, у зв’язку із складним фінансовим становищем підприємства «Астра», проте відрахування у дохід держави в розмірі 20% від зарплати проводились вчасно. Не зважаючи на невиплату заробітної плати, він ходив на роботу. У вересні 2009 року він захворів і тому не виходив на роботу, проте до лікаря не звертався, тому підтверджуючих документів за місцем роботи не представив. В подальшому він на роботу не з’являвся, так як не отримував виклики від ОСОБА_2 Пізніше йому стало відомо, що у зв’язку з невиходом на роботу, з 01 жовтня 2009 його звільнено з ПП «Астра»за порушення трудової дисципліни.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочину, згідно пред’явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильність розуміння підсудним зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз’яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.     

          Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового слідства його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього покарання.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, конкретні обставини справи, обставини, які пом’якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання підсудного йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання або перебування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобов’язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній –підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання або перебування.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий В. Є. Ломакін