ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р.                                                           Справа № 19/61-10  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В.,

суддя-доповідач Білоусова Я.О., суддя  Пуль О.А.,

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції- Гриценка Б.М., (дов. №93/10/18-Н від 11.08.2010р.), Мурай О.Р. (дов. №736 від 17.06.2010р.),

ТОВ "Катана"- Пономаренка В.П. (дов. б/н від 14.03.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Катана" (вх.  №766 С/2-7) на постанову господарського суду Сумської області від 24.06.10р. у справі № 19/61-10

за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі

Сумської обласної дирекції, м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана", м. Суми,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції звернулося до господарського суду Сумської області з заявою про визнання боржника - ТОВ “Катана” банкрутом на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мотивуючи свої вимоги тим, що боржник має заборгованість перед кредитором у сумі 1724903,94 грн. та припинив свою підприємницьку діяльність.

Постановою господарського суду Сумської області від 24.06.2010р. (суддя Спиридонова Н.О.) визнано ТОВ "Катана" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Нагорнєву Тетяну Володимирівну. Зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та виконати інші дії, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Боржник, ТОВ "Катана" з постановою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Сумської області від 24.06.2010р. скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. постанову господарського суду Сумської області від 24.06.2010р. скасовано. Провадження у справі припинено з тих підстав, що виходячи з приписів чинного законодавства, відносно юридичної особи, щодо якої повноважним органом прийнято рішення про ліквідацію (припинення), яка знаходиться у стані припинення, не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за заявою будь-якого кредитора на підставі інших норм законодавства про банкрутство, зокрема, статті 52 Закону, оскільки положення статті 51 Закону є спеціальними та визначають особливості провадження у справах про банкрутство такої категорії, як боржники, які  ліквідуються власником. Тому у господарського суду були відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Катана»на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».  

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що чинним законодавством про банкрутство не передбачено прямої заборони кредитору на порушення справи про банкрутство боржника, який перебуває в ліквідаційній процедурі, введеній, наприклад, за рішенням суду про припинення юридичної особи боржника або у випадку самоліквідації боржника за рішенням його органу управління. На момент порушення провадження у справі про банкрутство (10.06.2010року) та прийняття постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом (24.06.2010року), процедура самоліквідації боржника за ініціативою власника була завершена складенням ліквідаційного балансу та затвердженням його власником. Встановлення обставин завершення процедури самоліквідації має значення для правильності висновків суду про припинення господарської діяльності боржником, що є однією з передумов порушення провадження за статтею 52 Закону. Встановлення обставин завершення процедури самоліквідації, внаслідок якої вимоги скаржника, підтверджені судовим рішенням та виконавчим документом, переданим ліквідатору Бондарю М.І. на виконання, залишились незадоволеними, має значення для обґрунтування підстав порушення справи про банкрутство за заявою кредитора, чиї вимоги залишились незадоволеними в процедурі самоліквідації.

У судовому засіданні апелянт підтримує апеляційну скаргу та просить постанову господарського суду Сумської області від 24.06.2010р. скасувати.

Ліквідатор ТОВ «Катана» Бондар М.І.  надав додаткове письмове обґрунтування апеляційної скарги (вх. №3440 від 01.04.2011р.), в якому просить апеляційну скаргу задовольнити.

Ліквідатор Нагорнєва Т.В. у судове засідання не з’явилась, про причини не з’явлення суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи ухвалою суду від 14.03.2011р., але у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  встановила.

10.06.2010р. господарським судом Сумської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Катана»за заявою ініціюючого кредитора- Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції.

Заява про визнання боржника банкрутом мотивована тим, що боржник має заборгованість перед кредитором у сумі 1724903, 94 грн., на підтвердження чого надано копію рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 04.09.2009р. по справі № 2-2474/2009 про стягнення в солідарному порядку зазначеної суми з боржника, ОСОБА_1, який є засновником та 100% власником боржника,  Зарічним відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції 27.11.2009 року відкрито виконавче провадження, а також тим, що боржник  припинив свою підприємницьку діяльність.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22.02.2010р. до реєстру було внесено запис №7 щодо внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник проти порушення провадження у справі заперечує, посилаючись на те, що він знаходиться на стадії припинення господарської діяльності за рішенням власника шляхом ліквідації і справа про його банкрутство може бути порушена лише в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою ліквідатора (ліквідаційної комісії). Крім того, як зазначає боржник, обов’язковою умовою для порушення справи про банкрутство в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Рішенням власника №1/10 від 19.02.2010р., яке додано боржником до своїх заперечень,  було вирішено ліквідувати ТОВ «Катана»та призначити ліквідатором Бондаря М.І., а також зобов’язано ліквідатора негайно приступити до виконання своїх обов’язків.

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Частиною 1 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, ліквідатором боржника не було виконано зазначених вимог і не проведено необхідних дій по ліквідації боржника.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, процедура банкрутства, яка регламентована статтею 52 Закону, передбачає можливість порушення провадження у справі ініціюючим кредитором за однієї з альтернативних підстав, зокрема, у випадку наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності. Такий висновок узгоджується  з Постановою Верховного суду України №15 від 18.12.2009року "Про судову практику у справах про банкрутство".

          Відповідно до частини 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Статтею 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, прийняття рішень про припинення юридичної особи, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, в Єдиному державному реєстрі містяться дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію, тощо).

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, прийняття рішення власника (органу управління) про ліквідацію юридичної особи та утворення ліквідаційної комісії є одним із шляхів, яким можна припинити господарську діяльність, однак внесення запису про прийняття рішення про припинення до Єдиного державного реєстру  не означає фактичного припинення господарської діяльності, оскільки голова ліквідаційної комісії не позбавлений повноважень щодо завершення виробничого циклу в ході припинення господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частини 1,2 статті Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Частина 1 статті 55 Господарського кодексу України визначає, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що  рішенням засновника ТОВ «Катана»від 10.06.2010 року ОСОБА_1 затверджено ліквідаційний баланс банкрута (а.с.25-а.с.28 т.2) та доручено ліквідатору або уповноваженій ним особі виключити ТОВ «Катана»з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Виходячи з наведеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про завершення виробничого циклу в ході припинення господарської діяльності підприємства та відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 06.07.2010 року, на  момент прийняття оскаржуваної постанови про визнання  ТОВ «Катана» банкрутом запис про державну реєстрацію в ЄДРПОУ був чинний і особа знаходилась в стані припинення підприємницької діяльності.

Також матеріалами справи підтверджується, що ліквідаційний баланс ТОВ «Катана»був затверджений за наявності непогашених кредиторський вимог у розмірі 1729813грн., що становить сума відповідно до виконавчого листа виданого на виконання рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 04.09.2009р. по справі № 2-2474/2009 про стягнення в солідарному порядку зазначеної суми з боржника та  ОСОБА_1 (1728838,78грн. заборгованості +850грн. судового збору + 125грн. на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу = 1729813грн.).

Непогашення наявної  перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості на момент затвердження ліквідаційного балансу підтверджується також листом ліквідатора власнику ТОВ «Катана» від 13.05.2010 року, яким ліквідатор пропонує прийняти ОСОБА_1  на себе зобов’язання по виконанню виконавчого листа Ковпаківського райсуду (а.с. 95 т. 1).

Крім того ліквідатором до матеріалів справи не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів в розмінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували виконання виконавчого документу виданого Ковпаківським районним судом м.Суми від 04.09.2009р. та переданого ліквідатору ТОВ «Катана»саме для подальшого виконання. Про те, що ліквідатор погоджувався з наведеним твердженням свідчить також його лист направлений на адресу керівника Зарічного ВДВС Сумського МУЮ за №003/05/10 від 07.05.2010 року  (а.с. 91 т.1).

Наведене спростовує доводи апелянта про те, що судові рішення підлягають виконанню виключно на підставі заяв кредиторів  про визнання їх вимог.

З урахуванням викладеного  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на підставі п. 2 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором надано клопотання про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого  Нагорнєвої Т.В., а також заява арбітражного керуючого Нагорнєвої Т.В. про участь у справі про банкрутство ТОВ «Катана».

Згідно частин 2, 3, 4 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. У разі виявлення майна відсутнього боржника ліквідатора має бути замінено за клопотанням кредитора арбітражним керуючим, про що господарський суд виносить ухвалу.  У разі, якщо кредитор не подав до господарського суду клопотання щодо кандидатури арбітражного керуючого (ліквідатора), ухвала господарського суду надсилається державному органу з питань банкрутства, якою зобов'язується протягом семи днів від дати винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу з питань банкрутства.

Тому, судом першої інстанції правомірно призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.      Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України      Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.      

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови по даній справі, тому постанову господарського суду  Сумської області від 24.06.2010р. по справі  №19/61-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

Керуючись  статтями   91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

                                             ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу  ТОВ «Катана»залишити без задоволення.

Постанову господарського суду  Сумської області від 24.06.2010р. по справі  №19/61-10 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.

Суддя                                                                                           Білоусова Я.О.  

Суддя                                                                                           Пуль О.А.  

Повний текст постанови складено 11.04.2011р.