У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Пилипчука П.П.,

суддів Пивовара В.Ф. і Редьки А.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2011 року  кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Петровського районного суду міста Донецька від 03 лютого 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2009 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Донецька, громадянина України, судимого в липні 2006 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; на підставі статей 75 і 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 153 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 152 КК України на 6 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 7 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно за сукупністю вироків призначено 8 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_5 1 011 грн. 30 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_4 засуджено за те, що він 14 березня 2008 року приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи по вул. Чусовській в Петровському районі міста Донецька, будучи в стані алкогольного сп’яніння, з метою реалізації умислу, спрямованого на задоволення статевої пристрасті, здійснив напад на ОСОБА_5 Застосовуючи фізичне насильство, засуджений обхватив потерпілу рукою за шию, затягнув її на пустир, розташований біля будинку № 2 по зазначеній вулиці, де повалив на насип із гілок.

Погрожуючи застосуванням до потерпілої фізичного насильства, а також застосувавши до неї фізичне насильство і заподіявши при цьому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_4 подолав її волю до опору й задовольнив з нею  свою статеву пристрасть неприродним способом, після чого зґвалтував її.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2009 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_5 він не ґвалтував і за ч. 2 ст. 152 КК України його засуджено безпідставно. Вказує, що судами першої й апеляційної інстанцій неправильно застосовано кримінальний закон та дано неправильну оцінку доказам. Призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину і даним про його особу. За змістом скарги просить судові рішення щодо нього в частині засудження його за ч. 2 ст. 152 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити, а також пом’якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Свої висновки про винність ОСОБА_4 у вчиненні ним повторно злочину, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції дослідив і перевірив під час розгляду справи та дав їм належну оцінку. Зокрема, суд виходив із показань потерпілої ОСОБА_5, показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших доказів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 зазначаючи, що він не ґвалтував потерпілу, просить зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, а саме скасувати судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Однак, відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої чи апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.  

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно. Покарання йому призначено з дотриманням вимог, передбачених статтями 65–67 КК України –   суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати його надмірно суворим  немає.

Оскільки підстави, передбачені ст. 398 КПК України, для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_4 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 розділу ХІІІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-VІ від 7 липня 2010 року, ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року і № 3323-ІV від 12 січня 2006 року), колегія суддів

у х в а л и л а:

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Петровського районного суду міста Донецька від 03 лютого 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2009 року щодо нього відмовити .

Судді:

Пилипчук П.П.         Пивовар В.Ф.           Редька А.І.