Справа №  2-а-636/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          15 квітня 2011 року cуддя Печерського районного суду Крижанівська  Г.  В. ,  розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про перерахунок пенсії працюючого пенсіонера та стягнення недоотриманої пенсії,

В С Т А Н О В И В:

позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача та обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказала, що вона одержує державну пенсію за віком, призначену їй Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва. Крім того зазначила, що в січні місяці 2011 року звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», разом з тим, відповідний перерахунок був проведений з порушення норм ст.ст. 40,42 вказаного Закону.

Позивачка також вказала, що бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії позивача є протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.  

Представник відповідача направив до суду свої заперечення та вказав, що відповідач діяв у межах  наданих йому повноважень.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові заперечення представника відповідача, дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1, 1947 року народження, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.

Після призначення позивачеві пенсії за віком вона продовжувала трудову діяльність.

19 січня 2011 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно визначеного ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»порядку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та письмових заперечень представника відповідача, перерахунок пенсії позивачеві проведено та обчислено із середньомісячного заробітку по народному господарству за 2007 рік.

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Підпунктами 9,10 пункту 35 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до статей 40,42 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески. та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Посилання представника відповідача на те, що внаслідок визнання зазначених змін неконституційними виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося, не можуть бути прийняті судом до уваги, як такі, що не ґрунтуються  на нормах чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це визначений державою розмір пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

 Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати пенсію в подальшому, суд зазначає, що нормами КАС України не передбачено права особи звернутися з адміністративним позовом до суду з вимогою захисту права на майбутнє, а відтак, такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в суді.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до  п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Статтею 256 КАС України визначено, що негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Керуючись статтями 9, 69-71, 90, 94, 97,100, 158-163, 183-2, 256 КАС України, суд,  

П О С Т А Н О В И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про перерахунок пенсії працюючого пенсіонера та стягнення недоотриманої пенсії –задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»ОСОБА_1 –протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі                м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період починаючи з 19 січня 2011 року по 15 квітня 2011 року з урахуванням проведених виплат із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 календарний рік.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                                    Г. В. Крижанівська