Справа №  2-а-1784/11  р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 18.03.2011  року  Суддя  Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Русіна Алла Анатоліївна,розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -   

ВСТАНОВИВ  :

               Позивач  звернулася  до суду  з зазначеною заявою  і вказала, що  згідно Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»вона є дитиною війни.   

                Згідно ст. 6 Зазначеного  Закону  відповідач  зобов'язаний  виплачувати їй щомісячну державну  соціальну допомогу, як дитині  війни, в розмірі  30% мінімальної пенсії  за віком, але з 01.01.2008 року  і по даний час  виплачує  лише 10%.   

               Просить визнати дії відповідача  по невиплаті їй щомісячної державної соціальної  допомоги  в повному  обсязі  неправомірними .   

                Зобов»язати  відповідача перерахувати  їй пенсію  з врахуванням  державної  соціальної допомоги, як дитині  війни, з 01 січня 2007 року  відповідно до вимог  ст. 6 Закону України  «Про соціальний  захист  дітей війни»та здійснювати  їй виплату  в період  дії ст. 6  Зазначеного Закону. 

               Згідно вимог ст. 183-2 КАС України адміністративні справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання пенсійних виплат, виплат та пільг дітям війни можуть розглядатися суддею в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

               11.02.2011 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, копії якої надіслано сторонам.  

               Відповідач в установлений законом строк надав суду заперечення проти позову в якому зазначив, що Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Новоукраїнському районі є виконавчим органом, який діє на підставі законодавчих актів та нормативних документів. В зв’язку з тим, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України № 2195 відсутній, УПФ при виплаті соціальної допомоги дітям війни керується постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в 2008-2010 роках виплачує позивачу соціальну допомогу в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що становить 49,80 грн., тобто діє правомірно.   

      Відповідач вважає, що позивач безпідставно пропустила шестимісячний строк для звернення до суду, просить в поновленні пропущеного строку звернення до суду відмовити, позов залишити без задоволення, дії УПФУ в Новоукраїнському районі вважати такими, що не суперечать діючому законодавству.   

      Дослідивши матеріали справи, заперечення відповідача, проаналізувавши положення чинного законодавства вважаю, що наявних в справі доказів достатньо для розгляду справи в порядку скороченого провадження і позов підлягає задоволенню з наступних підстав.   

                     Згідно ст. 1  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначено, що дитина війни - це особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої  світової  війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.             

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1  відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку  в УПФ України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області,  має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах адміністративної  справи: паспортом серії НОМЕР_1 (а/с –4), посвідченням НОМЕР_2 (а/с - 5) з відміткою «дитина війни», тобто на неї розповсюджуються всі  пільги та соціальні  гарантії , передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».   

                Згідно ст. 72 КАС України дана обставина доказування не потребує як така, що визнається сторонами, сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання немає.   

В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.   

      Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.   

                П.п. 3,  4 ст. 22, ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що Управління Пенсійного Фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішенні  про місцевий бюджет.   

                Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-VI  від 09.07.2003 року, відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

                У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.   

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»(заява № 63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.    

Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV, на 2007 рік зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнанні неконституційними.   

Згідно пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”      від 28.12.2007 року №107-VI, ст.6 акону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV, викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від  22.10.1993 року №3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від   22 травня 2008 року №10-рп/2008,   пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  від 28.12.2007 року №107-VI, визнано неконституційним.   

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.   

Отже, з 9 липня по 31 грудня 2007 року позивач мав правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 “Про соціальний захист дітей війни”, і тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.   

           З 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року позивачу правомірно нараховано підвищення пенсії на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 22 травня 2008 року позивач має право на отримання підвищення пенсії не на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до 31 грудня 2008 року.   

У період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не був обмежений у дії.   Відповідач  в запереченні  проти  позову  зазначає, що  позивач  пропустив  строк  звернення до  суду без поважних причин , тому  в поновленні  строку  необхідно відмовити .

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС  України, чинної  до 03.08.2010 року, для звернення  до адміністративного суду за захистом прав, свобод, інтересів для особи  було встановлено річний строк, який, якщо не встановлено  інше, обчислювався  з дня, коли  особа  дізналася  або повинна  була дізнатися про порушення її прав, свобод, інтересів.   

                Законом України № 2353-У1 від 07.07.2010 року  «Про  судоустрій  та статус  суддів», що  набрав  чинності  з 03.08.2010 року , внесено зміни  до ч. 2 ст. 99 КАС України , для звернення  до суду  встановлено  шестимісячний строк .   

               Крім того , відповідно до  рішення Конституційного  Суду України  № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року  зазначена  категорія  справ  про  призначення, перерахунок, здійснення, надання  та  одержання  пенсійних  виплат, виплат та пільг дітям війни  з 09.09.2010 року  має розглядатися  не  в цивільному судочинстві  застосуванням  положень ЦПК України, а  в  адміністративному  судочинстві, з застосуванням  норм КАС України , що також вплинуло  на строки звернення до суду .   

Позивач  звернувся  до суду  з адміністративним позовом  10.02.2011 року   і просить   поновити  йому строк  звернення  до суду  та задовольнити  його  вимоги  щодо  перерахунку пенсії як дитині  війни  з 01.01.2007 року  .   

              Позивачу  про вказані  зміни  до чинного законодавства  до 10.02.2011 року  відомо не було,  і будь-яким  іншим чином  дізнатись  про  них вона  не могла .

          Крім того, позивач є людиною похилого віку, юридично необізнана, не знала про порушення її прав у недоплатах до пенсії, тому позовні вимоги про поновлення строку для звернення до суду для захисту порушеного права на доплату до пенсії підлягають задоволенню.

Ст. 71 КАС України  передбачено, що кожна сторона повинна довести  ті обставини, на яких  ґрунтуються  її вимоги  та  заперечення. Якщо  відповідач, суб»єкт владних повноважень, заперечує проти  адміністративного  позову, то обов»язок  щодо  доказування  правомірності  свого  рішення  покладається на нього.   

                Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги  як дитині війни за 09.07.2007 року по 31.12.2010  року.   

 Доводи  відповідача  в частині  неврегульованості  на законодавчому  рівні  порядку  здійснення доплат  особам, які мають статус дітей війни  не може бути  підставою  для не здійснення  таких виплат або відмови  в задоволенні  позову .   

           Відповідно  до п.1, п.3, п. 15 «Положення  про Пенсійний Фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України  від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний Фонд України є центральним  органом  виконавчої влади,  одним з основних завдань якого є забезпечення  своєчасного  і в повному  обсязі фінансування  та виплати пенсій, допомоги  на  поховання, інших виплат і   здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворенні  в установленому  порядку головні управління  Фонду  в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління  в районах, містах  і районах у містах.   

Згідно ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсія  призначається  та перераховується  відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.   

Позивачем пред’явлено  позовні вимоги  до управління Пенсійного Фонду України  в Новоукраїнському  районі  Кіровоградської області, де вона перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни».   

Таким чином, обов’язок  по нарахуванню та виплаті  доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»покладено  на УПФУ в Новоукраїнському районі Кіровоградської області, за місцем  проживання позивача.   

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку держави у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.   

У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі відповідних відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за відповідні періоди.     

Керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII, ст. 28 Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-I, ст.58, п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  від 28.12.2007 року №107-VI, рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007,  від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, ст. ст. 158 –163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -   

П О С ТА Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду для захисту порушеного права на доплату до пенсії.   

Адміністративний  позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково. 

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському  районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком  відповідно до  ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати позивачу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік, включно, 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, включно, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, включно та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року  включно   з  урахуванням  різниці, яка була  виплачена  позивачу  в цей період .

Стягнути з державного бюджету на користь  ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.  

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання  копії постанови.  

Суддя:А. А. Русіна