ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.04.11 р. Справа № 10/50пн
за позовом: Публічного акціонерного товариства „Норд”, м.Донецьк,
ЄДРПОУ 13533086
до відповідача 1: Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, ЄДРПОУ 33852448
до відповідача 2: Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь,
ЄДРПОУ 04052784
про визнання права власності
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
Від позивача: Шубчинська Л.М. – по дов.
Від відповідача 1: ОСОБА_1 – гол.спец.
Від відповідача 2: ОСОБА_1 – гол.спец.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Публічне акціонерне товариство „Норд”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про визнання права власності на нерухоме майно – будівлю, розташовану за адресою: вул.Фонтанна, 28, м.Маріуполь.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що Публічне акціонерне товариство „Норд” добросовісно, відкрито, безперервно володіє вказаним майном з 14.05.1990р., внаслідок чого позивач має право на набуття права власності на будівлю по вул.Фонтанній, 28 у м.Маріуполі з урахуванням приписів ст.344 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві №379 від 21.03.2011р. повідомив суд про відсутність з боку Маріупольської міської ради будь-яких дій, які б свідчили про невизнання або оспорювання права власності позивача на зазначене майно.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.04.2011р. за клопотанням позивача до участі у розгляді справи у якості відповідача 2 залучено виконавчий комітет Маріупольської міської ради, м.Маріуполь.
Відповідач 2 у відзиві №459 від 08.04.2011р. повідомив суд про ті обставини, що виконавчий комітет Маріупольської міської ради не оспорює право власності Публічного акціонерного товариства „Норд” на нерухоме майно, яке є предметом позовних вимог по цій справі.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідачів 1, 2, суд вважає позовні вимоги неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання права. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб’єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
За висновками суду, виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи відзивів на позовну заяву №379 від 21.03.2011р. і №459 від 08.04.2011р. відповідно Маріупольської міської ради та виконавчого комітету Маріупольської міської ради право власності позивача на вказаний об’єкт нерухомості відповідачами не заперечується та не оспорюється.
В судовому засіданні 11.04.2011р., на питання суду щодо наявності будь-яких документів, які б підтверджували невизнання відповідачами права власності позивача на спірне майно, представником позивача були надані пояснення щодо відсутності таких документів.
Одночасно, у зв'язку із відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірне майно, останні також не могли бути втрачені позивачем.
За таких обставин, відсутність будь-якого оспорювання відповідачами прав позивача на нерухоме майно – будівлю, розташовану за адресою: вул.Фонтанна, 28, м.Маріуполь, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на цей об'єкт.
Крім того, згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За змістом ст.33 вказаного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності, позивачем повинно бути доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами набуття вказаного речового права з передбачених законом підстав.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ст.344 вказаного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Тобто, позивачем (з урахуванням визначених Публічним акціонерним товариством „Норд” підстав позовних вимог) в процесі судового провадження по справі повинно бути доведено факт добросовісного заволодіння чужим майном та відкритого, безперервного володіння ним протягом десяти років.
Як вказує позивач, Публічне акціонерне товариство „Норд” з 14.05.1990р. добросовісно володіє будівлею, яка розташована за адресою: вул.Фонтанна, 28, м.Маріуполь.
Проте, позивачем у відповідності до ст.4-3, ст.33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано документів на підтвердження обставин, які, за висновками суду, входять до предмету доказування по розглядуваній справі. Зокрема, позивачем належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено факту відкритого, безперервного володіння вказаним майном протягом десяти років.
Згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Норд”, м.Донецьк до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про визнання права власності на нерухоме майно – будівлю, розташовану за адресою: вул.Фонтанна, 28, м.Маріуполь.
У судовому засіданні 11.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Любченко М.О.
Повне рішення складено 18.04.2011р.