Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-332/11

2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

24.03.2011м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі: головуючого –Жилки О.М., при секретарі –Погребній Л.Є., за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради,  про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 з позовом до відповідачів про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивачка вказала, що 14 грудня 2010 року дізналася від свого чоловіка ОСОБА_2 про арешт всього нерухомого майна, в тому числі квартири АДРЕСА_1, накладеного державним виконавцем в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення з її чоловіка 25296 грн. 90 коп. шкоди. Посилаючись на те, що зазначена вище квартира, яка належить її чоловікові, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була придбана ОСОБА_2 за час проживання у шлюбі, позивачка просила суд, визнати за нею право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та звільнити її з-під арешту.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала посилаючись на те, що постанова про арешт майна була винесена державним виконавцем на підставі виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та  ОСОБА_6 шкоди в розмірі 25296 грн. 90 коп.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував повністю посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2. до цього часу не відшкодував завдану йому та його дружині шкоду.

Вислухавши пояснення сторін та інших осіб, дослідивши матеріали справи,  надані докази та заперечення, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 17.05.2010 року, на підставі заяви стягувача ОСОБА_6 державним виконавцем  Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та  ОСОБА_6 шкоди в розмірі 25296 грн. 90 коп., та було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника ОСОБА_2

-2-

Як вбачається із оголошеної в судовому засіданні копії рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2004 року, за ОСОБА_2 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яку він придбав 23.10.1997 року.

Відповідно до свідоцтва  про одруження, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружились 14 липня 1995 року.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження”, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, та вважає за можливе визнати за позивачем право спільної сумісної власності на вказану вище квартиру, та звільнити з-під арешту 1/2 частину зазначеної квартири.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. ст.  10, 11, 60, 61, 212 –215, 218  ЦПК України, суд,

                                                  В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1

Звільнити з-під арешту 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

В іншій частині позову ОСОБА_1 –відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 785 грн. 50 коп. державного мита.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави   О. М. Жилка