Справа № 2а-77/11

          П О С Т А Н О В А

         І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

7 лютого 2011 року                                                                                м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

                   Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить: визнати неправомірною бездіяльність відповідача з ненарахування і невиплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку для непрацездатних осіб у відповідності із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»з 1 січня 2008 р.; зобов’язати відповідача нарахувати і невиплати йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку для непрацездатних осіб у відповідності із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»з 1 січня 2008 р.; зобов’язати відповідача кожен місяць проводити нарахування і виплату йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку для непрацездатних осіб у відповідності із Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така в згаданому розмірі не виплачувалась.

          Ухвалами судді від 21 січня 2011 р. позовну заяву в частині вимог за період з 1 січня 2008 р. по 17 липня 2010 р. включно залишено без розгляду, а відкрито скорочене провадження в частині вимог з 18 липня 2010 р.

          Відповідач подав суду письмове заперечення на позов, в якому просить в позові відмовити за безпідставністю.

          Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

          За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважаю їх достатніми для прийняття рішення.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні, та перебуває на обліку у відповідача - управлінні Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова.

Згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції станом на 2010-2011 р.р. з врахуванням Рішення  Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 р.). Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме такий встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Встановлено, зокрема з письмових заперечень відповідача, що підвищення позивачу як дитині війни у вищезгаданому розмірі не виплачувалося.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч вищенаведеним нормам, відповідачем навіть в запереченні не зазначено та не доведено на підставі яких положень закону позивачу виплачувалося підвищення до пенсії у спірний період в меншому розмірі, а також законність такого застосування.

           Також, не приймаю до уваги покликання відповідача про недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, враховуючи відсутність встановленого законом іншого мінімального розміру пенсії за віком. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України”).

          Враховуючи наведене, вимоги позивача є підставними та підлягають до часткового задоволення, а доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема, слід визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язати останнього здійснити позивачу перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18 липня 2010 р. /період відкриття провадження/ і до 7 лютого 2011 р. включно /час постановлення рішення по справі/, оскільки в майбутному право позивача, захист якого здійснює адміністративне судочинство, не порушувалося.

          Щодо покликання відповідача на застосування строків позовної давності, та таке безпідставним, оскільки питання пропущення строків звернення до адміністративного суду, згідно ст.ст.100, 107 КАС України, вирішувалося при відкритті провадження по справі, зокрема відкрито провадження в межах строку звернення до суду, що і зазначено ухвалі про відкриття скороченого провадження, яка була надіслана відповідачу.

          На підставі ст.ст.1,3,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  та керуючись ст.ст.2, 6, 11, 17, 18, 70, 71, 86, 158-163, 183-2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задоволити частково.  

          Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова та зобов’язати останнього нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 18 липня 2010 р. до 7 лютого 2011 р. включно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

          В решті позову відмовити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова виконати постанову суду негайно.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, визначеному ст.186 КАС України.

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                                    О.В.Тімченко

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.