Справа № 2а-88/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2011 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така в згаданому розмірі не виплачувалась.
Ухвалами судді від 28 січня 2011 р. позовну заяву в частині вимог за період з 2006 р. по 28 червня 2010 р. включно залишено без розгляду, а відкрито скорочене провадження в частині вимог з 29 червня 2010 р.
Відповідач подав суду письмове заперечення на позов, в якому просить в позові відмовити за безпідставністю.
Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважаю їх достатніми для прийняття рішення.
Позивач ОСОБА_1 народився 6 березня 1942 р. та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні, та перебуває на обліку у відповідача - управлінні Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова.
Згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції станом на 2010 р.). Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме такий встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Із письмових заперечень відповідача вбачається, що підвищення позивачу як дитині війни у вищезгаданому розмірі не виплачувалося.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, всупереч вищенаведеним нормам, відповідачем навіть в запереченні не зазначено та не доведено на підставі яких положень закону позивачу у спірному періоді (2010 р.) виплачувалося підвищення до пенсії у спірний період в меншому розмірі, а також законність такого застосування. Звертаю увагу,що у письмовому запереченні відповідача зазначено, що у 2008 р. підвищення до пенсії обчислювалося відповідно до постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», проте даний період (2008 р.) не є предметом позовних вимог позивача.
Крім того, необхідно враховувати вимоги ч.4 ст.9 КАС України, згідно яких у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, закон має пріоритет над підзаконним актом, яким є постанова КМУ.
Також, не приймаю до уваги покликання відповідача про недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, враховуючи відсутність встановленого законом іншого мінімального розміру пенсії за віком. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України”).
Враховуючи наведене, вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення, а доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема, слід зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 29 червня 2010 р. /періоду відкриття провадження/ і до 31 грудня 2010 р. /межі позовних вимог/.
Щодо клопотання відповідача на застосування строків звернення до суду, та таке є безпідставним, оскільки питання пропущення строків звернення до адміністративного суду, згідно ст.ст.100, 107 КАС України, вирішувалося при відкритті провадження по справі, зокрема відкрито провадження в межах строку звернення до суду, що і зазначено ухвалі про відкриття скороченого провадження, яка була надіслана відповідачу.
На підставі ст.ст.1,3,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та керуючись ст.ст.2, 6, 11, 17, 18, 70, 71, 86, 99, 158-163, 183-2 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
позов задоволити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 29 червня 2010 р. до 31 грудня 2010 р. включно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова виконати постанову суду негайно.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, визначеному ст.186 КАС України.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя О.В.Тімченко
Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.