Справа № 2-1050/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"14" лютого 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

                         у складі -   головуючого - судді Пустовіт З.П.

                                            при секретарі Гоноболіній О.І.,

 з участю позивача  ОСОБА_1, представника відповідача Бучакчийського С.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс»про визнання договору поруки  таким, що припинив свою дію,

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2010 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс», в якому просив визнати договір поруки  від 22.06.2007 року, укладений між ним та ЗАТ комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ комерційний банк «Приватбанк», таким, що припинив свою дію. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 22 червня 2007 року між ним та ЗАТ КБ  «Приватбанк»було укладено договір поруки із змінами, внесеними додатковою угодою №1 до договору від 11.12.2007 року, згідно якого він взяв на себе зобов’язання солідарно відповідати перед ПАТ КБ  «Приватбанк»за виконання зобов’язань  ТОВ «Топ-Сервіс»за кредитною угодою від 22.06.2007 року №СР 2746/КЦ та додатковою угодою до неї від 13.02.2008 року №1, згідно якої банк надав кредит  ТОВ «Топ-Сервіс»1 073 800,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в  розмірі 17,6% річних, а у випадку порушення  строків повернення кредиту - сплачувати 40% річних.   В договорі поруки від 22.06.2007 року встановлений термін виконання зобов’язань до 15.06.2012 року. Тобто встановлення  нового терміну виконання зобов’язань призвело до збільшення обсягу його відповідальності. Банк продовжує вимагати від нього виконання кредитних зобов’язань, незважаючи на те, що він не повинен виконувати їх. Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати припиненим вказаний договір поруки.

          У судовому засіданні позивач, діючи і як представник третьої особи ТОВ «Топ-Сервіс» згідно довіреності №01/10 від 10.01.2011 року, підтримав свої позовні вимоги повністю, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що на даний час кредит майже закритий, залишилося 350 тис.грн., проте  заставного майна товариства достатньо для забезпечення виконання зобов’язань перед Банком. Він є найманим директором  ТОВ «Топ-Сервіс» і хоче звільнитися, проте цього не зможе зробити, оскільки є поручителем.   Додаткову угоду до договору поруки він дійсно підписував, проте там продовжено строк повернення кредиту до 2012 року, чим порушені його права та збільшено обсяг відповідальності.

          Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»за довіреністю Бучакчийський С.В. позов не визнав, вважаючи позовні вимоги  необґрунтованими, оскільки на сьогоднішній день кредитні зобов’язання  є невиконаними, бо строк дії кредитного договору встановлений до 15.06.2012 року. Позивач власноручно 25.08.2009 року підписав додаткову угоду до договору поруки, тобто погодився на нові умови, підписавши її, просив у задоволенні позову відмовити.

          Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність правових  підстав для його задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 22 червня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс»в особі  директора ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №СР 2746/КЦ, згідно яких Банк надав позичальнику  кредит у сумі 1 073 800,00 грн., а ТОВ «Топ-Сервіс»зобов'язувалося повернути кредит до 17.06.2010 року із сплатою за його користування відсотків в розмірі 17,6% річних, а в разу порушення будь-якого із зобов’язань- 40,0% річних, та винагороди, штрафи, пені, передбаченої договором.

В забезпечення виконання зобов’язання, 22.06.2007 року ЗАТ КБ  «Приватбанк»і позивач уклали договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов’язався відповідати перед Кредитором за порушення зобов’язання Боржника як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу кредитором, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, як вбачається з п.1 договору поруки.

Судом встановлено, що 25.08.2009 року  між позивачем та  ПАП КБ  «Приватбанк»було укладено додаткову угоду до договору поруки від 22.06.2007 року, відповідно до якої  поручитель взяв на себе зобов’язання відповідати  за невиконання ТОВ «Топ-Сервіс»своїх зобов’язань за кредитним договором повернути кредит до 15.06.2012 року, сплатити судові витрати в розмірі 54690,00 грн., сплачувати за користування кредиту відсотки в розмірі 23,6% річних, а вразі порушення яких-небудь зобов’язань –53%, а також винагороду, штрафи, пені та інші платежі в порядку і строки, зазначені у кредитному договорі, що підтверджується копією додаткової угоди до договору поруки..

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Стаття 60 ч.1 ЦПК України покладає на сторони обов'язок довести ті обставини,  на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено,  що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що за додатковою угодою до договору поруки підвищена  відсоткова ставка за користування кредитними коштами з 176% річних до 23,6% річних, а в разі порушення будь-якого із зобов’язань –з 40% до 53%. При цьому змінена  дата повернення кредиту, що суттєво збільшило розмір боргу.

Однак частина 1 ст.559 ЦК України встановлює умови, коли порука припиняється, а саме в разі зміни зобов’язання  без згоди поручителя.

В даному ж випадку особисто ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду до договору поруки, відповідно до якої він погодився на збільшення і відсотків за користування кредитом, і на продовження строку повернення кредиту до 15.06.2012 року, а тому не можна говорити, що зміни зобов’язання відбулися  без згоди поручителя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведені обставини, на які він посилався в обґрунтування позову, а саме відсутність його згоди на зміну зобов’язання, оскільки  долучена до  позову копія додаткової угоди до договору поруки свідчить про зворотнє.

Враховуючи наведені обставини та оцінюючи їх у відповідності до вимог ст..10,60,212 ЦПК України, суд визнає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 58-60, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ч.ч.1,2 ст. 554, ч.1 ст.559 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Топ-Сервіс»про визнання договору поруки  таким, що припинив свою дію відмовити повністю.

          Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:З. П. Пустовіт