ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.12.07р. | Справа № А38/589-07(37/163) |
за позовом Приватного підприємства "Туристична компанія "Меридіан", м. Дніпропетровськ
до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення № 0000332306/0 від 05.08.05р.
Суддя Бишевська Н.А.
Секретар судового засідання Парфьонов Д.О.
Представники:
Від позивача: Цвік Н.Л., дов. № 25 від 18.12.2007 року
Від відповідача: Драган О.І., дов. № 31885/10/10-1 від 12.12.2007 року, Бойко О.П., дов. № 25652/10/10-1 від 15.10.2007 року
Суть спору :
Приватне підприємство „Туристична компанія „Меридіан” (далі –позивач) звернулося з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції (далі –відповідач) і просить суд визнати недійсним рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.08.2005року №0000332306/0. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем вимог законодавства щодо порядку проведення перевірки, а також на те, що результати перевірки не відповідають фактичним обставинам. Також позивач посилається на те, що ст. 9 Закону України „ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не застосовується до суб’єктів туристичної діяльності , які надають послуги з організації відпочинку громадян.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що в ході перевірки працівником ДПІ укладено з позивачем договір на туристичне обслуговування та сплачено готівкою передоплату в сумі 1500,0грн. та отримано квитанцію до прибуткового касового ордеру. Вказана готівка не проведена через реєстратор розрахункових операцій, у зв’язку з чим до позивача застосовані спірні штрафні санкції. Відповідач зазначає, що матеріалами справи підтверджено здійснене позивачем порушення, штрафні санкції за яке застосовані відповідачем відповідно до повноважень, наданих йому Законом України № 509, та передбачені Законом України „ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Справа № А 38 -589 -07 розглядається в результаті касаційного перегляду справи № 37 -163 Вищим адміністративним судом України , в результаті якого попередні рішення та постанова по справі скасовані, справа направлена на новий розгляд.
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -
В с т а н о в и в :
На підставі акту від 03.08.2005року перевірки ПП ТК „Меридіан” щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємництва відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.08.2005року №0000332306/0, яким визначено суму фінансових санкцій в розмірі 7500,0грн.
Нарахування спірних санкцій здійснено на підставі акту перевірки та виявленим фактом непроведення розрахункової операції на суму 1500,0грн. через реєстратор розрахункових операцій, без застосування КОРО та розрахункової книжки.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що працівником Лівобережної МДПІ Шмельовим О.В. 03.08.2005року укладено з позивачем договір №03/0805 на туристичне обслуговування, згідно з пунктом 1.1 якого останній зобов’язався за встановлену плату та замовленням Туриста забезпечити надання Туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту. Пунктом 4.1 вказаного Договору вартість туристичних послуг, наданих Туристу, згідно з п.1 Договору, визначається у відповідності з замовленням на тур, та сплачується Туристом протягом 1-го дня з моменту підписання даного Договору. Оплата вважається здійсненою в момент їх зарахування в касу або на банківський рахунок Турагента в розмірі вартості туристичної путівки і проїзних квитків (пункт 4.3 Договору).
Наведений факт укладення договору позивачем не заперечується.
В підтвердження факту сплати Шмельовим О.В. в якості Туриста за даним договором готівки 1500,0грн. відповідачем надано до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордеру з відбитком печатки позивача.
Як вбачається з договору № 03/08 05 від 03.08.05 р. на туристичне обслуговування , укладеного між позивачем та громадянином Шмельовим О., позивачем здійснений продаж не власного туристичного продукту, оскільки останній забезпечує відповідно до договору надання туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором.
Згідно правовстановлюючих документів позивача основна діяльність Підприємства полягає у наданні послуг у сфері туризму.
Відповідно до ст.1 Закону "Про туризм" № 324/95-ВР від 15.09.95 р. (зі змінами та доповненнями) туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Пунктом 1 статті 3 Закону „ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, встановлено - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно п.1 ст.9 зазначеного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Таким чином, аналіз п.1 ст.9 Закону № 265 свідчить, що "реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються в наступних випадках: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та при наданні послуг.
Посилання відповідача на здійснення Підприємством продажу "не власного туристичного продукту" не приймаються судом до уваги, оскільки нормами чинного законодавства не передбачений розподіл на "власні" чи "невласні" послуги.
З огляду на зазначене, суд вважає, що юридичні особи, які за специфікою діяльності відносяться до підприємств сфери послуг і при цьому проводять розрахунки у касах підприємств з дотриманням установленого порядку, звільняються від застосування реєстратора розрахункових операцій. Звідси , застосування фінансових санкцій до позивача, та прийняття рішення № 0000332306/0 від 05.08.05 р., є безпідставним.
Враховуючи викладене, на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій № 0000332306/0 від 05.08.07 р. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська .
Стягнути з Державного бюджету України витрати по сплаті держмита в сумі 3,40 гр. Решта сплаченої позивачем суми в якості судового збору повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до ст. 89 КАСУ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Дата підписання постанови 28.12.2007 року.