ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

  

11.12.07р.

Справа № 37/116

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство „Інтермет”, м. Дніпропетровськ

До: Державної податкової інспекції у Кіровському  районі м. Дніпропетровська

Про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0011231501/1/847/10/15-127 від 24.01.05р.

Суддя Кеся Н.Б.

Представники:          

Від позивача: Руденко О.Ф. –дов.№34 від 06.11.2007рОКУ

                        Голубчикова Л.Д. –дов. № 10 від 06.11.2007рОКУ

Від відповідача: Марилова Н.О.,  –дов. №2675/9/10-016 від 08.02.2007року

                           Прудко О.В., дов № 16234/9/10-016 від 25.09.2007року

                            

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства  України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

СУТЬ СПОРУ:

       Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство „Інтермет”  (далі –позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському  районі м. Дніпропетровська  (далі –відповідач) і просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.01.2005року №0011231501/1/847/10/15-127, яким нарахований штраф за затримку на 2 календарних дні  сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що податок сплачений своєчасно та у повному обсязі.

Відповідач позов не  визнав, пояснив, що поточні платежі з податку на прибуток були спрямовані на погашення податкового боргу позивача, що виник раніше.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд ,-

Встановив:

На підставі акт від 11.11.2004року №2-96/ДСК „Про результати перевірки свочоасності сплати податку на прибуток” відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 24.01.2005року №0011231501/1/847/10/15-127, яким нарахований штраф в сумі 1681,10грн. за затримку на 2 календарних дні  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 168,11грн.

Зазначений штраф нарахований на підставі п/п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку сплати податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток за І півріччя 2003року №33539 від 06.08.2003року. Сума податку складає 128400,0грн.

На підставі ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п/п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п/п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України  „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” граничний строк сплати податку за І півріччя припадає на 19.08.2003року.  

За даними особової картки, яка ведеться відповідачем відносно сплати податку на прибуток позивачем, вказана сума сплачувалася частками грошовими коштами по платіжних дорученнях від 20.08.2003року №604 на суму 1681,03грн., від 20.08.2003року №605 на суму 1525,42грн., від 21.08.2003року №606 на суму 2546грн., від 21.08.2003року №607 на суму 24,81грн.

Позивач заперечує проти наведеного, вказуючи на те, що сума податку на прибуток за І півріччя 2003 року сплачена ним своєчасно і у повному обсязі по платіжному дорученню №599 від 19.08.2003року.

Із матеріалів справи вбачається, що причиною розбіжностей між сторонами є відображення відповідачем в особовій картці позивача несвоєчасної сплати ним податку на прибуток за податковою декларацією за січень 2003року та податковою декларацією з податку на прибуток за І квартал 2003року. Так, частково грошові кошти за платіжним дорученням №599 від 19.08.2003року в частині суми 1494,14грн. були спрямовані відповідачем на погашення боргу позивача  за податковою декларацією за І квартал 2003року. У зв’язку з цим відповідачем нараховувалася пеня.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий  борг  погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Таким чином, у ДПІ є право спрямовувати поточні платежі платника податків в погашення податкового боргу.

За цими обставинами відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.01.2005року №0011181501/1/847/10/15-127 та №0011221501/1/847/10/15-127, які оскаржені позивачем у судовому порядку з посиланням на те, що податок на  прибуток за січень 2003 року та І квартал 2003 року погашений ним за рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, про що ним своєчасно подавалися відповідні заяви до ДПІ, яка відобразила це за особовою карткою позивача з порушенням строку.

       За результатами судового розгляду по справі господарського суду Дніпропетровської області №17/101 рішенням суду від 27.07.2005року  було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення   Державної податкової інспекції у Кіровському  районі м. Дніпропетровська від 24.01.2005року №0011221501/1/847/10/15-127, яке остаточно було залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2007року №К-11289/06. Судові рішення обґрунтовані тим, що саме з вини податкової інспекції порушено граничні терміни сплати податку на прибуток за І квартал 2003року, оскільки ДПІ У Кіровському районі м. Дніпропетровська своєчасно не здійснила відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування в рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток.

Отже, виникнення податкового боргу позивача з податку на прибуток пов’язується з неправомірним діями ДПІ.

В силу ч.1 ст.71 КАС України обставини,     встановлені     судовим     рішенням      в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спрямування відповідачем платежів позивача по платіжному дорученню №599 від 19.08.2003року в погашення податку на прибуток за І квартал 2003року всупереч визначеного позивачем призначення платежу щодо погашення податку на прибуток за І півріччя 2003року, не є обґрунтованим. У зв’язку з цим суд визнає своєчасною сплату позивачем податку на прибуток за І півріччя 2003 року.

Посилання відповідача на рішення суду по іншій справі господарського суду Дніпропетровської області №36/122 від 11.08.2005року, яке залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.06.2007року, суд розцінює наступним чином.

По даній справі позивачу було відмовлено в позові ТОВ ВКФ „Інтермет” про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  ДПІ У Кіровському районі м. Дніпропетровська від 24.01.20205року №0011181501/1/847/10/15-127. Судовими рішеннями було встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем податку на прибуток за І квартал 2003 року. Так, судами визнано неправомірними доводи позивача про погашення ним податку за рахунок суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Отже, матеріали справи свідчать, що по кожному випадку часткового погашення ДПІ податку на прибуток позивача за І квартал 2003 року прийнято два податкових повідомлення-рішення. Фактичні та правові підстави для прийняття цих повідомлень-рішень є аналогічними, однак остаточні судові рішення прийняті з протилежним результатом.

За висновком суду, наведене свідчить про наявність підстав для застосування по справі, що розглядається, п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільними фондами”, яким передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.  

Таким чином, оскільки своєчасна сплата податку на прибуток в минулих періодах має принципове значення для встановлення факту сплати податку на прибуток за І півріччя 2003 року, наявність суперечливих юридичних висновків судів у спірних правовідносинах суд по даній справі розцінює як аргумент на користь позивача як платника податків.

Крім того, судом прийнято до уваги, що за даними особового рахунку позивача зі сплати податку на прибуток позивач постійно і оперативно вживав заходи щоб уникнути виникнення податкового боргу, однак з незалежних від нього обставин, це не призвело до позитивного результату.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для застосування до позивача спірних санкцій, тому визнає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, що є підставою для задоволення позову.  

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати  недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському  районі м. Дніпропетровська  від 24.01.2005року №0011231501/1/847/10/15-127

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                           Н.Б.Кеся

Постанову підписано у повному обсязі 29.12.2007року