Справа №  2-а-307/11                  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(в порядку скороченого  провадження)

11.04.2011  року.

Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області  Рудник  М.  І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області про перерахування та стягнення недоотриманої пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,

ВСТАНОВИВ:

                  Позивач 25.03.2011 року звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області в якій просить зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію за останні 6 місяців, тобто за вересень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року, та щомісячну  пенсію як інваліду 3-ї групи, захворювання якого пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

            Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є потерпілим наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, внаслідок чого став інвалідом 3 групи та має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок  Чорнобильської катастрофи та посвідчення інваліда  3 групи. Відповідно до вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він повинен отримувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі  50 % мінімальної пенсії за віком та розмір його пенсії не повинен бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Однак вказана допомога виплачується йому в значно меншому розмірі. Позивач  вважає, що дії відповідача є протиправними.

         Ухвалою від 28.03.2011 року відкрито скорочене провадження по даній справі, позовну заяву в частині  перерахування і виплати не донарахованої пенсії за період з 01.09.2010 року по 24.09.2010 року  залишено без розгляду.

            Представник відповідача надав заперечення проти позову.

           Суддя за результатами  розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем  та відповідачем обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон).

              Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, та має третю групу інвалідності по захворюванню пов’язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до довідки МСЕК серії  ЖИА №  055920.

             Статтею 49 Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

             Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи - 75 процентів; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів.

         Частиною 4 ст. 54 Закону визначено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи інвалідності, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.

         Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності відповідного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, за змістом частини 3 зазначеної норми, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

           Позивачу  кошти виплачувались у значно меншому розмірі, ніж передбачено ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

          Відповідно до ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави, а ч. 3 ст. 22 Конституції України  встановлено, що  при прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

        Статтями 50, 54 Закону встановлено кратність розміру додаткової пенсії та пенсії від мінімальної пенсії за віком, а статтями 62, 67 Закону надане право Кабінету Міністрів проводити лише роз’яснення порядку застосування Закону та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

         Частиною 4 ст. 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана         Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

         Оскільки Постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 року встановлено фіксований розмір пенсії інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону, в сумі 1090 грн., суд вважає, що зазначена Постанова суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, а тому, її застосування не можливе.

         П. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

          Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

           Пунктами 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, управління праці та соціального захисту населення не визначені розпорядниками коштів, що стосуються надбавки до пенсії та додаткової пенсії.

            В абз. 2 п. 2 Постанови КМ України № 936 від 20.09.05 вказано, що втрачають чинність пункти 20-22, 25-28, 30, 32-35 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987 (надалі Порядок), тобто п. 24 Порядку, який стосується виплат пенсіонерам, є чинним.

Відповідно до п. 24 Порядку видатки, пов’язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом (пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації  за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога), провадяться органами, які виплачують пенсію.

             Вказана норма узгоджується зі ст. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка відносить до джерел формування коштів Пенсійного фонду кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом.           Зазначені кошти становлять бюджет Пенсійного фонду (ст. 71 цього Закону).

           Крім того, згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (надалі Положення), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

           Відповідно до п 2.1. Положення основними завданнями Управління є:

забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, отже, є відповідачем у справах щодо виплати пенсій, доплат до них.

            На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що відмовляючи позивачу в перерахуванні пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, відповідач УПФ України в Попільнянському районі Житомирської області діяв всупереч вимогам Закону.

             За описаних обставин суд приходить до висновку, що право позивача на отримання допомоги та підвищення до пенсії порушене, а тому є підстави для   задоволення  позовних вимог  в межах строку звернення до суду, а саме за період  з  25.09.2010 року  по  01.03.2011  року.

     Зазначений висновок суду узгоджується також зі змістом ст. 58 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, відповідно до якої Пенсійний фонд забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ",щодо визначення розміру та виплати пенсій.

             Статтею 186-2 ч.6  КАС України не передбачено  встановлення  строку відповідачу суб’єкту владних повноважень для подачі звіту про виконання судового рішення, а тому зазначене клопотання позивача  є безпідставним.

             Від сплати судового збору сторони звільнені, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито ”.

            Із змісту ст.ст. 2, 6, 99 КАС України вбачається, що суд розглядає справи про захист прав, свобод чи інтересів осіб. Кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Строк звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому, вимога про зобов’язання відповідача проводити нарахування та виплату коштів в подальшому є передчасною і задоволенню не підлягає, оскільки законодавством не передбачено можливості оскарження дій, що не відбулися в часі.

           Думка позивача, що нарахування коштів в подальшому буде також здійснюватися з порушенням вимог              Закону є лише припущенням, а встановити наперед, чи будуть порушені права особи неможливо у зв’язку із можливою зміною законодавства (внесенням змін до Закону, зупиненням дії або виключенням вказаної правової норми та інше), вчиненням дій відповідачем відповідно до Закону.

         Позивач в позові до УПФ України в Попільнянському районі Житомирської області не надавав доказів про те, що в подальшому нарахування вищевказаних коштів буде проводитися з порушенням вимог Закону, а тому, в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 19 ч.2, 46  Конституції України; ст.ст. 2, 4, 6, 12, 17, 158-163, 183-2, 256 КАС України; ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити частково.

         Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області  в  частині не нарахування і невиплати ОСОБА_1 пенсію за останні 6 місяців, тобто за вересень-грудень 2010 року та за січень-лютий 2011 року, відповідно до ст.50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25.09.2010 року  по  01.03.2011  року.

         Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату  пенсії за останні 6 місяців, тобто за вересень-грудень 2010 року та за січень-лютий 2011 року, відповідно до ст.50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 25.09.2010 року  по  01.03.2011  року за виключенням отриманої ним суми.

            В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.           

          Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції подається Житомирського апеляційного адміністративного суду через Попільнянський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом  десяти днів з дня отримання копії  постанови.

          Суддя Попільнянського

          районного суду                                                            Рудник М. І.