ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Івано-Франківської області  у складі:

Судді  Шкіндера П.А.

При секретарі судового засідання  Нестеренко  А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали спрви

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Княгинин плюс",  вул. Польова, 2, м.Івано-Франківськ,76000

До відповідача:  Івано-Франківського  обласного державного об"єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості,  вул. Княгинин,44, м.Івано-Франківськ,76003

про подано позов про визнання недійсними п.5.4 та п.6.5 договору оренди державного майна №2/осн. від 27.01.03

За участю представники сторін:

Від позивача : не з'явилися

Від відповідача:  Лаб"як Л.Д. -  начальник юридичного відділу  (довіреність № 01-1/46 від 30.01.07 )

У засіданні брали участь:

Суть спору:  подано позов про визнання недійсними п.5.4 та п.6.5 договору оренди державного майна №2/осн. від 27.01.03, укладеного між Івано-Франківським обласним державним об"єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловисті та ТзОВ "Княгинин плюс".

          До початку розгляду справи представникам сторін роз”яснено їх  права та обов’язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.   

          Відповідач проти позову заперечує і просить в позові відмовити.

Позивач  в судове засідання не з"явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.Будь-яких клопотань про відкладення розгляд справи суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши її фактичні  обставини, об’єктивно оцінивши докази, що  мають юридичне значення для розгляду позовної заяви і вирішення справи по суті, суд, -                       

     в с т а н о в и в

          27  січня 2003 року між  Івано-Франківським обласним  державним  об”єднанням спиртової  та  лікеро-горілчаної  промисловості ( орендодавець)  та  ТзОВ  “ Княгинин плюс”

(орендар)   укладено договір оренди  державного майна №2/осн.

Згідно п.5.4 вказаного договору  орендар зобов”язався  своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інший види ремонтів орендованого майна після попереднього погодження  їх з орендодавцем.

В своїх позовних вимогах позивач просить суд визнати недійсним  п. 5.4  договору оренди,  мотивуючи тим, що під час ведення переговорів  щодо укладення   згаданого договору    сторони дійшли   згоди, що капітальний і поточний  ремонт орендованих приміщень буде здійснюватися  орендодавцем. Враховуючи досягнуті  сторонами домовленості, при підписанні договору оренди  представник орендаря  вважав, що ним  підписується договір, яким передбачено, що капітальний  і поточний  ремонт  приміщень буде здійснюватися орендодавцем.

          Таким чином,  позивач вказує на той факт, що п. 5.4 договору оренди укладено внаслідок помилки.

          Одночасно позивач просить суд визнати помилкою і п. 6.5  договору, яким передбачено, що  орендар  має право  передавати  майно  в  суборенду за попередньою  згодою  орендодавця.

          Позивач вказує  на те, що  в процесі  досягнення домовленостей при веденні переговорів, сторони дійшли  згоди, що орендар має право  передавати  майно в суборенду  без  попередньої  згоди  орендодавця.

          Відповідач в судовому  засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги заперечує, мотивуючи їх безпідставністю та неогрунтованістю.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на той факт, що вищевказаний  договір  оренди укладений  у відповідності  до Закону  України “ Про  оренду  державного  та комунального майна” від 10.04.1992  р.  №2269-ХІІ  та  за типовою  формою  затвердженою  наказом  Фонду  держмайна  від  23.08.2000 р.  №1774  з дотриманням  всіх  умов  договору, передбачених  ст. 10  Закону  2269.

          Щодо  “ведення  попередніх  переговорів  про  укладення  договору   оренди, то  згідно  порядку  встановленого  наказом  ФДМУ  редакцію проекту   договору” перелік  документів  підготував  орендар  ( позивач), де й  сам  передбачив  оспорювані  пункти.

Крім того, як стверджує  відповідач, незважаючи на те, що позивач вважав  і вважає п.5.4 помилкою, фактично провів  капітальний ремонт в 2003 році.

Відповідно до п.2 ст.205 ЦК України правочин вважається вчиненим, якщо поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання  відповідних правових наслідків.

Враховуючи аналогію вищевказаної норми закону  та враховуючи факт проведення відповідачем по справі капітального ремонту свідчить про укладення пункту 4.5 Договору оренди державного майна №2/осн від 27.01.03 року  без породження  помилки.

Щодо тверджень позивача про укладення пункту 6.5  вказаного вище договору  під впливом помилки є необгрунтованим, виходячи з наступного.

Приписами ст 22 п.1  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що передача   цілісних   майнових   комплексів   у  суборенду забороняється, а згідно норми 267 Цивільного кодексу України  ( в редакції ЦК за 1963) діючого на момент укладення Договору оренди державного майна №2/осн від 27.01.03 року, вказано, що  здавання наймачем найнятого  майна  в  піднайом  дозволяється лише за згодою наймодавця,  що в даному випадку викладено в договорі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку в позові відмовити.

Судові витрати по справі  залишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Конституції України,  ст. 22  Закону України «Про оренду державного та комунального майна»,  ст. 267 Цивільного кодексу УРСР, ст. 205 ЦК України, ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

В   позові  відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

   СУДДЯ                                                                             П.А. Шкіндер

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________  О.В. Кудлейчук