Справа № 2-а-10.2.4-994/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2011 року
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Царюк Л.М.
розглянувши у порядку скороченого провадження у приміщенні суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі Миколаївської області про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
6 квітня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, де просить поновити пропущений строк для звернення до суду, нарахувати та виплатити управлінням Пенсійного Фонду України у Жовтневому районі недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2008-2010 роки у сумі 6125 грн. 40 коп., а також нараховувати та виплачувати в подальшому. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(надалі Закону) він має статус дитини війни та відповідно статті 6 зазначеного закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, однак Законами України про державний бюджет України право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року положення про призупинення дії статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня їх ухвалення, а відтак відповідач зобов’язаний був здійснити відповідні нарахування до його пенсії. Однак відповідач не виконав зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушило його права на отримання перерахованої пенсії.
Ухвалою від 7 квітня 2011 року адміністративний позов позивача в частині нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2008 року по 30.09.10 року залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
В своїх письмових запереченнях представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі та зазначила, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не передбачено яким саме органом, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку особам здійснюються нарахування соціальної допомоги як дитині війни до пенсії за віком. Зокрема, ні даним Законом, ні іншими нормативно-правовими актами України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», яке використовується у ст.. 6 Закону. Таким чином, на даний час відсутній конкретний механізм реалізації та застосування вказаної норми Закону. Також вважає, що відповідач не допустив прямого порушення норм зазначеного Закону, а діяв в межах своїх повноважень та способом, передбаченим законодавством України, оскільки на підставі ст.. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.08 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»позивачці як «дитині війни»щомісяця виплачується підвищення до пенсії у розмірі 49 грн. 80 коп.
Як вбачається з паспорту та пенсійного посвідчення, позивач має статус дитини війни відповідно до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.04 року та отримує пенсію за віком в управлінні Пенсійного Фонду України у Жовтневому районі Миколаївської області .
Згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.04 р. № 2195-1У, дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії..
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконним актами, суд дійшов до висновку, що при визначені розміру підвищення пенсії позивачу з 1 жовтня по 31 грудня 2010 року застосуванню підлягають норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-1, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд не погоджується з доводами УПФУ про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, до теперішнього часу не встановлений, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.. 46 Конституції України, та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.04 р.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, який необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Також суд вважає безпідставним доводи заперечень відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Відповідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.02 року, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Як встановлено п. 15 вищезазначеного Положення, Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через створені у встановленому порядку його територіальні управління, які є юридичними особами. Відтак обов’язок по нарахуванню доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на УПФУ, за місцем проживання позивача.
Отже, саме управління Пенсійного Фонду України у Жовтневому районі Миколаївської області повинно здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 1 жовтня по 31 грудня 2010 року з урахуванням державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.04 року, як юридична особа, яка проводить спірні виплати на користь одержувачів пенсії за віком.
Однак, суд дійшов до висновку, що не підлягає задоволенню такий спосіб захисту порушених прав позивача, як виплата відповідачем на його користь щомісячної державної допомоги, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги.
Крім того, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати вказану соціальну допомогу в майбутньому, не підлягають задоволенню, оскільки в судовому порядку підлягають захисту тільки порушені права позивача на час звернення до суду.
Враховуючи часткове задоволення позову, згідно з частиною 3 статті 94 КАС України відповідному перерозподілу між сторонами підлягає судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду.
З огляду на викладене, на користь позивача підлягає стягненню з державного бюджету України судовий збір в сумі –1 грн. 70 коп.
Керуючись ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов‘язати управління Пенсійного Фонду України у Жовтневому районі Миколаївської області нарахувати ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 1 жовтня по 31 грудня 2010 року.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 –1 ( одну) грн. 70 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області в 10 денний строк з моменту отриманні копії постанови.
Суддя Л. Царюк